Кіровоград

Між прихильниками двох найпопулярніших варіантів назви міста прослідковується суттєва різниця. Якщо «златопільці» готові до дискусій і, під вагою аргументів, готові навіть змінювати свою позицію, то «єлизаветофіли» апріорі не готові до жодних розмов. Для них є лише дві позиції: «моя і неправильна».

Нагадаю, до нинішнього складу Верховної Ради потрапили лише 6 політичних партій, 5 з яких створені, де-факто, перед самими виборами. Звісно, їх не можна було вважати справжніми партіями, адже вони не мали ані членів, ані партійних організацій. Чи змінилась ситуація сьогодні? Чи готуються нові партії до місцевих виборів? Чи «мобілізують» безхозних активістів до своїх лав? Спробую проаналізувати на прикладі кіровоградського політикуму.

Що ми маємо у підсумку? Дві великі центральні вулиці повернули собі імперські назви, одна маленька центральна і одна маленька вулиця віддаленого району перейменовані на честь українських героїв. При цьому понад 70 вулиць, провулків та інших об’єктів і досі носять відверто радянські ідеологічні назви (це без урахування назв на честь радянських космонавтів, культурних і спортивних діячів, та героїв 2-ї Світової війни). Тому рахунок ведуть проросійські ідеологічні сили.

Що ми маємо у підсумку? Дві великі центральні вулиці повернули собі імперські назви, одна маленька центральна і одна маленька вулиця віддаленого району перейменовані на честь українських героїв. При цьому понад 70 вулиць, провулків та інших об’єктів і досі носять відверто радянські ідеологічні назви (це без урахування назв на честь радянських космонавтів, культурних і спортивних діячів, та героїв 2-ї Світової війни). Тому рахунок ведуть проросійські ідеологічні сили.

Вибори в чотирьох мажоритарних округах Кіровоградської області, на відміну від 99-го, мали загальну спільну рису. У всіх означених округах перемогли одіозні кандидати, що мають безпосередній стосунок до старої владної системи і перемогли за рахунок технологій прямого чи опосередкованого підкупу виборців. При чому більшість їх найближчих суперників користувалась тими ж методами.

Я почав цікавитись політикою з 2001-го року, і можу розповідати безліч цікавих історій про будь-які вибори. Нинішня кампанія, не зважаючи на свою швидкоплинність та непередбачуваність, найсмішніша і найбрудніша водночас. Курйозні історії з Кіровоградських округів можна викласти у вигляді хіт-параду, що я і зроблю.

Навіть добре, що написання і публікація третьої частини мого аналізу шансів кіровоградських мажоритарників дещо затягнулась. Це дозволило мені дочекатись подій у 102-му окрузі, що можуть вплинути на увесь хід кампанії в окрузі. Але спершу трішки передісторії.

Нинішній розклад сил аж ніяк не співпадає із симпатіями виборців. У владі не оформлено пропрезидентської «Солідарності», відсутні рейтингові «Радикальна партія Олега Ляшка» та «Громадянська позиція» Гриценка. Натомість, маємо дуже багато поки що дезорієнтованих «колишніх», які обирають собі нове пристанище.

Український народ повинен замість комунальників прибирати сміття, замість опозиції робити революції, замість міліції ловити злочинців, замість служби безпеки і державної охорони – звільняти будівлі від терористів і сепаратистів, замість армії – воювати з Російськими військами… у мене виникає питання – а на біса нам здались такі комунальники, міліція, служба безпеки, армія… і на біса нам такі політики, які перекладають всю відповідальність із себе на народ?...