Але при цьому ігнорується суть грошей - бути еквівалентом праці і справедливого обміну матеріальними благами. У результаті грошові знаки знецінюються і виникає інфляція.

Свого часу глибока прірва між багатими і бідними произвела до революції в Російській імперії. У США з жовтня 1929-го до середини 1933 року тривала Велика депресія. Стихійне зростання обсягів виробництва у 20-их роках значно перевищило зростання прибутків більшості американців. Товари не розкуповувалися й осідали на складах виробників. Великі пільги монополіям призвели до того, що вони диктували ціни на сировину і на готову продукцію. При цьому не зважали на ситуацію на ринку, а враховували лише власні інтереси.

Тодішній президент Франклін Рузвельт розпочав так званий “новий курс”, який характеризувався державним втручанням у всі сфери соціально-економічного життя, регулювання урядом економічних відносин між підприємцями і відновлення купівельної спроможності рядових громадян. У країні, де було перевиробництво товарів, почали траплятися випадки голодної смерті. Держава запровадила соціальний захист, контроль за виробництвом і збутом продукції. Упродовж 10 років процентні ставки на позики перебували в межах 0,1-0,8%, а всі кредитні ресурси скеровувались у виробництво. Прибутки компаній були обмежені до 20%.

У наш час в Україні такий прибуток серед нуворишів вважається сміховинними. Великі забудовники прагнуть отримати 200-300% “навару”.

При цьому ніхто не замислюється, що такі надприбутки і є основною причиною інфляції грошей та фінансових криз. Бо якщо собівартість бареля нафти, скажімо, складає $25, а його продають утричі-учетверо дорожче, то цим уже закладається міна всесвітньої економічної кризи. Рано чи пізно вона спрацює.

Коли раптом обвалюються фондові ринки по всьому світу - це значить, що спекулятивний капітал досягнув якоїсь критичної маси. Світова фінансова криза є результатом пошуку короткострокового прибутку і швидкої вигоди як самоцілі. Ось що відбувається, коли ігноруються основні права і спільне благо. В епоху глобалізації спекулятивний капітал стає дедалі загрозливішим чинником для економічного розвитку.

Утім, багатії все одно прагнуть вирішити свої проблеми за рахунок бідних.

Президент Франції Ніколя Саркозі на засіданні Європарламенту запропонував виділити 1,8 трлн. євро для підтримки європейської банківської системи.

Уряд США виділив з бюджету на викуп акцій фінансових компаній $700 млн. Німеччина на допомогу своїм банкам “жертвує” 80 млн євро.

Отже, для тих же багатіїв, які спровокували фінансову кризу, гроші беруться з бюджету, тобто кишень платників податків.

В Україні ситуація поглиблюється тим, що у нас практично нема середнього класу, який у розвинутих державах є своєрідним буфером, що зменшує удари по суспільству від фінансово-економічних афер і витівок багатіїв.

Цікаво, що за останні три роки у Європі утричі зросла купівля першого тому “Капіталу” Карла Маркса, де викладена теорія робочої та додаткової вартості. Директор берлінського видавництва “Карл-Дітц” Йорн Шютрумпф заявив, що нині головними читачами його є “представники молодого академічного покоління, котре має знати, що неоліберальні обіцянки щастя не підтвердилися”.

За теорією Маркса, обмін грошима і послугами між капіталом і працею є нерівноцінним. “Централізація засобів виробництва і усуспільнення праці досягають такого пункту, коли вони стають несумісними з їх капіталістичною оболонкою. Вона вибухає”, - писав він у “Капіталі”.

---

В тему:

Бідність України - міф. Гроші просто крадуть

Кучмі обіцяли нари, а він відзначив своє 70-річчя за 4 мільйони доларів

Український денар

Загальний статок "українських" мільярдерів удвічі перевищує прибуткову частину держбюджету