НЛО як прояв ельфізму: зацікавленість суспільства, визнання урядами, феномен Homo triplex (1)

Анотація

Стаття присвячена комплексному дослідженню феномену непізнаних літаючих об’єктів (НЛО/UAP) крізь призму метафізичної концепції ельфізму та антропологічної моделі Homo triplex. В матеріалі відкидається популярна гіпотеза про позаземне походження НЛО, що аргументується рядом серйозних перешкод, які біологічні істоти повинні будуть подолати в масштабах космічних відстаней. Доводиться, що для людей міжзоряні мандрівки на даному етапі розвитку є технологічною неможливими та раціонально безглуздими.

Натомість у роботі висувається теза, що НЛО є проявом діяльності людей із вищим рівнем свідомості – ельфів (надлюдей), які через процес палінгенезії (духовного переродження) опанували своє божественне ядро та здобули здатність створювати об’єкти, що порушують відомі закони аеродинаміки. Стаття містить детальний аналіз історії питання: від давніх ведичних текстів до сучасних розсекречених програм Пентагону, таких як AATIP та AARO.

Особлива увага приділяється хронології урядових досліджень в США феномену НЛО, аналізу свідчень пілотів (Раяна Грейвса, Девіда Фрейвора та інших) та резонансним слуханням у Конгресі 2023 року. Робота підсумовує, що визнання феномену на державному рівні та перехід від стигматизації до наукового вивчення є критично важливим кроком для розуміння майбутньої еволюції людства.

В наш час високих технологій випадки фіксації НЛО збільшились в сотні раз. Причому їх фіксують як прості люди на камери власних гаджетів, так і військові радари та відеореєстратори пілотів військових літаків. Мета цієї статті – показати, що феномен НЛО дійсно існує, ним займаються серйозні люди та найвищі управлінські структури різних країн і донести, що дане явище – щось зовсім інше, ніж про нього склалася загальноприйнята думка.

«Пілоти знають що вони бачать, вони не психи. Вони бачать те, що існує. Це доводять документи, відео, фото. Це докази, які, однак, показують, що ми не розуміємо, що це».
Жак Валле (Jacques Vallée) – видатний франко-американський вчений, астроном, спеціаліст у галузі комп'ютерних наук, венчурний капіталіст і один з найвідоміших дослідників феномену невідомих літаючих об'єктів (НЛО)

«Люди часто запитують, як ви думаєте, що це? Коли я розпочинала, я вірила у позаземну гіпотезу – що це гості з іншої планети. Але з тих пір я зрозуміла, що це явище значно складніше».
Леслі Кін (Leslie Kean) - журналістка-розслідувачка і дослідниця НЛО

«Правда в тому, що ніхто не знає, що це. Але ми можемо дізнатися, якщо захочемо». 
Раян Грейвс (Ryan Graves) – колишній пілот винищувача F/A-18 Super Hornet Військово-морських сил США, лейтенант у відставці

«НЛО становить науковий інтерес. До свідків потрібно відноситись серйозно... Я вважаю, що це явище МОЖЕ МАТИ ВЕЛИЧЕЗНЕ ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ ЛЮДСЬКОЮ РАСИ» 
Джозеф Аллен Гайнек (J. Allen Hynek) – видатний американський астроном, професор та уфолог

1. Що таке ельфізм та чому Homo triplex – це ті, хто бачать бога

Феномен НЛО найраціональніше пояснює метафізична ідея ельфізму. І хоча, на перший погляд, даний термін звучить як щось казкове зі світу Джона Толкіна або історій про Гаррі Поттера, поставимо собі запитання: а хіба при перегляді відео про невідомі літаючі об’єкти вони не виглядають як щось казкове і незвичне? Хоча і являються цілком визнаним фізичним явищем.

Ельфізм базується на визнанні кожної людини втіленою духовно-божественною сутністю. Ельфами або Homo triplex називаються люди четвертого рівня розвитку, які відкрили доступ до свого внутрішнього Сонця, іскри Божої, божественного ядра, яке є в кожній людині, й осягнули вічну молодість.

Коли Ісуса запитали, котра найбільша заповідь, він сказав: «Люби Господа, Бога твого, всім серцем твоїм: це найбільша й найперша заповідь. А друга подібна до неї: люби ближнього твого, як себе самого. Іншої, більшої від цих, заповіді нема».

Після втілення на Землі людина починає свою Велику гру. В міру розвитку, після низки реінкарнацій, духовна сутність людини набирає все більшого земного досвіду і починає цікавитися темою палінгенезії – «знову народження». Саме палінгенезія є основною метою життя людини на землі. В процесі палінгенезії людина набуває божественної свідомості й перетворюється зі шляхетного арія на світлосяйного ельфа (надлюдину). Але і це не кінцевий етап розвитку. Вищою метою буття людини на Землі є перетворення на боголюдину (Спаса) за прикладом Ісуса Хреста або Ноя. 

В Євангелії читаємо: «Тоді озвався Петро і сказав до Нього: Ось ми покинули все й пішли за Тобою; що будемо за те мати? Ісус відповів їм: Істинно кажу вам: ви, що пішли за Мною, в палінгенезії у сто разів більше одержите і життя вічне успадкуєте».

В українській традиції символічним зображенням боголюдини є картини із козаком Мамаєм. Цей український культ засновника Гіперборійської (Трипільської) традиції є найбільш шанованим в культурі України після Ісуса Хреста та його батьків. Відомо, що картини із зображенням козака Мамая ставили у найсакральнішому місці української хати – на Покутті, поряд з образами Ісуса, Марії та Йосипа.

Процес палінгенезії можна порівняти із метаморфозом гусені в метелика. Важко повірити що ще донедавна вайлувата гусінь після трансформації перетворюється у практично нову істоту:

• швидку (середня швидкість гусениці складає 20-50 м/год., тоді як метелика  - 8-20 км/год, тобто метелик швидший за гусеницю в 400, а деякі особини – і в 500 разів);

• чисту (живиться нектаром);

• життєрадісну (забарвлення, рух, ігри).

Якщо порівняти спосіб життя гусені й метелика, в око впадає вельми цікава аналогія між світом людей та феноменом НЛО. Для гусені метелики – це щось фантастичне, незбагненне, неможливе – як і для людей невпізнані літаючі об'єкти.

Отже, якщо коротко: «Будь-яка людина є втіленою божественно-духовною сутністю, тому має чотири складники, які наче вкладені одне в одне:

• фізична плоть (зовнішня оболонка);

• душа (психіка);

• дух (духовна істота);

• бог (внутрішня божественна сутність, іскра Божа, божественне ядро).

Залежно від того, який з цих складників керує людиною, вона належить до одного з трьох типів:

• Гомо сімплекс (людина проста, Homo simplex, «гобіт») – керується душею;

• Гомо дуплекс (людина подвійна, Homo duplex) – керується духом;

• Гомо триплекс (людина потрійна, Homo triplex) – керується внутрішнім богом».

Детальніше про ельфізм, доступ до енергетики внутрішнього бога, а також палінгенезію можна прочитати в статті: «Гомо триплекс – ті, що бачать бога: 5 рівнів розвитку людини в термінах Євангелія» на сайті Народний Оглядач.

Таким чином, щоб зрозуміти, чим є НЛО, потрібно долучитись до метафізичних знань і визнати, що людина є втіленим духовно-божественним гравцем. В міру свого розвитку він або вона набуває вищої свідомості, яка дозволяє діяти в земних умовах ефективно, захоплююче, божественно. Наслідком такої активності, в тому числі, стає здатність створювати об’єкти, які порушують відомі нам закони фізики та характеризуються наступними критеріями:

• об'єкти без крил, кабіни, повітрозбірників;

• не створюють вихлопу;

• рухаються зі швидкістю від 6 до 25 тис. км/год., що в 20 раз перевищує швидкість звуку (якщо говорити про середню швидкість звуку в повітрі за звичайних умов, при температурі біля 20 °C на рівні моря, вона становить 1235 км/год.).

• літають у повітрі і під водою;

• здатні поглинати спрямовані на них збройні прояви та розщеплюватися з одного на кілька об'єктів;

• можуть впливати на засоби керування літальних апаратів та управляти збройними системами людей.

Це майбутнє людства. Але тільки тієї його частини, яка здійснить палінгенезію. Тож пізнаймо глибше історію дослідження цього феномену, адже це дозволить нам глибше зрозуміти ельфійський спосіб життя та наблизить нас до метаморфозу в Homo triplex.

2. Казки, міфи, історії про НЛО або схожі на них об’єкти в давніх текстах

Згадки про НЛО (або об’єкти, дуже схожі на них) в давніх текстах сприймаються багатьма людьми як фантастика. Вірогідно, що частина цих розповідей може бути грою уяви на кшталт науково-фантастичних романів у наш час. Але, як говориться, «диму без вогню не буває». Тому розглянемо, що нам доносить історія минулих століть про цей феномен.

Крім давньоіндійських текстів про НЛО або явища чи об’єкти, дуже схожі на них, з історії, як виявляється, відомо не так уже й мало. Наприклад, в «Історії заснування міста» Тіт Лівій зазначає згадки про спостереження над різними італійськими містами «привидів кораблів», які світилися, або «круглих щитів». Також про незбагненне явище, що не мало пояснень, згадує Плутарх в «Життєписі Лукулла».

У міфах народу догонів (Західна Африка) згадуються істоти, яких називали Номмо. Вони спустилися з неба на «ковчезі», і розповіли давнім тубільцям про космічні таємниці планети Сіріус, зокрема, про період його обертання – 50 років. Засвоєні знання догонці усно дбайливо зберігали протягом століть і розповіли європейцям у ХХ столітті, які їх і записали.

Ще одна цікава згадка безпосередньо із зображенням історії про НЛО міститься на гравюрі Ганса Глейзера. Вона ілюструє подію 1561 року про нібито небесну битву між невідомими літаючими об’єктами. На гравюрі зображенні циліндри, хрести, кулі, які буцім-то билися між собою. Однак якщо взяти до уваги, що ельфи – це люди із божественною свідомістю, навряд чи вони влаштовували б між собою сутички на смерть. Можливо, це були випробування певних новітніх для того часу технологій, що їх зафіксували люди.

Розповідь про Уцуро-буне («порожнистий човен») – це одна із найцікавіших історій із японського фолькльору, яка схожа на фіксацію НЛО. Подія відбулася, згідно з текстами періоду Едо, у 1803 році. Рибалки помітили у воді дивний об’єкт, який наближався до берега. На малюнках видно апарат, дуже схожий на сучасний НЛО, яки мав вигляд літаючої тарілки (і це задовго до терміну, який запропонував Кеннет Арнольд). Із судна вийшла молода – років 20, дівчина, із рудим волоссям. Вона розмовляла незрозумілою мовою, а в руках тримала коробку, до якої не дозволяла нікому торкатися. Всередині апарату очевидці помітили незрозумілі геометричні символи або  ієрогліфи. Врешті, інцидент закінчився тим, що рибалки допомогли пасажирці сісти назад в човен і вона відчалила назад.

Ці історії показують, що тема НЛО не була чимось незвичним для людей минулих століть. Нею цікавилися, події фіксували, і навіть малювали гравюри та картини, які викликають запитання.

3. Колонізація інших планет технологічно неможлива і безглузда

Вельми популярною є теорія про те, що НЛО – це прибульці із інших планет. Однак сучасні наукові дані доводять, що організація міжпланетних подорожей викликає цілий ряд серйозних проблем, вирішити які людство, попри високий стан технологій, на сучасному етапі розвитку не спроможне. І якщо навіть припустити, що десь далеко в космосі в більш давні часи виникла цивілізація розумних істот, які розвинулися значно раніше, ніж люди, виникає ряд запитань: чому вони не виходять на контакт (парадокс Фермі); як вони змогли досягти хоча б п’ятої частини показника руху швидкості світла (складає 300 тис.км/сек. і є на даний момент нездоланним бар'єром)? Яким чином зуміли захиститися від космічної радіації та пилу? Якщо НЛО – це прибульці з інших планет – чому вони ховаються, спостерігають, але не йдуть на контакт? Запитань багато.

Людство в масштабах геологічної історії Землі є дуже й дуже молодим. Якщо припустити існування цивілізації, яка переганяє нашу у розвитку хай на 1 млн. років, ми б мали спостерігати неймовірні прояви її досягнень як мінімум у вигляді сигналів з космосу. Але цього нема.

Тож давайте коротко розглянемо детальніше, чому теоретичні прибульці не зможуть добратися до Землі. Для цього дослідимо приклад космічних апаратів «Вояджер», який показує реальні грандіозні відстані у Всесвіті. А також їхню гіпотетичну подорож до найближчої до нас зорі – Проксима Центавра.

Проксима Центавра – це маленький червоний карлик, який знаходиться на відстані 4,2 світлових років від Землі. Один світловий рік – це відстань, яку світло при швидкості 300 тис. км/сек. проходить за рік. У звичних для нас масштабах відстань до Проксими – 40 трильйонів кілометрів.

В її системі є теоретично придатна для життя планета – Проксима Центавра b або просто Проксима b. Чому вона вважається такою? Вона знаходиться на такій відстані від своєї зірки, яка дозволяє воді теоретично перебувати в рідкому стані. В чому проблема?

Проксима Центавра – це невеликий червоний карлик, який постійно створює потужні спалахи рентегнівського та ультафіолетового випромінювання, які перевищують подібні сонячні активності у нашій системі в сотні разів. Як результат, наявність атмосфери та придатних до життя умов викликає великі сумніви.

Отже Проксима Центавра b – це наша найближча сусідка в космічному просторі. Ближчої за неї планети нема або на даний час не знайдено. Долетіти до неї людство могло б за такий час:

• Швидкість найшвидшого апарата, який зараз здійснює власну космічну Одісею – Voyager 1 – складає 61 000 км/год. Так от, він зміг би долетіти до найближчої до нас екзопланети (це планета, яка обертається навколо іншої зірки за межами нашої системи) лише за 75 000 років.

• Швидкісний зонд Parker Solar Probe (який розганяється за рахунок гравітації Сонця до рекордних 690 000 км/год) дістався б туди за приблизно 6 600 років.

• Звичайний пасажирський літак (якби у космосі було повітря і він міг летіти зі швидкістю 900 км/год) витратив би на цю подорож близько 5 мільйонів років.

Єдиний теоретичний проєкт, який обговорюють сьогодні – це Breakthrough Starshot. Його ідея полягає в тому, щоб відправити до Проксими Центавра тисячі мікроапаратів на «сонячних вітрилах». Потужний лазер із Землі мав би розігнати їх до 20% від швидкості світла. За такого сценарію політ зайняв би всього близько 20-22 років (плюс ще 4 роки знадобиться, щоб радіосигнал зі знімками планети повернувся назад до Землі).

Щоб уявити собі масштаби космічного сусідства, ось кілька наступних найближчих до нас екзопланет після Проксими b:

• Планети зірки Барнарда — ~6 світлових років від Землі.

• Планети зірки Вольф 359 — ~7,8 світлових років.

• Планети зірки Лаланд 21185 — ~8,31 світлових років.

По суті, вирушаючи в подібну міжзоряну подорож, мандрівники повинні розуміти, що це білет в один кінець. При цьому, на даному етапі розвитку людства ніхто не скаже, що чекає на подорожніх. В кращому випадку досягти найближчої зірки змогли б лише далекі нащадки добровольців із Землі. Але крім далеких відстаней в космосі мандрівників очікує ряд інших складнощів, які потрібно буде вирішити.

3.1. Обмеження швидкості

Кораблі перетворюються по суті в баки з паливом. Чим далі потрібно летіти, тим більше палива потрібно. Відповідно, маса апарату збільшується, що впливає на його швидкість. Щоб розігнатися до 1 відсотка від швидкості світла, космічному кораблю потрібно в 1000 разів більше палива, ніж його маса.

3.2. Космічна радіація

На астронавтів у відкритому космосі чекають:

• постійний радіаційний фон;

• сонячні спалахи;

• корональні викиди та інше.

3.3. Висока вартість

Підготовка до подорожі лише на Уран, для прикладу, потребує орієнтовно:

• 15  років;

• 4-5 млрд. дол.

І ЦЕ БЕЗ ЕКІПАЖУ.

3.4. Міжзоряний пил

Міжзоряний пил і навіть молекули космічного газу здатні нанести певну шкоду кораблю. Дірки, схожі на кульові поранення, в обшивці космічних апаратів залишають мікрометеороїди та космічне сміття (крихти фарби, піщинки). Оскільки вони складаються з мільярдів мільярдів атомів, на швидкостях близько 70 км/с вони миттєво випаровуються від удару разом із частиною металу, утворюючи справжні кратери або наскрізні отвори. На МКС (Міжнародна космічна станція) захисну роль виконує, наприклад, щит Віппла: замість того, щоб намагатися «загасити» удар міцною бронею, він змушує мікрометеороїд самознищитися.

3.5. Генетична стабільність населення та створення замкнутої системи життєзабезпечення всередині корабля

Під впливом радіації, зокрема, організми будуть зазнавати змін. Ніхто не може спрогнозувати до яких мутацій і чого взагалі це призведе.

3.6. Вирішення проблеми гальмування в космосі

Щоб загальмувати поблизу точки призначення, космічному кораблю треба затратити стільки ж енергії, скільки буде витрачено на розгін. Виникає питання: де взяти цю енергію, що знову ж викликає потребу у створенні її запасу, а це впливатиме на масу.

Навіть із цього короткого огляду видно, що космічні подорожі викликають потребу долати значні труднощі. На даному етапі розвитку наша цивілізація до цього не готова. Як зазначають науковці, більш раціональним способом дослідження Землі з точки зору прибульців була б не відправка людей у мандрівку довжиною в десятки років в кращому випадку, а запуск автоматичних зондів та роботизованих розвідувальних апаратів. Це подібно до того, як ми досліджували спочатку Місяць (а вже потім туди полетіли люди), а також робимо це на Марсі (марсоходи Perseverance «Наполегливість» та Curiosity «Допитливість»), а також Юпітері (зонд Юнона та інші, які прямують до планети). В майбутньому ми зможемо дослідити також Сатурн, Уран та Нептун за допомогою роботизованих апаратів.

Все наведене вище свідчить, що для подолання існуючих перешкод теоретичним прибульцям із далекого космосу потрібно було б вирішити ряд надскладних завдань. Чи спроможні вони на це, ми не знаємо. Однак за час, який людство навчилося спостерігати за відкритим космосом, ми не знайшли жодних проявів діяльності позаземних цивілізацій, зокрема, їхніх автоматизованих розвідувальних апаратів чи слідів їхньої активності у вигляді радіосигналів. Якщо вони існують, то не спішать йти на контакт. Тому більш раціонально намагатися пояснити, що таке НЛО, в рамках земної кулі.

На наш погляд, невідомі літаючі об’єкти – це прояв діяльності людей із вищим рівнем свідомості – ельфів (надлюдей, Homo triplex).

І хоча світова спільнота будує різні версії щодо пояснення даного питання, однозначним і тепер вже загальноприйнятим є факт, що НЛО – це глобальний феномен, який досліджується на рівні урядів багатьох країн. Замовчувати, спростовувати чи насміхатися із нього більше нема сенсу. Без метафізичного підходу в даному питанні і далі, однак, буде існувати лише незрозумілість, невідомість та некомпетентність. Але завдяки ентузіастам та небайдужим людям НЛО все більш активно досліджуються з раціональної сторони, хоча ельфи-«метелики» й не поспішають йти на контакт до «гусениць» із ядерною зброєю. Отже, давайте ближче розглянемо історію зародження, розвитку, вивчення, аналізу цього питання, його сучасний стан і перспективи.

4. З чого все почалось: Кеннет Арнольд та поява терміну «літаючі тарілки»

Кеннет Арнольд – це американський бізнесмен і пілот-аматор, чий політ 24 червня 1947 року назавжди змінив масову культуру та поклав початок сучасній епосі уфології (напрям досліджень, спрямований на збір, аналіз та систематизацію вивчення НЛО). Саме після його заяви у світовому лексиконі з'явився вираз «літаюча тарілка».

4.1. Хто такий Кеннет Арнольд?

Його спеціальністю був продаж та установка систем протипожежного захисту. Попри це, він був досвідченим пілотом крилатих літаків із великим нальотом годин. Його характеризували як розсудливого, серйозного бізнесмена, не схильного до фантазій.

4.2. Що сталося 24 червня 1947 року?

Кеннет Арнольд летів на власному літаку CallAir A-2 з міста Чегейліс до Якіми (штат Вашингтон). Він вирішив зробити невеликий гак, щоб допомогти у пошуках зниклого військово-транспортного літака Корпусу морської піхоти біля гори Рейнір. Під час польоту на висоті близько 2800 метрів його засліпив яскравий спалах світла. Озирнувшись, він побачив ланцюжок із дев'яти дивних об'єктів, які рухалися з неймовірною швидкістю.

Характеристики об'єктів за описом Арнольда:

• Форма: Пласкі, серпоподібні або дископодібні об'єкти (один нагадував півмісяць).

• Матеріал: Дзеркальна поверхня, яка яскраво відбивала сонячне світло.

• Швидкість: Арнольд засік час їхнього польоту між вершинами гір і вирахував швидкість — близько 1900 км/год (майже вдвічі швидше за тогочасні реактивні літаки).

• Характер руху: Вони летіли хвилеподібно, ніби перестрибуючи з місця на місце.

4.3. Як з'явився термін «літаюча тарілка»?

Після приземлення Арнольд розповів про побачене журналістам в аеропорту міста Пендлтон (штат Орегон). Описуючи незвичний рух об'єктів, він використав порівняння:

«Вони летіли дуже хаотично, наче блюдце (тарілка), яке запустили по воді».

Журналіст Білл Бекетт із бюро новин United Press перекрутив ці слова у своєму звіті. Замість опису характеру руху («летіли як тарілки по воді») він описав форму самих об'єктів, назвавши їх «flying saucers» (літаючі тарілки). Термін миттєво підхопили сотні газет по всьому світу.

Сформувався стійкий міф: Арнольд бачив круглі диски, хоча насправді він описував об'єкти, схожі на «летюче крило» або «серп».

4.4. Наслідки події

Ефект спостережень Арнольда мав ефект доміно: протягом наступних кількох тижнів після публікації історії Арнольда тисячі людей у США та інших країнах почали масово «бачити» у небі аналогічні літаючі диски. Можна припустити, що спостереження відбувалися й раніше, однак, люди не знали, куди їм звертатись і боялись насмішок. Але після свідчень людини, яка не була схильна до дешевих історій чи вигадок, греблю прорвало.

Урядова реакція не забарилася: військові США змушені були розпочати офіційне розслідування цих випадків, що пізніше переросло у знамениті проекти Sign, Grudge та «Синя книга» (Project Blue Book).

Подія з Кеннетом Арнольдом 1947 року вважається моментом народження окремого напрямку досліджень під назвою «уфологія» і точкою відліку «моди на НЛО».

Сам Кеннет Арнольд до кінця життя (помер у 1984 році) наполягав на правдивості своїх слів. Він написав книгу «Політ літаючих тарілок» і став популярною фігурою на з'їздах дослідників аномальних явищ. В контексті події із Кеннетом Арнольдом неможливо не згадати про так званий Розуельський інцидент, навколо якого, мабуть, сформовано найбільше містифікацій, вигадок, теорій та історій.

4.5. Розуелльський інцидент

Розуелльський інцидент – це найвідоміший випадок у світовій уфології, який стався на початку липня 1947 року в штаті Нью-Мексико (США) і перетворився на головний символ теорій змови про прибульців. Хронологія подій 1947 року:

• Початок липня: Фермер Мак Брейзел виявив на своєму ранчо поблизу міста Розуелл дивні уламки (фольгу, балки, пластик), які розлетілися після нічної грози.

• 7 липня: Фермер звернувся до місцевого шерифа, а той зв'язався з військовою авіабазою Розуелл (RAAF). На місце виїхав офіцер розвідки Джессі Марсель.

• 8 липня (ранок): Прес-служба авіабази випустила офіційну заяву: армія США виявила «літаючий диск» на одному з ранчо. Новина миттєво потрапила на перші шпальти світових газет.

• 8 липня (вечір): Військове командування вищого рівня терміново спростувало заяву. Генерал Роджер Ремі показав журналістам справжні уламки і заявив, що це був лише звичайний метеозонд. Історія швидко забулася майже на 30 років.

Наприкінці 1970-х років дослідники НЛО (зокрема Стентон Фрідман) відшукали постарілого офіцера Джессі Марселя. Він заявив, що у 1947 році військові навмисно змусили його збрехати про метеозонд, а знайдені уламки мали позаземне походження (тут варто згадати про всі перешкоди, які доведеться подолати позаземним цивілізаціям у випадку їх бажання потрапити на Землю).

Це інтерв'ю спровокувало хвилю нових розслідувань, звинувачень уряду в приховуванні правди та появу міфів про:

• Знайдені тіла гуманоїдів (сірих прибульців);

• Секретний розтин іншопланетян на військовій базі;

• Перевезення уламків на секретну «Зону 51».

Було здійснене офіційне розслідування та розсекречення. У 1994 та 1997 роках під тиском громадськості Міністерство оборони США провело масштабне розслідування і розсекретило документи 1947 року. Що ж насправді розбилося в Розуеллі? Об'єктом виявився апарат надсекретного урядового проекту «Могол» (Project Mogul):

• Мета проекту: Шпигунство за СРСР. США запускали сітку високогірних повітряних куль із мікрофонами, щоб зафіксувати звукові хвилі від майбутніх радянських випробувань атомних бомб.

• Причина секретності: Оскільки проект був таємницею державної ваги, військові вигадали історію з метеозондом, щоб приховати «Могол», навіть не підозрюючи, що це породить міф про НЛО.

• Звідки взялися «тіла прибульців»: Військові пояснили це тим, що пізніше (у 1950-х роках) у цьому регіоні проводилися випробування з антропоморфними манекенами, які скидали на парашутах. У пам'яті свідків події різних років просто перемішалися.

В результаті Розуелл став культурним феноменом. Сьогодні місто є Меккою для туристів: там розташований Міжнародний музей НЛО, проходять щорічні фестивалі, а сама подія стала основою для сотень фантастичних фільмів та серіалів (наприклад: «Цілком таємно»).

4.6. Офіційне пояснення уряду США щодо історії Арнольда

Підводячи підсумок історії із Кенетом Арнольдом, офіційне пояснення уряду США полягало в тому, що він спостерігав міраж. Попри високу довіру до самого пілота, Військово-повітряні сили США (USAF) та аналітики розвідувальних проектів класифікували інцидент як оптичну ілюзію. Нижче наведено хронологію та деталі того, як змінювалися та формувалися урядові версії цієї події:

Після інциденту 24 червня 1947 року, коли цивільний пілот Кеннет Арнольд заявив про дев'ять дископодібних об'єктів над горою Райнір, армія та ФБР провели допити свідка.

Офіцери розвідки дійшли висновку, що Арнольд — психічно здоровий, авторитетний та повністю тверезий пілот, який дійсно щось бачив.

Проте офіційна позиція Армійського повітряного корпусу США (зараз ВПС) звелася до того, що пілот зіткнувся з атмосферним міражем (явищем температурної інверсії, коли викривлені промені світла створюють зміщене зображення об'єктів у небі). Однак спостереження Арнольда запустили цілий ланцюг подій, які призвели до глобальних зрушень в аспекті дослідження теми НЛО, хоча перший поштовх був схожий на камінець, що покотився зі сніжної вершини гори і почав утворювати лавину.

В подальшому ми розіб’ємо нашу статтю на декілька блоків, в кожному із яких роглянемо відповідну специфічну спрямованість теми, що має безпосередній контакт до НЛО та їх дослідження.

5. Урядові програми США з вивчення НЛО та дослідницькі громадські організації

«М’якою ходою
Сонячний Промінь
Стежину прокладає.
Про Радість буття
Верховенство ПРАВа
Дбаю» 
(Живе Слово)

5.1. Проект «Знак» (Project Sign)

Хоча й дуже сутужно, але справа таки отримала свій рух в державних органах США. Стартовим в ланцюжку подій дослідження став проєкт «Знак» (Project Sign) — перша офіційна програма ВПС США з розслідування НЛО, що діяла з 1947 по 1949 рік на базі Райт-Паттерсон. Попри підготовку у 1948 році секретної доповіді «Оцінка ситуації», де було запропоновано кілька основних висновків: секретні радянські розробки; власні секретні випробування США та версія про позаземне походження, керівництво відхилило їх, що призвело до закриття програми та створення більш скептичного проекту «Зловісний» (Project Grudge).

5.2. Проект «Дратівливий» (Project Grudge)

Проєкт «Дратівливий» (Project Grudge) — це друга офіційна програма ВПС США з дослідження НЛО, яка діяла з лютого по грудень 1949 року (хоча формально проіснувала до кінця 1951 року).

На відміну від свого попередника (Проекту «Знак»), який намагався вивчати феномен об'єктивно, «Дратівливий» створювався з однією конкретною метою: спростувати будь-які заяви про НЛО та заспокоїти громадськість. Капітан Едвард Руппельт, перший керівник майбутнього проєкту «Синя книга», згодом назвав період роботи Project Grudge «темними віками» американської уфології.
Примітний факт: якщо в рамках проекту пілоти описували складні маневри твердих металевих тіл, у звітах писали, що це «метеозонд», «зірка» або «галюцинація». Загалом за час активної фази було вивчено 244 рапорти про спостереження. Понад 23% випадків дослідники так і не змогли логічно пояснити, але в підсумкових висновках це просто замовчали.

У серпні 1949 року було випущено фінальний звіт, де офіційно стверджувалося, що НЛО:

• Не становлять жодної загрози національній безпеці США.

• Є результатом масової істерії чи «воєнних нервів».

• Створюються людьми, які навмисно вигадують містифікації заради слави.

• Є помилковою ідентифікацією звичайних об'єктів (птахи, літаки, планети).

Попри намагання закрити тему, звіти про НЛО продовжували масово надходити від військових та цивільних пілотів. Суспільство та преса почали звинувачувати уряд у приховуванні правди. Це змусило генерала Чарльза Кабелла у 1951–1952 роках повністю реорганізувати роботу. Проект «Дратівливий» було закрито, а замість нього з'явився найвідоміший та найбільш масштабний – «Синя книга» (Project Blue Book).

5.3. «Синя книга» (Project Blue Book)

Проект «Синя книга» (Project Blue Book) – це один із найвідоміших і наймасштабніших офіційних проєктів уряду США, присвячений систематичному вивченню неопізнаних літаючих об'єктів (НЛО). Він здійснювався під егідою Повітряних сил США (USAF) з 1952 по 1969 рік.

Його штаб-квартира розташувалася на авіабазі Райт-Паттерсон в Огайо. Головні цілі проєкту:

1. Визначити, чи становлять НЛО загрозу національній безпеці США.

2. Науково проаналізувати всі отримані дані про спостереження НЛО.

За 17 років існування проєкт зібрав і проаналізував 12 618 рапортів про спостереження НЛО. Для аналізу випадків залучалися науковці, метеорологи та військові експерти.

Однією з ключових постатей став астроном, доктор Джозеф Аллен Гайнек (J. Allen Hynek), якого запросили як наукового консультанта. Спочатку він був запеклим скептиком, але з часом змінив свою думку (саме він пізніше розробив класифікацію «Близьких контактів» — Close Encounters).

Абсолютну більшість рапортів вдалося раціонально пояснити. Об'єкти виявлялися:

• Астрономічними явищами: яскравими зірками, планетами (найчастіше Венерою), метеорами.

• Метеорологічними інструментами: зондами, кулями-радіозондами.

• Технікою: літаками (зокрема секретними розвідниками U-2, які літали вище за звичайні пасажирські лайнери), супутниками.

• Оптичними ілюзіями та містифікаціями.

Попри всі зусилля, 701 випадок (близько 5.5%) так і залишилися «нерозпізнаними» (Unidentified). Для них не знайшли жодного логічного чи наукового пояснення через брак даних або через занадто аномальну поведінку об'єктів.

До кінця 1960-х років фінансування проекту почало викликати запитання, а громадськість і науковці звинувачували Повітряні сили у приховуванні правди. Для незалежної оцінки результатів уряд США залучив Колорадський університет на чолі з фізиком Едвардом Кондоном. У 1968 році було опубліковано «Звіт Кондона» (Condon Report). Його висновки були категоричними:

• Нічого аномального або позаземного у звітах немає.

• Подальше вивчення НЛО не має жодної наукової цінності.

На підставі цього звіту у грудні 1969 року Проєкт «Синя книга» був офіційно закритий. Повітряні сили США зробили офіційну заяву, що:

• Жодне НЛО ніколи не загрожувало безпеці США.

• Немає жодних доказів того, що нерозпізнані об'єкти є позаземними технологіями.

Багато уфологів та навіть сам доктор Гайнек критикували керівництво «Синьої книги» в останні роки її роботи. Вони стверджували, що проект перетворився на інструмент пропаганди та зв'язків з громадськістю (PR). Військові часто намагалися «притягнути за вуха» будь-яке банальне пояснення (наприклад, пояснювали складні групові спостереження «болотним газом», що стало в колах ентузіастів та незалежних дослідників справжнім мемом), щоб просто закрити справу і не сіяти паніку серед населення.

Після закриття проєкту Гайнек заснував власну цивільну організацію CUFOS (Center for UFO Studies). Це відбулося в 1974 році. Це була громадянська група, куди входили як звичайні люди, так і висококваліфіковані вчені та академіки. Метою було продовження дослідження на справді науковій основі.

Сьогодні всі архіви Project Blue Book (тисячі сторінок документів, фотографій та протоколів допитів свідків) декласифіковані та доступні для вільного перегляду в Національному архіві США та в інтернеті. Проект став важливою частиною поп-культури, надихнувши творців безлічі серіалів (зокрема однойменний серіал Project Blue Book 2019 року) та книг.

5.4. Меморандум Болендера (англ. Bolender Memo)

Меморандум Болендера (англ. Bolender Memo) – це історичний документ Міністерства оборони США (а саме Військово-повітряних сил), укладений 20 жовтня 1969 року. Він є дуже відомим у колах уфологів та дослідників теорій змов, оскільки став одним із головних доказів того, що уряд США приховував реальні дослідження НЛО від громадськості. Автором документа був бригадний генерал ВПС США Керролл Г. Болендер (Carroll H. Bolender), який на той час обіймав посаду заступника директора з розвитку.

Суть та значення документа полягає у наступному: у 1969 році у США завершувався знаменитий проект «Синя книга» (Project Blue Book). Офіційний висновок проекту зводився до того, що НЛО не становлять загрози національній безпеці й не мають позаземного походження, тому програму вирішили закрити. Проте розсекречений згодом за Законом про свободу інформації (FOIA) меморандум генерала Болендера розкрив внутрішню кухню ВПС. У тексті документа була написана ключова фраза, яка обурила дослідників:

«Повідомлення про НЛО, які можуть вплинути на національну безпеку, повинні й надалі оброблятися відповідно до стандартної процедури ВПС, розробленої для цієї мети, і вони не є частиною системи проекту "Синя книга"».

Документ став сенсацією. Виявилося, що «Синя книга» була лише ширмою. Проект слугував публічним фасадом для заспокоєння громадськості та преси. Туди потрапляли лише банальні або малозначущі випадки (метеорити, птахи, цивільні літаки). Попри це, 701 випадок так і не вдалося пояснити.

Меморандум чітко підтвердив, що справді серйозні інциденти з НЛО, які загрожували безпеці країни (наприклад, поява невідомих об'єктів над військовими базами чи ядерними об'єктами), проходили зовсім через інші, засекречені канали зв'язку і досліджувалися військовими та спецслужбами в таємниці.

Закриття проекту «Синя книга» не означало припинення досліджень: попри те, що у 1969 році держава публічно заявила: «Ми більше не вивчаємо НЛО, бо там нема нічого цікавого», генерал Болендер прямо скомандував продовжувати збір інформації про серйозні випадки.

Після «Синьої книги» військові усвідомили, що публічні звіти створюють занадто багато шуму. Тому вивчення аномальних явищ було розпорошене по різних «чорних бюджетах» (Special Access Programs) під прикриттям розробки звичайного авіаційного захисту чи виявлення радянських стелс-технологій.

5.5. NARCAP та монографія «Project Sphere» (Проект «Сфера»)

Активна відкрита робота з дослідження феномену також здійснюється Національним центром авіаційних повідомлень про аномальні явища (NARCAP — National Aviation Reporting Center on Anomalous Phenomena). Це приватна американська некомерційна та науково-дослідна організація. Заснована у 2001 році (деякі проекти стартували у 1999 році) колишнім старшим науковим співробітником NASA, доктором Річардом Гейнсом (Dr. Richard Haines).

Головна відмінність NARCAP від більшості уфологічних організацій полягає в тому, що вони розглядають невпізнані аномальні явища (UAP — Unidentified Anomalous Phenomena, раніше відомі як НЛО) виключно крізь призму безпеки авіації, а не містики чи конспірології.

Організація створила безпечну та анонімну платформу, де комерційні, приватні та військові пілоти, а також авіадиспетчери та оператори радарів можуть повідомити про побачені аномалії. Це критично важливо, оскільки в авіаіндустрії тривалий час існувало жорстке табу (стигма) на подібні теми – пілоти боялися втратити ліцензію або роботу через «побачене НЛО».

NARCAP накопичив тисячі детальних звітів з усього світу, які стосуються саме авіаційних інцидентів, де фігурували UAP. Вони регулярно видають наукові роботи та технічні аналізи (наприклад, відомий Project Sphere), де досліджують фізичні та оптичні характеристики явищ, їхню поведінку на радарах та взаємодію з приладами літаків. Розглянемо Project Sphere (Проект «Сфера») детальніше.

Монографія: Project Sphere (Проект «Сфера»)

На відміну від урядових програм Пентагону, цей проєкт фокусувався суто на безпеці цивільної та військової авіації. Його мета – вивчення конкретного типу UAP: сферичних об'єктів та світлових куль, які найчастіше фіксують пілоти під час польотів.

Вчені NARCAP помітили, що понад 40-50% усіх рапортів пілотів описують аномалії саме кулястої або сферичної форми (світяться, мають металевий вигляд або плазмову структуру).

Проект «Сфера» було створено як мультидисциплінарну монографію, де авіаконструктори, метеорологи, фізики та експерти з радарів проаналізували ці об'єкти з наукового погляду.

Звіт проекту розділений на кілька ключових напрямків:

1. Фізичні та аеродинамічні аномалії

Вчені проекту (зокрема Ларрі Лемке та доктор Массімо Теодорані) дослідили поведінку цих сфер у повітрі:

• Геометрична унікальність: Сфера – єдина тривимірна форма, яка ніколи не змінює свій контур у фокусі зору пілота під час поворотів, крену чи тангажу.

• Повна відсутність аеродинаміки: Сферичні об'єкти NARCAP рухалися на надзвукових швидкостях. З погляду класичної фізики, сфера має жахливу обтічність. Вона мала б створювати гігантський супротив повітря та звуковий удар, але об'єкти літали безшумно. Це вказує на ймовірне використання іонної плазми або гравітаційного поля, що змінює щільність повітря навколо об'єкта.

2. Вплив на авіаційну безпеку (Aviation Threat)

NARCAP виділив кілька реальних загроз, які «сфери» несуть для літаків:

Електромагнітні перешкоди (EMI): Коли кулі наближаються до кабіни літака, у пілотів часто відмовляють навігаційні прилади, компаси, а іноді вимикаються двигуни. Річард Сполдінг у межах проекту висунув електричну гіпотезу, що ці сфери мають надзвичайно високий електричний потенціал на авіаційних висотах.

Загроза зіткнення: Сфери часто демонструють «цікавість» — вони підлітають упритул до крил літаків, летять паралельним курсом, а потім здійснюють миттєві розвороти під кутом 90 градусів прямо перед носом судна, змушуючи пілотів робити небезпечні маневри ухилення.

Радарні аномалії: Експерт Мартін Шоу (Martin Shough) довів, що ці об'єкти іноді ідеально відбивають радарний сигнал (як тверді металеві кульки), а іноді — поглинають його або раптово зникають з екранів, залишаючись видимими для очей пілотів.

3. Класифікація сфер у Project Sphere

NARCAP розділив спостережувані сфери на два типи:

1. Плазмові / Природні («Earthlights»): Енергетичні згустки, подібні до кулястих блискавок, але з набагато більшим часом життя (до 30–60 хвилин) та гігантськими розмірами від 1 до 10 метрів.

2. Технологічні / Тверді об'єкти: Сфери, що виглядають як «ідеально відполіровані підшипники» із дзеркальним металевим відливом (розмірами від кількох метрів до сотень футів), які залишають за собою інверсійний слід або викид невідомих часток.

Документи проекту «Сфера» від NARCAP стали першою серйозною спробою вивести феномен НЛО з поля «інопланетного містицизму» у площину сухої авіаційної інженерії.

Багато висновків Гейнса та його команди згодом лягли в основу сучасних інструкцій ВМС США щодо фіксації аномальних явищ. Повертаючись до специфіки роботи NARCAP, організація виділяє кілька реальних загроз, які аномальні явища можуть становити для літаків:

• Електромагнітні перешкоди: У багатьох звітах пілоти фіксували тимчасові відмови навігаційного обладнання, збої радіозв'язку або компасів під час зближення з невідомими об'єктами.

• Ризик зіткнення та небезпечні маневри: Коли перед літаком на величезній швидкості виникає непізнаний об'єкт, екіпаж змушений виконувати раптові, різкі та потенційно небезпечні маневри ухилення.

• Фактор відволікання: Поява яскравих плазмоподібних куль чи об'єктів складної геометрії сильно дезорієнтує пілотів, порушуючи концентрацію в критичні моменти польоту.

Важливий нюанс: NARCAP не стверджує, що всі ці явища мають позаземне походження. Організація наполягає на тому, що незалежно від того, що це таке — секретні військові технології, рідкісні атмосферні та плазмові феномени чи щось інше — авіаційна влада (як-от FAA - Federal Aviation Administration – це Федеральне авіаційне управління США, головне державне агентство Сполучених Штатів Америки, яке регулює всі аспекти цивільної авіації. Воно підпорядковується Міністерству транспорту США та відповідає за безпеку польотів, сертифікацію літаків і контроль повітряного простору; чи NTSB – National Transportation Safety Board — це Національна рада з безпеки на транспорті США, яка є незалежним урядовим агентством, відповідальним за розслідування цивільних транспортних пригод. Головна відмінність від FAA полягає в тому, що NTSB не пише правил і нікого не карає, а шукає справжні технічні та людські причини катастроф, щоб запобігти їм у майбутньому.) повинна офіційно це досліджувати, щоб уникнути авіакатастроф.

Сьогодні концепція, яку NARCAP просував понад 20 років, стала мейнстримом: уряд США та NASA створили власні офіційні відомства (наприклад, AARO — All-domain Anomaly Resolution Office) для офіційного вивчення UAP з точки зору національної та авіаційної безпеки.

5.6. AAWSAP та її трансформація в AATIP: резонансні програми уряду

AAWSAP (повна назва – Advanced Aerospace Weapons Systems Application Program – Програма застосування передових аерокосмічних систем озброєння) – це таємна програма Міністерства оборони США (Розвідувального управління Міноборони, DIA), яка діяла у 2007–2012 роках для дослідження НЛО та пов'язаних із ними аномальних явищ.

Програму ініціював лідер сенату Гаррі Рід за підтримки мільярдера Роберта Бігелоу. На проект офіційно виділили 22 мільйони доларів.

Офіційно уряд фінансував оцінку потенційних аерокосмічних загроз майбутнього. Проте неофіційно вчені та аналітики вивчали повідомлення про «літаючі тарілки», технології НЛО та феномени на відомому ранчо Скінуокер (Skinwalker Ranch).

Саме на базі напрацювань AAWSAP згодом виникла інша відома урядова ініціатива – AATIP (Програма ідентифікації передових аерокосмічних загроз. Говорячи про неї, варто зазначити, що це секретна дослідницька ініціатива Міністерства оборони США, яка діяла в Пентагоні з 2007 по 2012 рік (хоча неофіційно збір даних тривав аж до 2017 року). Програма увійшла в історію як перший офіційно визнаний проект уряду США з дослідження НЛО (UAP) з часів закриття «Синьої книги» у 1969 році.

1. Історія створення та фінансування

Проект з'явився у 2007 році завдяки зусиллям впливового сенатора-демократа Гаррі Ріда (на той час лідера більшості в Сенаті). Рід мав глибокий особистий інтерес до космосу та аномальних явищ. Програмі було таємно виділено 22 мільйони доларів з так званих «чорних бюджетів» Пентагону на період з 2007 по 2012 рік (саме про діяльність цієї організації було написано резонансу статтю The New York Times, про яку мова нижче).

2. Хто керував і чим займався проєкт

Першим керівником проекту був учений Джеймс Ляцацкі (Dr. James T. «Jim» Lacatski), а у 2010 році програму очолив Луїс Елізондо. Офіс AATIP розміщувався безпосередньо в будівлі Пентагону (в секторі C-ring на п'ятому поверсі).

Програма не займалася пошуком «зелених чоловічків» як у кіно. Її мета була суто прагматичною – національна безпека. Військові аналізували випадки, коли невідомі апарати демонстрували технології, які теоретично могли належати Китаю або Росії і несли загрозу авіації США.

3. Головні досягнення та матеріали

Саме аналітики AATIP зібрали та каталогізували докази, які пізніше підірвали світові медіа:

Знамениті відео: Проект детально розслідував випадок з авіаносцем Nimitz (2004) та зібрав три розсекречені у 2017 році тепловізійні відеозаписи з радарів винищувачів F/A-18 Super Hornet (FLIR, GIMBAL, GOFAST). На них зафіксовано об'єкти без крил та двигунів, що рухалися з надзвуковою швидкістю проти вітру і раптово пірнали у воду.

Наукові звіти (DIRDs): У межах програми було замовлено 38 науково-технічних досліджень з футуристичних оборонних технологій. Серед тем були: антигравітація, варп-двигуни, темна енергія, маніпуляції з простором та часом, а також плазмова зброя. Ці технології намагалися вивчити, щоб зрозуміти принципи руху НЛО.

4. Закриття та перехід у підпілля

Офіційне фінансування AATIP з боку Пентагону припинилося у 2012 році, оскільки керівництво Міноборони вважало, що програма має нижчий пріоритет порівняно з іншими військовими викликами. Проте Луїс Елізондо та його команда продовжували вести розслідування на громадських засадах безпосередньо у своїх кабінетах до жовтня 2017 року, коли Елізондо звільнився, передав три відео журналістам і публічно розповів про існування програми.

5. Наслідки роботи AATIP

AATIP повністю змінила правила гри. Завдяки розголосу 2017 року:

• Конгрес США почав проводити регулярні відкриті слухання щодо НЛО.

• Було ухвалено закони, що захищають військових пілотів, які звітують про аномалії.

• Уряд США змушений був послідовно створити Робочу групу з UAP (UAPTF - Unidentified Aerial Phenomena Task Force – Оперативна група з дослідження непізнаних повітряних явищ під керівництвом Розвідки ВМС), а у 2022 році — повноцінне розвідувальне відомство AARO (про яке під мова нижче).

Дочитавши до цього місця, може виникнути плутанина і закономірне запитання: чим же відрізняються AAWSAP та AATIP?

Головна відмінність між ними полягає в тому, що AAWSAP була масштабною, офіційно профінансованою урядовою програмою з дуже широким колом досліджень (включаючи паранормальні явища), тоді як AATIP стала її неофіційним, звуженим продовженням, яке фокусувалося виключно на військових інцидентах із НЛО.

Якщо пояснювати просто: AAWSAP — це офіційна назва урядового контракту, під яку Конгрес США реально виділяв гроші, тоді як AATIP була пізнішою (і більш цілеспрямованою) внутрішньою назвою оборонного проекту.

5.7. Період 2017-2022 років: дослідження ельфійського способу життя триває

Цікаво, що в період між офіційним закриттям програми AAWSAP-AATIP Назвемо її так для кращого розуміння) та відкриттям офісу AARO, продовжувалася активна робота уряду США з дослідження НЛО. Після публічного вибуху в медіа у грудні 2017 року Пентагон потрапив під жорсткий пресинг Сенату. Заперечувати проблему більше було неможливо, тому розслідування відновили вже легально.

Поява системи рапортів ВМС (березень 2019)

До цього моменту військовим пілотам фактично забороняли офіційно звітувати про НЛО (це вважалося кінцем кар'єри).

У березні 2019 року Військово-морські сили США першими в історії створили офіційний формалізований протокол, який зобов'язував пілотів рапортувати про кожну аномалію. У 2020 році аналогічний крок зробили Повітряні сили (ВПС).

Створення UAPTF (2020–2021)

У серпні 2020 року заступник міністра оборони офіційно затвердив створення UAPTF (Unidentified Aerial Phenomena Task Force) — Оперативної групи з дослідження непізнаних повітряних явищ під керівництвом Розвідки ВМС. Це вже була відкрита структура (про її існування оголосили публічно), але самі її розслідування залишалися глибоко засекреченими. Саме UAPTF підготувала історичний документ для Конгресу — «Попередню оцінку UAP» у червні 2021 року, де офіційно визнала:

зі 144 випадків зустрічей військових із НЛО уряд зміг пояснити лише один (це був здутий метеозонд). Інші 143 випадки залишилися нерозгаданими.

Звіт Офісу Директора національної розвідки США (ODNI) від 25 червня 2021 року

Документ мав офіційну назву «Попередня оцінка: непізнані повітряні явища» (Preliminary Assessment: Unidentified Aerial Phenomena) та став першим в історії офіційним документом, у якому спецслужби США відкрито визнали:

НЛО (або UAP) — це реальність, яка потребує серйозного державного вивчення.

На момент виходу звіту директором Національної розвідки США була Евріл Хейнс (Avril Haines). Цей короткий 9-сторінковий документ став результатом закону, який Конгрес ухвалив наприкінці 2020 року за наполяганням сенаторів Марко Рубіо та Кірстен Джиллібранд, зобов'язавши розвідку зібрати докупи все, що відомо Пентагону.

Головні висновки звіту

Феномен реальний. Розвідка офіційно підтвердила, що більшість зафіксованих випадків – це реальні фізичні об'єкти, а не оптичні ілюзії, системні збої радарів чи погодні аномалії. Об'єкти одночасно реєструвалися різними типами сенсорів: радарами, інфрачервоними камерами, шукачами зброї та візуально пілотами.

Статистика (144 інциденти). У звіті детально проаналізували 144 випадки зустрічей військових із НЛО в період з 2004 по 2021 рік (більшість із них — рапорти від пілотів ВМС США, зокрема свідків інцидентів, про які розповідали Раян Грейвс, Девід Фрейвор та Алекс Дітріх). Скільки випадків змогли пояснити? Лише один-єдиний. Ним виявилася велика повітряна куля, що здувалася. Решта 143 випадки офіційно отримали статус «непізнаних» – у розвідки просто не вистачило даних, щоб ідентифікувати ці об'єкти.

Технологічні аномалії. У 18 інцидентах об'єкти демонстрували характеристики руху, які розвідка назвала «незвичайними». Ці UAP:

1. Зависали на місці за сильного вітру на великій висоті.

2. Рухалися проти вітру або миттєво змінювали траєкторію без видимих засобів прискорення.

3. Розганялися до надзвукових швидкостей без звукового удару (sonic boom) та без видимих двигунів чи теплового сліду від палива.

4. У деяких випадках фіксувалося випромінювання ними радіочастотної енергії.

П'ять категорій пояснень

Розвідка розробила класифікацію, у яку намагалася вписати ці явища. Об'єкти розділили на 5 потенційних груп:

Повітряне сміття: Дрони, метеозонди, птахи, пластикові пакети.

1. Природні атмосферні явища: Кристали льоду, термальні коливання або вологість, які могли «обманювати» старі радари.

2. Секретні розробки США: Технології, що створюються Пентагоном або приватними американськими корпораціями в умовах суворої секретності (хоча звіт зазначив, що військові пілоти навряд чи б не знали про власні випробування у своїх же тренувальних зонах).

3. Системи іноземних противників: Технології, розроблені Китаєм, Росією чи іншими країнами, спрямовані на шпигунство за базами США.

4. «Інше» (Catch-all «Other»): Категорія для всього, що не підійшло під перші чотири пункти. Саме ця категорія де-факто залишилася відкритою для гіпотез про позаземне або невідоме науці походження.

Звіт чітко констатував, що UAP створюють дві основні проблеми для США:

1. Безпека польотів: Було задокументовано 11 випадків, коли американські пілоти повідомляли про небезпечне зближення (near misses) з НЛО, що ледь не призвело до авіакатастрофи.

2. Національна безпека: Більшість інцидентів відбувалися навколо закритих військових полігонів, випробувальних майданчиків та місць дислокації авіаносців. Якщо це шпигунські дрони противників, це означає значний прорив у їхніх технологіях.

Головний психологічний ефект звіту 2021 року – офіційне знищення стигми. Спецслужби прямо заявили, що військові зобов'язані повідомляти про такі випадки, а не мовчати. По суті, цей документ став «зеленим світлом» для розслідувань у Конгресі, ухвалення законів Джиллібранд-Рубіо та подальших сенсаційних публічних слухань під присягою.

Спроба компромісу: AOIMSG (кінець 2021)

Оскільки звіт 2021 року показав нездатність розвідки швидко аналізувати дані, Пентагон наприкінці 2021 року нашвидкуруч створив групу AOIMSG. Вона мала координувати роботу військових баз і спецзон, де найчастіше бачили аномальні об'єкти. Ця група проіснувала всього кілька місяців і не встигла розгорнути повноцінну роботу.

Фінал: Чому це призвело до створення AARO?

Конгрес США розлютило те, що бюрократи з Пентагону постійно міняли назви робочих груп (AATIP -> UAPTF -> AOIMSG), намагаючись сховати кінці у воду і не давати чітких відповідей. Тому влітку 2022 року політики ухвалили федеральний закон, який ліквідував усі ці тимчасові «оперативні групи» і зобов'язав створити один єдиний, потужний, постійно діючий і централізований офіс — AARO. Він отримав у спадок абсолютно всі архіви та рапорти, зібрані за попередні 10 років хаотичних таємних і напіввідкритих перевірок.

Про те, як розвивалася уся ця хронологічна драма розсекречення з 2017 року, детально розповідається у відео UFO Files Declassified: The Full Story. Автор наочно реконструює події від публікації у NYT до створення сучасних розвідувальних платформ аналізу UAP.

5.8. AARO (All-domain Anomaly Resolution Office — Офіс з розвязання аномалій у всіх середовищах)

AARO (All-domain Anomaly Resolution Office — Офіс з розвязання аномалій у всіх середовищах) – це офіційний діючий підрозділ Міністерства оборони США (Пентагону), створений спеціально для того, щоб систематично, без містики й на державному рівні досліджувати те, що раніше називали НЛО, а тепер офіційно іменують UAP (Unidentified Anomalous Phenomena – Непізнані аномальні явища).

Офіс AARO було засновано 20 липня 2022 року за особистим дорученням заступниці міністра оборони Кетлін Хікс і згідно із законом NDAA (законом про національну оборону США). Зверніть увагу на назву: замість «авіаційні» (Aerial) у назві офісу використано слово «у всіх середовищах» (All-domain). Це критично важливо, ось чому:

• Космос (супутники та орбітальні об'єкти).

• Повітря (традиційне небо, літаки, дрони).

• Вода (об'єкти, що плавають під водою чи входять у неї на величезній швидкості – так звані трансмедіумні об'єкти).

Головні завдання AARO

Уряд США створив цей офіс не для того, щоб довести існування прибульців, а з цілком прагматичних міркувань національної безпеки й безпеки польотів військових пілотів. Основні напрямки їхньої роботи:

1. Єдиний збір даних: Раніше, якщо пілот ВМС (Військово-морських сил) бачив щось дивне, він міг доповісти про це, а пілот ВПС (Військово-повітряних сил) – промовчати через острах за кар'єру чи відсутність протоколу. AARO створив стандартизовану, захищену систему звітування для всіх військових та розвідників.

2. Аналіз за допомогою науки: Офіс використовує передові радари, супутникові знімки, штучний інтелект та залучає вчених для аналізу «сирих» даних.

3. Ідентифікація загроз: Перевірка, чи не є ці об'єкти секретними розробками потенційних супротивників (наприклад, Китаю чи Росії), які випробовують нові типи дронів або гіперзвукової зброї прямо під носом у США.

4. Звітування перед Конгресом: Офіс зобов'язаний регулярно публікувати відкриті звіти для громадськості та проводити закриті (секретні) брифінги для політиків.

Станом на сьогодні аналітичний кейс-офіс AARO опрацьовує базу з понад 2000 повідомлень про аномальні об'єкти. Щороку вони випускають консолідовані звіти.

Головні тези їхніх офіційних публікацій виглядають так: жодних доказів інопланетян. У своїх історичних та річних звітах AARO зазначає, що за результатами аналізу більшості випадків не було знайдено жодних переконливих наукових доказів того, що UAP мають позаземне походження або що уряд США переховує розбиті тарілки іншопланетян (що заперечує заяви деяких відомих урядових інформаторів, як-от Девід Граш).

У зв’язку з цим виникає логічне запитання: що ж тоді бачать пілоти? За даними аналізу AARO, абсолютна більшість зафіксованих випадків (після детального вивчення) виявляються цілком земними речами:

• Китайські розвідувальні аеростати або метеозонди.

• Комерційні та аматорські безпілотники (дрони).

• Сміття в повітрі (птахи, пластикові пакети, які на радарах винищувачів під певним кутом виглядають аномально).

• Оптичні ілюзії або збої в калібруванні сенсорів літаків.

Проте невеликий відсоток випадків (кілька десятків кейсів) офіс класифікує як «справді аномальні». Вони демонструють дивні траєкторії польоту або швидкість, які сучасна наука поки не може пояснити з наявними даними.

Сьогодні AARO перебуває на етапі значної трансформації. З одного боку, офіс активно співпрацює з академічними інституціями (проводить закриті воркшопи для стандартизації метаданих та впровадження ШІ для аналізу описів НЛО). З іншого боку, на структуру чиниться колосальний політичний тиск з боку Білого дому.

Зараз в уряді США розгортається масштабна програма розсекречення архівів (зокрема через нову систему PURSUE Міністерства оборони). Офіційні особи заявляють про намір провести безпрецедентне «чищення» таємних урядових записів про UAP, тож від AARO у найближчих звітах очікують ще більше відкритих даних та розсекречених відеоматеріалів.

5.9. Том Делонг і організація «To the Stars»

У контексті досліджень НЛО варто також згадати організацію «To the Stars» (повна назва «To the Stars... Academy of Arts & Sciences», або просто TTSA). Це дуже цікаве й свого часу революційне утворення, яке об'єднало навколонаукові дослідження НЛО (UAP) з попкультурою.

А заснував її не хто інший, як Том Делонг (Tom DeLonge) — гітарист та соліст культового панк-рок гурту «Blink-182». Для більшості людей Том Делонг – це хлопець, який співав хіти «All the Small Things» та «What's My Age Again?». Проте за лаштунками шоубізнесу Том з юності мав глибоку, майже маніакальну пристрасть до уфології, теорій змов та таємних урядових програм.

У 2015 році він навіть тимчасово покинув «Blink-182», щоб повністю присвятити себе цій темі. Багато хто тоді крутив пальцем біля скроні, вважаючи, що у музиканта криза середнього віку. Проте Делонг мав чіткий план. Використовуючи свою публічність, він зміг вийти на контакт із високопоставленими чиновниками з Пентагону, ЦРУ та Міністерства оборони США. Він переконав їх, що тему НЛО потрібно вивести з «тіні» та конспірологічного маргінесу в легальне публічне поле.

Заснування та концепція «To the Stars»

У 2017 році Делонг оголосив про створення «To the Stars Academy of Arts & Sciences». Концепція полягала в тому, щоб об'єднати три сфери:

1. Наука (Science): Дослідження екзотичних технологій, квантової фізики та матеріалів невідомого походження.

2. Аерокосмічні технології (Aerospace): Розробка новітніх систем руху (аж до теоретичних розробок «антигравітації»).

3. Розваги (Entertainment): Створення книг, фільмів та серіалів, які б готували суспільство до «розкриття» (Disclosure) інформації про позаземне життя.

Найбільшим шоком для публіки стало те, кого Том зміг залучити до своєї команди. Це були не просто уфологи-аматори, а люди з серйозним урядовим бекграундом:

Луїс Елізондо (Luis Elizondo) – колишній керівник секретної програми Пентагону AATIP (Advanced Aerospace Threat Identification Program), яка займалася дослідженням загрози з боку НЛО.

Крістофер Меллон (Christopher Mellon) – колишній заступник помічника міністра оборони з питань розвідки.

Доктор Гел Путгофф (Dr. Hal Puthoff) – фізик, який свого часу керував експериментами ЦРУ з екстрасенсорного сприйняття (проект Stargate).

Організація Тома Делонга сприяла тій хвилі офіційного визнання НЛО урядом США, яку ми спостерігаємо останніми роками. У грудні 2017 року TTSA разом із виданням The New York Times оприлюднила три розсекречені відео з радарів винищувачів F/A-18 Super Hornet («FLIR», «GIMBAL» та «GOFAST»), на яких зафіксовано аномальні об'єкти. Пентагон згодом був змушений визнати їхню автентичність.

Історія Девіда Фрейвора: TTSA вивела на публіку коммандера Девіда Фрейвора (командира ескадрильї «Black Aces»), який детально розповів про свою зустріч із легендарним об'єктом «Tic-Tac» у 2004 році. Також на каналі History Channel вийшов двосезонний документальний серіал «Unidentified: Inside America's UFO Investigation», де Елізондо та Делонг розслідували військові випадки зустрічей з UAP.

У 2020-2021 роках у компанії відбулися серйозні зміни. Такі ключові фігури, як Луїс Елізондо та Крістофер Меллон, залишили TTSA. Вони виконали свою місію – привернули увагу Конгресу США до проблеми, що зрештою призвело до створення офіційного офісу Пентагону з дослідження аномалій (AARO) та публічних слухань у Конгресі. Сьогодні To the Stars більше сфокусована на своїй розважальній та медійній складовій.

Випадок із заснованою Томом Делонгом організацією показує: хоча спочатку до ідеї рок-музиканта, який шукає прибульців, ставилися з іронією, музикант та його творіння – TTSA, на ділі довели, що за бажання та відповідального ставлення до праці можна пробити навіть урядові стіни в плані поступового розсекречення інформації про НЛО.

5.10. Слухання Конгресу США про НЛО 26 липня 2023 року

Події літа 2023 року (а саме 26 липня) стали справжньою сенсацією. Уперше за довгий час тема НЛО обговорювалася на найвищому законодавчому рівні у Конгресі США під присягою. Головною дійовою особою цих слухань став Девід Груш (David Grusch), чиї заяви змусили багатьох роззявити рота від подиву.

Хто такий Девід Граш?

Це не просто черговий любитель теорій змов з інтернету. Девід Граш – високопоставлений і декорований ветеран ВПС США та колишній офіцер розвідки. Він працював у Національному агентстві геопросторової розвідки (NGA) та Національному розвідувальному офісі (NRO). З 2019 по 2021 рік він був офіційним представником розвідки в Цільовій групі Пентагону з дослідження UAP (UAP Task Force). Тобто за посадою він мав перевіряти, що саме військовим відомо про «літаючі тарілки».

Влітку 2023 року він офіційно звільнився і вирішив стати «викривачем» (whistleblower), заявивши, що уряд приховує правду від Конгресу.

Що Граш заявив під присягою в Конгресі?

Під час слухань у Комітеті Палати представників з нагляду та під присягою (де за брехню загрожує в'язниця) Груш озвучив кілька вибухових тез:

• Секретна програма: Уряд США вже багато десятиліть (ймовірно, з 1930-х років) проводить таємну програму з пошуку, збору та спроб «зворотного інжинірингу» (копіювання технологій) розбитих апаратів «нелюдського» походження.

• Знайдені біозразки: На запитання конгресменів, чи були знайдені тіла пілотів, які керували цими апаратами, Груш відповів ствердно. Він підкреслив, що було знайдено «біологічні зразки нелюдського походження» (non-human biologics). При цьому він свідомо використовував термін «нелюдський», а не «інопланетний», залишаючи простір для інших наукових теорій (наприклад, міжвимірні мандрівники).

• Незаконне приховування: Ця діяльність повністю прихована від нагляду Конгресу США, а гроші на неї виділяються через тіньові оборонні бюджети.

• Погрози та насильство: Граш заявив, що люди, які намагалися розсекретити цю інформацію, зазнавали «жорстоких репресій», професійного знищення, а деякі навіть дістали фізичні травми внаслідок дій уряду для приховування таємниці. На пряме запитання, чи когось убивали заради таємниці, він відповів, що направив людей із цими знаннями до відповідних органів.

Важливий нюанс: Граш одразу зазначив, що особисто він цих кораблів чи прибульців не бачив. Усі його свідчення базуються на чотирирічному розслідуванні, під час якого він проінтерв'ював понад 40 високопоставлених свідків та безпосередніх учасників цих засекречених програм, а також вивчав секретні документи.

Хто ще свідчив на слуханнях?

Поруч із Грашем сиділи двоє колишніх військових пілотів, які, на відміну від нього, мали безпосередній візуальний та радарний контакт з аномаліями:

Раян Грейвс – колишній пілот винищувача F/A-18. Він заявив, що військові пілоти бачать UAP біля атлантичного узбережжя США «щодня протягом кількох років», але бояться про це звітувати через стигму та загрозу кар'єрі. Він описав один із найпоширеніших об'єктів як «темно-сірий або чорний куб усередині прозорої сфери».

Девід Фревор – колишній командир ескадрильї ВМС. Він є безпосереднім свідком знаменитого інциденту «Tic-Tac» 2004 року біля берегів Каліфорнії (коли радарні системи та очі пілотів зафіксували білий об'єкт у формі цукерки «тік-так», який рухався на швидкостях, що суперечать усім відомим законам фізики).

Реакція Пентагону та наслідки

Реакція офіційних органів була передбачуваною, але слухання все одно запустили великі політичні процеси:

• Заперечення Пентагону: Міністерство оборони США (через свій підрозділ AARO, який займається UAP) виступило із заявою, що вони «не знайшли жодної перевіреної інформації, яка б підтверджувала існування будь-яких програм з володіння чи реверс-інжинірингу позаземних матеріалів».

• Двопартійний шок: Конгресменів (і республіканців, і демократів) найбільше обурило навіть не питання інопланетян, а те, що військові відомства та спецслужби можуть витрачати мільярди платників податків в обхід контролю парламенту.

Подальші кроки: Після цих слухань у США почали розробляти нові закони щодо примусового розсекречення архівів UAP. Законодавці вимагали надати їм доступ до закритих обговорень (SCIF) з Грашем, де він обіцяв назвати конкретні імена, назви компаній та секретні локації оборонних підрядників (на кшталт Lockheed Martin або Raytheon), які нібито зберігають ці технології, оскільки у відкритому ефірі він не мав права розголошувати державну таємницю. В цілому, події 2023 року вивели тему НЛО з маргінального поля «жовтої преси» на рівень серйозної дискусії про національну безпеку та прозорість американського уряду.

6. Шляхетні люди з раціональним сприйняттям НЛО, дух яких дозрів до ельфійського метаморфозу

Якщо людина починає цікавитися темою НЛО з раціонального боку, відкидаючи теорії зелених чоловічків чи просто ігноруючи її, це вказує на те, що її дух прагне вищих знань. А це уже серйозний поштовх до пошуку цих знань у різноманітних джерелах, що спонукає застосовувати чесноту милосердя. Прагнення пояснити настільки складну і незбагненну тему з раціонального боку говорить про шляхетність, цілеспрямованість та волю, які характерні для аріїв – людей, які визнають себе духовно-божественними сутностями. Саме про них Ісус говорив:

«Коли ввійдете в яке місто, спитайте, хто в ньому достойний, і там перебувайте, поки вийдете з нього».

До думки таких людей варто прислухатися, а також розуміти, кому варто довіряти та чиї ідеї заслуговують бути почутими. В контексті досліджень феномену НЛО з раціонального боку великий внесок у цю справу зробила ціла низка особистостей, які заслуговують на увагу до своєї персони.

6.1. Леслі Кін

Леслі Кін (Leslie Kean) – відома американська журналістка-розслідувачка та письменниця, яка здобула світову славу завдяки своїм глибоким і серйозним матеріалам на дві теми, які зазвичай вважаються табуйованими або маргінальними в традиційних медіа: НЛО (UAP) та можливість життя після смерті. Вона кардинально змінила сприйняття цих явищ у суспільстві, перевівши їх із розряду «жовтої преси» у площину серйозного наукового та політичного дискурсу.

Леслі Кін стала однією з ключових фігур, які змусили уряд США визнати існування непізнаних повітряних явищ.

У грудні 2017 року Кін (разом із колегами Ральфом Блюменталем та Хелен Купер) опублікувала на першій шпальті The New York Times розслідування про секретну програму Пентагону з дослідження НЛО (AATIP). Цей матеріал шокував світ, оскільки містив розсекречені відеозаписи з радарів винищувачів і підтвердження від офіційних осіб, що американські військові серйозно вивчають ці об'єкти.

У 2010 році вона видала книгу «НЛО: генерали, пілоти та урядовці говорять факти» (UFOs: Generals, Pilots, and Government Officials Go on the Record). Книга стала бестселером New York Times. Для неї Кін зібрала свідчення виключно високопоставлених осіб – військових генералів, авіадиспетчерів та глав відомств із різних країн, повністю виключивши чутки чи конспірологію.

Головна фішка Леслі Кін – бездоганна журналістська етика та скептицизм. Вона завжди наголошує:

«Я не вірю в теорії змови чи прибульців. Я вірю в факти та дані. Якщо є об'єкти в нашому повітряному просторі, які ми не можемо ідентифікувати, це питання національної безпеки та науки, а не віри».

Завдяки своєму професіоналізму вона має доступ до високопоставлених джерел у Пентагоні та розвідувальних службах США, що дозволяє їй регулярно публікувати ексклюзивні матеріали.

6.2. Джеймс Фокс

Американський режисер-документаліст Джеймс Фокс (James Fox) є одним із найавторитетніших дослідників теми UAP (НЛО) у світі кіно і дуже тісно співпрацює з журналісткою Леслі Кін, про яку ми говорили вище. Вони разом беруть участь у пресконференціях та громадських розслідуваннях.

Ось головні фільми Джеймса Фокса, які вважаються класикою та базою для всіх, хто цікавиться цією темою: «Out of the Blue» («Грім серед ясного неба», 2003), «I Know What I Saw» («Я знаю, що я бачив», 2009), «The Phenomenon» («Феномен», 2020), «Moment of Contact» («Момент контакту», 2022), «The Program» («Програма», 2024).

Якщо ви хочете подивитися дійсно якісне, документальне та аргументоване кіно про НЛО без «зелених чоловічків» із дешевої графіки, шукайте саме фільми James Fox.

6.3. Джон Подеста

Джон Подеста (John Podesta) – один із найвпливовіших закулісних гравців американської політики останніх тридцяти років. Він є ключовим стратегом Демократичної партії США, який встиг попрацювати на найвищих посадах в адміністраціях трьох президентів: Білла Клінтона, Барака Обами та Джо Байдена.

Оскільки перед цим ми обговорювали журналістку Леслі Кін та режисера Джеймса Фокса, постать Подести тут виринає зовсім не випадково. Він відомий не лише своєю політичною вагою, а й тим, що є чи не найгучнішим адвокатом розсекречення архівів НЛО в урядових колах США. Це людина, яка роками проштовхувала ідею: «Американці можуть впоратися з правдою». На відміну від багатьох колег, він ніколи не боявся говорити про НЛО серйозно.

Коли Леслі Кін у 2010 році випускала свій бестселер про розслідування НЛО військовими та пілотами, саме Джон Подеста написав до цієї книги офіційну передмову, де закликав уряд відкрити файли.

Подеста став містком між офіційною, серйозною політикою США та спільнотою дослідників НЛО. Без його багаторічного тиску всередині Білого дому Пентагон, можливо, ще дуже довго не наважився б на офіційні звіти та слухання в Конгресі, які ми бачимо в останні роки.

6.4. Луїз Елізондо

Це одна з найвпливовіших і ключових постатей у сучасній історії розкриття теми НЛО. Він є колишнім високопоставленим офіцером військової контррозвідки США, який у 2017 році звільнився з Пентагону на знак протесту проти надмірної секретності та здійснив революцію в тому, як світ сприймає аномальні явища. З 2009 по 2017 рік він працював у надсекретних урядових програмах AAWSAP та AATIP, про які ми говорили вище.

У жовтні 2017 року Елізондо подав у відставку. У своєму офіційному листі до Міністра оборони він прямо написав, що бюрократія та внутрішній опір заважають серйозно розслідувати загрози, які несуть ці об'єкти.

Одразу після звільнення він допоміг організувати публікацію сенсаційного матеріалу в газеті The New York Times, а також передав журналістам три розсекречені відеозаписи ВМС США (знамениті ролики «FLIR», «GIMBAL» та «GOFAST»), на яких американські винищувачі переслідують об'єкти «Тік-Так». Ці відео у 2020 році Пентагон змушений був офіційно визнати справжніми.

Луїс Елізондо послідовно стверджує, що об'єкти, які він вивчав у Пентагоні, мають реальне фізичне походження.

Він виділяє «5 спостережуваних характеристик» (The Five Observables), які відрізняють UAP від будь-яких земних літаків чи дронів:

1. Миттєве прискорення – здатність розганятися чи зупинятися миттєво без видимих перевантажень.

2. Гіперзвукова швидкість – рух із надзвуковими швидкостями без утворення звукового удару.

3. Низька помітність – об'єкти важко зафіксувати класичними радарами чи тепловізорами.

4. Трансмедіальне переміщення – здатність легко переходити з космосу в атмосферу і занурюватися під воду без втрати швидкості.

5. Антигравітація (позитивний підйом) – політ без крил, хвоста, видимих двигунів чи реактивного струменя.

На сьогодні Елізондо продовжує активно займатися темою дослідження НЛО та домагається її більшої відкритості. 20 серпня 2024 року він випустив книгу-бестселер «Imminent: Inside the Pentagon's Hunt for UFOs» («Незворотне: Всередині полювання Пентагону на НЛО»). У ній він відкрито заявив, що уряд США володіє залишками розбитих апаратів нелюдського походження та біологічними зразками (тілами) істот, зокрема з інциденту в Розвеллі 1947 року. Натомість офіційні представники Пентагону (зокрема відомство AARO) регулярно виступають із заявами про те, що заяви Елізондо про іншопланетян не мають «верифікованих доказів», а уряд не приховує жодних позаземних технологій.

6.5. Раян Грейвз

Раян Грейвс (Ryan Graves) – колишній пілот винищувача F/A-18 Super Hornet Військово-морських сил США (ВМС), лейтенант у відставці, який став одним із найгучніших і найавторитетніших голосів у справі розсекречення НЛО (UAP). Він увійшов в історію як перший активний пілот військової авіації США, який відкрито і публічно заявив, що ескадрильї американських винищувачів спостерігали непізнані об'єкти щодня протягом тривалого часу.

У 2014–2015 роках Раян Грейвс служив у складі 11-ї ескадрильї винищувачів (VFA-11 «Red Rippers») на авіабазі Оушена (штат Вірджинія). Під час тренувальних польотів над Атлантичним океаном біля узбережжя США після оновлення радарів його літака пілоти почали фіксувати дивні аномалії. Об'єкти, які Грейвс та його колеги бачили як на радарах, так і на власні очі, виглядали вкрай незвично. Найчастіше це була «темно-сіра або чорна сфера, всередині якої містився прозорий куб», причому кути куба торкалися внутрішньої поверхні сфери.

Ці об'єкти могли зависати нерухомо прямо над океаном на висоті до 9 кілометрів в умовах сильного ураганного вітру (близько 220 км/год), а потім раптово розганятися до надзвукових швидкостей без видимих двигунів, крил чи теплового сліду від вихлопу. Вони перебували в повітрі годинами, що значно перевищувало паливні можливості будь-якого людського винищувача чи дрона.

Грейвс розповідав про випадок, коли два винищувачі летіли крило до крила на відстані близько 30 метрів один від одного, і один із цих об'єктів пролетів на величезній швидкості прямо між ними. Пілоти були змушені різко змінити курс, а після повернення на базу подали офіційний звіт про загрозу безпеці польотів.

Раян Грейвс став одним із ключових військових свідків у тому самому масштабному розслідуванні Леслі Кін та Ральфа Блюменталя для The New York Times, яке продовжувало тему розсекречення Пентагону. Він також став головним героєм документального фільму Джеймса Фокса «The Phenomenon» (2020), де детально, з картами та графікою, описав траєкторії руху об'єктів і те, як військове керівництво роками ігнорувало звіти пілотів.

26 липня 2023 року Раян Грейвс разом із колишнім офіцером розвідки Девідом Грашем та коммандером ВМС Девідом Фрейвором виступив на історичних відкритих слуханнях у Конгресі США. Під присягою Грейвс заявив:

«Якщо UAP – це іноземні дрони, то це критична проблема національної безпеки. Якщо це щось інше, це питання для науки. В обох випадках ці об'єкти є загрозою для безпеки польотів. Американський народ заслуговує знати, що відбувається в нашому небі».

Сьогодні Грейвс продовжує активно боротися зі стигмою навколо цієї теми. Він створив організацію «Americans for Safe Aerospace» (ASA) («Американці за безпечне аерокосмічне середовище»). Це перша структура, створена військовими пілотами для військових і комерційних пілотів, де вони можуть безпечно та конфіденційно повідомляти про зустрічі з НЛО, не боячись втратити роботу чи зазнати висміювання.

Він також веде популярний подкаст Merged, де спілкується з науковцями, військовими інженерами, радарними операторами та іншими пілотами, розбираючи тему UAP виключно через призму авіаційної безпеки та сухих технічних даних.

6.6. Алекс Дітріх (Alex Dietrich)

Алекс Дітріх (Alex Dietrich) – колишня офіцерка Військово-морських сил США (ВМС), лейтенант-коммандер у відставці та пілотеса винищувача F/A-18F Super Hornet. Увійшла в історію як одна з ключових і найбільш авторитетних очевидців знаменитого інциденту з авіаносцем USS Nimitz у 2004 році, коли американські військові зіткнулися з об'єктом «Тік-Так» (Tic-Tac). Разом зі своїм тодішнім командиром, Девідом Фрейвором (David Fravor), Дітріх стала першим військовим пілотом, який спостерігав цей об'єкт на власні очі з близької відстані.

У листопаді 2004 року авіаносна ударна група на чолі з авіаносцем Nimitz проводила тренувальні місії в Тихому океані біля узбережжя Сан-Дієго.

Крейсер USS Princeton протягом кількох днів фіксував на своїх ультрасучасних радарах дивні повітряні об'єкти, які раптово з'являлися на висоті понад 24 кілометри, за секунди падали до океану і зависали.

14 листопада Алекс Дітріх (яка тоді була ще молодою лейтенанткою) та її командир Девід Фрейвор піднялися в повітря на двох винищувачах (у кожному літаку було по два члени екіпажу) для стандартних навчань. Раптово диспетчер із крейсера скасував тренування та наказав їм перехопити реальну невідому ціль.

Прибувши в заданий квадрат, пілоти помітили збурення на гладкій поверхні океану – вода ніби кипіла під поверхнею, утворюючи білу піну у формі хреста розміром із пасажирський літак. Прямо над цим місцем хаотично, «мов дзеркальце, що відбиває сонячний зайчик», рухався гладкий білий об'єкт довжиною близько 12 метрів, який не мав крил, вікон, хвоста чи видимих двигунів. Він виглядав точнісінько як гігантська біла цукерка «Тік-Так».

Поки Девід Фрейвор почав знижуватися, щоб розглянути об'єкт ближче, Алекс Дітріх залишалася на висоті близько 6 кілометрів, забезпечуючи прикриття та фіксуючи все, що відбувається.

Об'єкт ніби помітив винищувачі. Він почав дзеркально повторювати рухи літака Фрейвора, а коли той спробував підлетіти впритул, об'єкт продемонстрував миттєве прискорення, яке пілоти назвали «технологічно неможливим». За частку секунди він зник із поля зору обох екіпажів. Поки винищувачі поверталися на авіаносець, радар крейсера зафіксував, що цей самий об'єкт уже завис у їхній наступній секретній точці збору (Cap point) на відстані 100 кілометрів – він дістався туди менш ніж за хвилину.

Протягом багатьох років Алекс Дітріх уникала публічності. На відміну від Девіда Фрейвора, який заговорив раніше, вона продовжувала будувати кар'єру у ВМС та викладати у Військово-морській академії США. Усе змінилося у травні 2021 року, коли вона вперше відкрито зняла маску анонімності та дала велике інтерв'ю легендарній американській програмі «60 Minutes» на телеканалі CBS (напередодні першого офіційного звіту розвідки США про НЛО).

Дітріх пояснила, чому так довго мовчала: вона боялася, що її визнають божевільною, спишуть із польотів або висміють у професійному середовищі. Проте, коли тему легітимізували на рівні Конгресу, вона зрозуміла, що її обов'язок як офіцера – розповісти правду.

Алекс Дітріх відома своїм виключно прагматичним, науковим та тверезим підходом. Вона ніколи не стверджує, що бачила прибульців:

«Я не знаю, що це було. Це міг бути секретний дрон іншої держави, теоретична технологія, чи щось зовсім інше. Але це був реальний фізичний об'єкт, який повністю перевершував можливості наших літаків. Ми зобов'язані досліджувати це науково, без сорому та містифікацій».

Її свідчення є критично важливими для розслідувань журналістів (як Леслі Кін) та політиків (як Кірстен Джиллібранд), оскільки Дітріх – це професійний військовий аналітик, навчений точно ідентифікувати повітряні цілі, і її свідчення повністю збігаються з даними радарів.

6.7.  Девід Фрейвор

Девід Фрейвор (David Fravor) – колишній коммандер (командир ескадрильї) Військово-морських сил США (ВМС) та пілот винищувача F/A-18F Super Hornet з понад 18 роками льотного стажу. У контексті теми НЛО Фрейвор є одним із найважливіших і найвпливовіших свідків у сучасній історії. Саме він був командиром тієї самої місії під час знаменитого інциденту з авіаносцем USS Nimitz у 2004 році і безпосередньо взаємодіяв із об'єктом «Тік-Так» (Tic-Tac) на близькій відстані. Його залізна репутація та бездоганний послужний список зробили його слова вагомим аргументом для Конгресу та Пентагону.

Щодо інциденту із так званим «Тік-Так», за словами Фрейвора, об'єкт «просто зник за частку секунди», наче постріл із рушниці. Через хвилину радар крейсера USS Princeton зафіксував цей самий об'єкт на відстані 100 кілометрів від них – він чекав на пілотів у їхній секретній точці збору, про яку ніхто сторонній знати не міг.

Девід Фрейвор став першим із пілотів цього інциденту, хто відкрито заговорив у медіа ще у 2017 році після публікації статті Леслі Кін. Але головною політичною точкою став його виступ на відкритих слуханнях у Конгресі США 26 липня 2023 року (разом із Раяном Грейвсом та Девідом Грашем).

Під присягою перед конгресменами Фрейвор зробив кілька гучних заяв:

• Повна технологічна перевага: Він підтвердив, що об'єкт не мав крил, двигунів чи видимих засобів керування, але легко переграв найкращий винищувач США. Технологія, яку він бачив, значно випереджала все, що людство має зараз або матиме в найближчі десятиліття.

• Відсутність розслідування у 2004 році: Фрейвор розповів, що після повернення на авіаносець його та команду висміяли колеги, а офіційне керівництво просто забрало відеозаписи і зам'яло справу. Жодного серйозного розслідування по гарячих слідах Пентагон тоді не провів.

• Загроза національній безпеці: Він наголосив, що уряду необхідно припинити приховувати ці дані від наукової спільноти, адже ці об'єкти можуть залітати у закриті військові зони США абсолютно безкарно.

Свідчення Девіда Фрейвора неможливо списати на «галюцинацію» чи «помилку радара» з кількох причин:

Візуальне підтвердження: Об'єкт бачили чотири професійні військові (Фрейвор, Дітріх та два їхні оператори систем озброєння на задніх сидіннях) за ідеальної погоди вдень.

Технічне підтвердження: Поведінка об'єкта була зафіксована радарами кораблів і літаків, а трохи пізніше інший пілот з їхньої групи (Чед Андервуд) зумів записати цей об'єкт на тепловізійну камеру авіаційного прицільного контейнера ATFLIR – це і є те саме знамените відео «Tic-Tac», яке Пентагон розсекретив у 2017 році.

Фрейвор залишається одним із головних героїв документальних розслідувань Джеймса Фокса та виступає як ключовий експерт, який довів: тема НЛО – це не фантастика, а реальні та матеріальні об'єкти в нашому небі.

6.8. Сенатор Гаррі Рід

Сенатор Гаррі Рід (Harry Reid) – це, без перебільшення, хрещений батько сучасного процесу розсекречення НЛО у США. Без його політичної волі та впливу не існувало б секретних програм AAWSAP та AATIP, які Пентагон визнав у 2017 році, і світ ніколи б не побачив ті самі знамениті три відеоролики з винищувачів. Як лідер більшості в Сенаті США (одна з найвищих посад у державі), Рід використав свою колосальну владу, щоб таємно спрямувати державне фінансування на дослідження аномальних явищ.

У 2007 році до Гаррі Ріда звернувся його давній друг, мільярдер і засновник аерокосмічної компанії Bigelow Aerospace Роберт Бігелоу, який повідомив, що до нього приходять офіцери з Розвідувального управління Міністерства оборони (DIA), які стверджують: військові постійно фіксують у небі об'єкти з неймовірними характеристиками, але Пентагон не має офіційного бюджету на їхнє системне вивчення. Рід, який представляв штат Невада (де розташована знаменита «Зона 51»), завжди цікавився цією темою і миттєво зорієнтувався.

Щоб виділити гроші без зайвого галасу та публічних дебатів, Рід уклав непублічну угоду з двома іншими впливовими сенаторами – Тедом Стівенсом та Денієлом Іноуе. Вони контролювали секретні оборонні бюджети США. Разом вони виділили 22 мільйони доларів на програму, яку замаскували під назвою AAWSAP (повна назва – Advanced Aerospace Weapons Systems Application Program – Програма застосування передових аерокосмічних систем озброєння).

Рід не просто хотів збирати звіти пілотів. Його інтерес був набагато глибшим. У 2009 році він намагався надати програмі статус SAP (Special Access Program) – програми надсекретного спеціального доступу. З розсекречених пізніше листів стало відомо, що Рід підозрював (і мав певні розвідувальні дані), що в американських оборонних підрядників десятиліттями зберігаються фізичні уламки аномальних об'єктів штучного походження, які намагаються відтворити за допомогою реверс-інжинірингу. Статус SAP дозволив би йому та керівникам програми отримати прямий юридичний доступ до цих закритих ангарів і сейфів. Проте Пентагон тоді заблокував цю ініціативу, побоюючись витоку інформації.

Гаррі Рід залишив Сенат у 2017 році, незадовго до того, як Леслі Кін опублікувала своє розслідування в The New York Times. Коли завісу секретності було зірвано, Рід не став відмовчуватися, а навпаки – почав активно виступати в медіа, повністю підтверджуючи слова розвідника Луїса Елізондо. У своїх інтерв'ю та статтях для великих видань (включаючи колонку в The New York Times у 2021 році, незадовго до своєї смерті) Рід відкрито заявляв:

«Я вважаю, що уряд США та приватні оборонні компанії мають матеріали, які потребують серйозного наукового вивчення. Нам потрібно припинити табуювати цю тему. Це не про маленьких зелених чоловічків, це про технологічну перевагу та національну безпеку».

Гаррі Рід зміг легітимізувати тему НЛО на найвищому державному рівні. Саме його рішення фінансувати хоча й засекречені, але все ж урядові програми, запустило ланцюгову реакцію, яка зрештою привела сучасних політиків до ухвалення законів про захист урядових інформаторів (whistleblowers) та проведення відкритих слухань у Конгресі.

6.9. Сенатор Кірстен Джиллібранд

Сенаторка Кірстен Джиллібранд (Kirsten Gillibrand) від штату Нью-Йорк – це головна наступниця справи Гаррі Ріда в сучасному Конгресі США. Якщо Рід діяв «у глибокій тіні», таємно виділяючи кошти, то Джиллібранд перевела боротьбу за розсекречення НЛО (UAP) у легальне, офіційне та публічне законодавче поле. Сьогодні вона є однією з найвпливовіших фігур у Комітеті Сенату з питань збройних сил та Комітеті з розвідки, використовуючи свій мандат для тиску на Пентагон.

Найважливіша заслуга сенаторки – це розробка та проштовхування історичної законодавчої поправки до Закону про національну оборону (NDAA). Спільно з республіканцем Марко Рубіо вона змусила Пентагон створити абсолютно нове відомство: AARO (All-domain Anomaly Resolution Office) – Офіс з урегулювання аномалій у всіх середовищах.

Завдяки Джиллібранд це відомство отримало повноваження збирати рапорти про НЛО не лише від військових пілотів (як Раян Грейвс), а й від розвідників, цивільних моряків та науковців. Вона особисто стежить за тим, щоб цей офіс фінансувався належним чином і звітував перед Конгресом.

Джиллібранд зрозуміла, що головна проблема розслідувань – це страх людей говорити через урядові підписки про невиїзну таємницю та загрозу кар'єрі. Вона стала співавторкою закону, який гарантує юридичний захист для свідків. Тепер будь-який чинний або колишній військовий, науковець чи співробітник розвідки може прийти до Конгресу або в офіс AARO і розповісти про таємні програми роботи з НЛО, відкинувши страх кримінального переслідування чи звільнення. Саме цей закон дозволив заговорити таким людям, як Девід Граш.

Як голова підкомітету з питань загроз та спроможностей, Джиллібранд особисто проводила офіційні слухання, де допитувала керівництво Пентагону. Вона жорстко вимагає від військових прозорості:

«Наші пілоти стикаються з цими явищами щодня. Це питання безпеки польотів та суверенітету нашого повітряного простору. Якщо уряд щось знає або щось приховує, Конгрес має про це знати».

Кірстен Джиллібранд повністю змінила сприйняття теми серед політиків. Вона прибрала з дискусії будь-який натяк на фантастику і звела все до двох залізобетонних аргументів, які зрозумілі кожному сенатору:

Технологічний прорив конкурентів: Якщо ці об'єкти в небі США належать Китаю, Росії чи іншій державі, це означає повний провал американської розвідки і катастрофічне відставання в технологіях.

Безпека військових: Якщо об'єкти пролітають повз винищувачі США на шаленій швидкості (як описував Раян Грейвс), держава зобов'язана захистити своїх пілотів від потенційних авіакатастроф.

Завдяки такій прагматичній позиції Джиллібранд вдалося об'єднати навколо теми НЛО як демократів, так і республіканців, що є рідкістю для сучасного Вашингтона. Ельфійська гармонія в політиці США.

6.10. Сенатор Марко Рубіо

Сенатор Марко Рубіо (Marco Rubio) – республіканець від штату Флорида та один із найвпливовіших політиків США у сфері національної безпеки – відіграв вирішальну роль у тому, щоб свідчення Девіда Фрейвора та Алекс Дітріх вийшли з тіні на загальнодержавний рівень. Як голова (а згодом заступник голови) надсекретного Комітету Сенату з питань розвідки, Рубіо став головним політичним архітектором, який легітимізував тему НЛО (UAP) для американського істеблішменту.

Коли у 2017 році завдяки розслідуванням Леслі Кін та її колег світ дізнався про інцидент з авіаносцем USS Nimitz (2004 рік), Марко Рубіо став одним із перших топполітиків у Вашингтоні, хто сприйняв слова Девіда Фрейвора та Алекс Дітріх із максимальною серйозністю. Замість того, щоб відмахнутися від історії про об'єкт «Тік-Так», Рубіо публічно заявив, що держава чинить безвідповідально, ігноруючи звіти кадрових офіцерів ВМС:

«У нас є свідчення від людей, які керують найсучаснішими винищувачами у світі – людей із залізною репутацією та серйозною підготовкою. Якщо вони кажуть, що бачили об'єкти, які здійснювали технологічно неможливі маневри, і це підтверджено радарами – наш обов'язок як влади з'ясувати, що це таке».

Рубіо неодноразово наголошував, що свідчення Фрейвора та Дітріх – це не питання віри в інопланетян, а пряме питання національної безпеки та безпеки польотів американських військових. Політик зрозумів, що для розслідування інцидентів, подібних до тих, які пережили Фрейвор і Дітріх, потрібен постійний офіційний механізм. Для цього він об'єднав зусилля із сенаторкою-демократкою Кірстен Джиллібранд. Разом вони розробили та провели через Конгрес історичні законодавчі акти:

• Заснування офісу AARO: Вони змусили Пентагон створити офіційне відомство для збору та аналізу даних про НЛО. Це означало, що пілотам більше не доведеться мовчати роками (як це змушена була робити Алекс Дітріх через страх за кар'єру).

• Амністія для інформаторів (Whistleblowers): Рубіо активно підтримав закон, який захищає військових від кримінального переслідування чи порушення урядових таємниць, якщо вони вирішать розповісти Конгресу про секретні програми розслідування НЛО.

Марко Рубіо відомий своїми напрочуд відвертими коментарями для преси щодо UAP. На відміну від багатьох колег, він не боїться озвучувати найсміливіші гіпотези, спираючись на дані, які він отримує на закритих розвідувальних брифінгах Сенату.

Рубіо часто зазначає, що логічно існують лише два варіанти. Перший – це технологічний прорив Китаю або Росії, що було б катастрофою для оборони США. Другий — «щось інше», тобто позаземне походження. При цьому він додавав: «Чесно кажучи, якщо це технології іншої країни, то це величезна проблема. Але якщо це щось поза межами нашої планети, то це, можливо, навіть краще, бо принаймні це не означає, що Китай здійснив квантовий стрибок і може знищити наші сили». Тобто незрозумілі прояви НЛО турбують високопосадовців на зразок Рубіо значно менше, ніж технологічні можливості Китаю чи Росії. І він правий, адже ельфи не здатні наносити шкоду, якщо їй не намагаються знищити.

Коли розвідник Девід Граш у 2023 році заявив про наявність у США уламків кораблів НЛО та біологічних залишків, Рубіо офіційно підтвердив журналістам, що до його Комітету з розвідки за останні роки приходили десятки високопосадовців із «перших рук», які ділилися аналогічною інформацією під присягою.

Марко Рубіо став тим політичним щитом, який захистив Девіда Фрейвора, Алекс Дітріх та інших пілотів від висміювання та медійного тиску. Він використав їхній унікальний досвід зустрічі з «Тік-Так» як головний таран для того, щоб пробити стіну секретності Пентагону і змусити американську розвідку офіційно звітувати про непізнані явища перед Конгресом.

7. Ключові події, які вплинули на розповсюдження правдивої інформації про НЛО

В цьому розділі ми розглянемо важливі події, які безпосередньо стосуються сприяння темі поширення та відкритості феномену НЛО. Вони є наочною демонстрацією приказки: «Вода камінь точить». Крім цього, показують, що без прикладання надзусиль ентузіастів (які отримали духовний поштовх) ця тема ще довго була б табуюваною та висміюваною на найвищому рівні. Але Ісус казав: «Шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; просіть, і дасться вам...». А також: «Царство боже (Простір, де людина діє у відповідності до свого божественного потенціалу, встановивши зв’язок із власною божественною сутністю) здобувається зусиллями, і ті, хто докладає зусиль, схоплюють його».

7.1. Прес-конференція 12 листопада 2007 року в Національному прес-клубі (National Press Club) у Вашингтоні

Прес-конференція, яка відбулася 12 листопада 2007 року в Національному прес-клубі (National Press Club) у Вашингтоні, стала історичною віхою в дослідженні теми НЛО. Її організаторами виступили журналістка Леслі Кін та коаліція дослідників, серед яких активну роль відігравав режисер Джеймс Фокс.

Головна мета цієї події полягала в тому, щоб вибити тему НЛО з площини вигадок і теорій змови, представивши світові залізобетонні факти від людей з бездоганною репутацією.

Леслі Кін та її колеги застосували унікальний підхід: на прес-конференцію не запросили жодного уфолога чи теоретика. Натомість перед сотнями журналістів світових ЗМІ виступила міжнародна група з 14 високопоставлених спікерів:

• Військові генерали та полковники у відставці.

• Комерційні та військові пілоти.

• Урядовці та керівники авіаційних відомств (із США, Франції, Великої Британії, Ірану, Чилі, Перу та Бельгії).

Усі вони зібралися разом, щоб під присягою та перед об'єктивами телекамер заявити: «Ми особисто стикалися з НЛО (UAP) під час виконання службових обов'язків, ці об'єкти реальні, і вони демонструють технології, які значно випереджають людські».

Модератором зустрічі виступив колишній губернатор штату Аризона Файф Сімінгтон (Fife Symington), який сам був військовим пілотом і публічно зізнався, що бачив гігантський трикутний об'єкт під час знаменитих «Вогнів Фенікса» у 1997 році.

Серед інших ключових спікерів були:

• Жан-Клод Рібард (Франція): Генерал-майор ВПС Франції, який підтвердив, що французький уряд через офіційну організацію GEIPAN серйозно досліджує ці явища, і близько 5% випадків не піддаються жодному логічному чи науковому поясненню.

• Парвіз Джафарі (Іран): Генерал у відставці ВПС Ірану. Він розповів про знаменитий інцидент 1976 року над Тегераном, коли його підняли на перехоплення яскравого НЛО. Коли він наблизився до об'єкта та спробував відкрити вогонь, у його винищувача F-4 раптово відмовила вся електроніка та системи озброєння, які відновилися лише після того, як він відлетів далі.

• Рей Боуєр (Велика Британія): Комерційний пілот, який у 2007 році під час польоту поблизу нормандських островів разом із пасажирами протягом кількох хвилин спостерігав два гігантські дископодібні об'єкти довжиною в сотні метрів. Його слова були підтверджені даними військових радарів.

• Чарльз Халт (США): Полковник ВПС США, заступник командира бази Бенуотерс у Великій Британії. Він знову детально описав відомий інцидент у Рендлшемському лісі (1980 рік), де він та його підлеглі бачили об'єкт, який випромінював світлові промені на військову базу, включаючи склади з ядерною зброєю.

Леслі Кін та учасники сформулювали чіткий заклик до уряду США:

• Припинити політику висміювання та замовчування.

• Відновити офіційне розслідування (оскільки проект «Синя книга» було закрито ще у 1969 році).

• Створити спеціальне державне відомство для координації з іншими країнами та забезпечення безпеки польотів.

Ця прес-конференція пробила стіну мовчання у провідних медіа. Про неї написали The Washington Post, транслювали CNN та Fox News. Саме матеріали, зібрані для цієї прес-конференції, Леслі Кін згодом використала для своєї книги-бестселера 2010 року. А Джеймс Фокс включив ці унікальні кадри до своїх фільмів «I Know What I Saw» та «The Phenomenon». Ця подія 2007 року заклала фундамент для того, що сталося через десять років – у 2017 році, коли Пентагон нарешті був змушений визнати існування секретної програми розслідування НЛО.

7.2. Стаття в The New York Times: «Сяючі аури та «чорні гроші»: Як Пентагон роками таємно вивчав НЛО» («Glowing Auras and ‘Black Money’: The Pentagon’s Mysterious U.F.O. Program»)

Публікація цієї статті 16 грудня 2017 року на першій шпальті видання The New York Times назавжди змінила сучасну історію вивчення НЛО. У цій роботі, співавторкою якої стала вже відома нам Леслі Кін, уперше було офіційно розкрито та підтверджено Пентагоном існування секретної урядової програми AATIP.

Це розслідування змусило військове керівництво США визнати: вони не просто фіксують дивні об'єкти в небі, а роками таємно витрачали на їхнє вивчення мільйони доларів «чорного бюджету».

Як ми уже згадували вище, програма отримала назву Advanced Aerospace Threat Identification Program (Розширена програма ідентифікації загроз аерокосмічної галузі). Однак ми пам’ятаємо, що юридично, фінансово і документально у звітності DIA з 2008 по 2012 роки ця програма проходила саме як AAWSAP. На неї було виділено 22 мільйони доларів. Хоча Пентагон стверджував, що фінансування закрили у 2012 році, інсайдери підтвердили, що дослідження таємно тривали й після цього.

Ініціатором її створення став тодішній лідер більшості в Сенаті США Гаррі Рід (за підтримки інших сенаторів). Значну частину досліджень за держконтрактом виконувала приватна аерокосмічна компанія мільярдера Роберта Бігелоу, який також був давнім другом Ріда та ентузіастом вивчення аномальних явищ. Оперативне управління програмою в Пентагоні здійснював кадровий офіцер розвідки Луїс Елізондо (Luis Elizondo).

Разом зі статтею Леслі Кін та її колег у відкритий доступ потрапили три розсекречені відеозаписи, зняті бортовими інфрачервоними камерами (FLIR) американських винищувачів F/A-18 Super Hornet. Ці кадри отримали назви «FLIR», «GIMBAL» та «GOFAST». На відео було зафіксовано об'єкти (зокрема знаменитий об'єкт форми «Тік-Так»), які демонстрували характеристики, що суперечать законам відомої нам аеродинаміки:

• Вони не мали видимих крил, двигунів чи теплового сліду від вихлопних газів.

• Вони могли миттєво прискорюватися з місця до гіперзвукових швидкостей.

• Вони зависали за штормового вітру і миттєво занурювалися під воду чи витиналися з неї.

Програма залишалася б засекреченою, якби не демарш її керівника. У жовтні 2017 року Луїс Елізондо подав у відставку на знак протесту проти надмірної секретності та внутрішнього опору всередині Пентагону, оскільки керівництво відмовлялося сприймати ці об'єкти як реальну загрозу національній безпеці.

Перед звільненням Елізондо зміг офіційно розсекретити згадані три відео (під приводом того, що вони потрібні для «навчання пілотів»), а потім передав їх журналістам та організації «To The Stars», яку створив музикант Том Делонг разом із колишніми посадовцями ЦРУ та Пентагону.

Згодом, завдяки закону про свободу інформації (FOIA), журналістам вдалося отримати понад 1500 сторінок документів програми. Виявилося, що AATIP вивчала не лише звіти пілотів. Вони замовляли наукові дослідження за вкрай екзотичними темами:

• Варп-двигуни (Warp drive) та маніпуляції з додатковими вимірами.

• Прохідні кротові нори (wormholes) та негативна енергія.

• Матеріали-невидимки (плащі-невидимки).

• Біологічний вплив аномальних об'єктів на організм людини (опіки, радіаційне випромінювання, параліч).

Стаття Леслі Кін викликала ефект доміно, який триває досі. Замість дискредитованого терміну НЛО (UFO) урядовці та науковці офіційно ввели термін UAP (Unidentified Anomalous Phenomena – Непізнані аномальні явища). Сенат та Палата представників США почали проводити перші за 50 років відкриті та закриті слухання щодо НЛО. Уряд США створив офіційного наступника програми – офіс AARO (All-domain Anomaly Resolution Office), який тепер офіційно збирає та аналізує всі звіти військових про зусрічі з UAP. Пентагон офіційно визнав: у нашому небі зафіксовано реальні фізичні об'єкти, природу та походження яких провідна армія світу пояснити не може.

7.3. Стаття «The Truth About Those "Alien Alloys" in the New York Times UFO Story» (автор — Кеті Клерізані, опублікована у Scientific American наприкінці 2017 року)

Щоб мати можливість подивитися на опубліковану у матеріалі Нью Йорк Таймс інформацію під іншим кутом зору, доцільно розглянути короткий відгук про статтю «The Truth About Those "Alien Alloys" in the New York Times UFO Story» (автор — Кеті Клерізані, опублікована у Scientific American наприкінці 2017 року). Це була критична реакція на сенсаційний матеріал The New York Times (NYT) про секретну програму Пентагону з дослідження НЛО (AATIP).

У тій знаменитій статті NYT стверджувалося, що в Лас-Вегасі у спеціальних будівлях урядового підрядника Bigelow Aerospace зберігаються «металеві сплави та інші матеріали», нібито вилучені з місць спостережень за невпізнаними аномальними явищами. Через це у медіа швидко поширився міф, що уряд США володіє таємничими «інопланетними металами».

Scientific American розібрав цю заяву з наукового погляду і пояснив, у чому насправді полягає «правда». Ось головні тези статті:

1. З погляду металургії «невідомих сплавів» не існує.

Журналісти звернулися до провідних хіміків та експертів з матеріалознавства. Науковці пояснили, що будь-який сплав – це просто суміш уже відомих хімічних елементів. Сучасні технології (такі як рентгенівська дифракція чи мас-спектрометрія) дозволяють будь-якій хорошій університетській лабораторії за лічені години розкласти будь-який шматочок металу «на атоми» і точно сказати, з чого він складається і яка його кристалічна структура. Нема таких металів у сховищах, які наука не здатна ідентифікувати.

2. Походження матеріалу не робить його інопланетним

Навіть якщо Пентагон знайшов якийсь рідкісний чи нетиповий сплав, це не означає, що його створили прибульці. Експерти зазначили, що на Землю регулярно падають «космічні сплави» – наприклад, залізо-нікелеві метеорити. Крім того, це могли бути уламки секретних земних військових розробок (як США, так і інших країн).

3. Маніпуляція формулюваннями в медіа

Scientific American звернув увагу на те, що сама стаття в The New York Times ніде прямо не стверджувала, що ці сплави мають позаземне походження або володіють магічними властивостями. У тексті NYT було написано лише те, що Пентагон збирав і зберігав металеві уламки, які деякі люди вважали пов'язаними з НЛО. Проте один із авторів статті NYT, Ральф Блументаль, під час виступів на телебаченні почав підігрівати чутки, заявляючи про «дивовижні властивості сполук, які вчені не можуть розпізнати». Коли Scientific American попросив його надати деталі, Блументаль визнав, що вони опублікували лише те, що змогли перевірити, а розмови на ТБ – це суб'єктивні твердження третіх осіб, які не мають наукового підтвердження.

Висновок статті простий: жодних доказів існування «інопланетних металів» нема. Сенсація виникла через те, що уфологи та журналісти видали бажане за дійсне, змішавши реальний факт фінансування Пентагоном програми дослідження аномалій зі звичайними металевими уламками невідомого (але цілком земного чи природного космічного) походження.

8. Що ще корисно знати про дослідження ельфійських проявів

8.1. База ВПС Максвел в Монтгомері, штат Арізона

База Військово-повітряних сил США «Максвелл» (Maxwell Air Force Base), розташована в місті Монтгомері, штат Алабама – це не просто звичайна військова база, а справжній «інтелектуальний центр» та кузня кадрів американської авіації. Вона має величезне історичне значення, оскільки саме тут зароджувалася військова авіація США, а у контексті нашої попередньої розмови про НЛО – ця база неодноразово фігурувала в розсекречених урядових документах.

База Максвелл займає особливе місце в уфологічних архівах і розслідуваннях, про які ми згадували раніше. Протягом другої половини XX століття вона була безпосередньо залучена до офіційних таємних програм Пентагону. У часи роботи офіційного урядового проекту розслідування НЛО «Синя книга» (Project Blue Book), саме на базу Максвелл стікалися численні повідомлення від військових та цивільних пілотів про аномальні явища на Півдні США.

Один із найвідоміших розсекречених випадків на самій базі стався 14 травня 1954 року. Тоді військовими радарами та візуально кількома офіцерами бази Максвелл було зафіксовано яскравий об'єкт у формі тарілки, що завис над військовим об'єктом, а потім миттєво злетів угору під кутом 90 градусів, коли на його перехоплення спробували підняти літаки.

Сьогодні база залишається ключовим місцем, де формується мислення майбутніх генералів США, які все частіше стикаються з проблемою аномальних явищ у повітряному просторі, про що активно заявляють пілоти на кшталт Раяна Грейвса.

8.2. Наукова коаліція з вивчення непізнаних аномальних явищ (Scientific Coalition for UAP Studies, SCU) 

Наукова коаліція з вивчення непізнаних аномальних явищ (Scientific Coalition for UAP Studies, SCU) – це впливова незалежна наукова організація , яка займається дослідженням НЛО. Вона принципово відрізняється від традиційних «уфологічних клубів». SCU – це суворе аналітичне співтовариство, яке підходить до феномену UAP виключно через призму твердої науки, математичного моделювання та офіційних даних. 

Організація об'єднує понад 200 провідних спеціалістів, які часто працюють під своїми справжніми іменами, оскільки наукове табу з цієї теми вже знято. Серед членів SCU:

• Колишні та чинні науковці NASA.

• Військові інженери оборонних підприємств (як-от Lockheed Martin чи Northrop Grumman).

• Фізики, океанологи, експерти з оптичних систем та аналітики даних розвідки.

• Колишні посадовці Пентагону.

2. Керівництво та ключові фігури

В авангарді організації стоїть Виконавча рада (Executive Board), яка керує всіма науковими напрямками. Ключовими фігурами є:

• Роберт Пауелл (Robert Powell): Один із засновників SCU, фізик та інженер у сфері напівпровідників. Він є автором багатьох технічних звітів і часто виступає головним експертом у медіа.

• Річ Гоффман (Rich Hoffman): Стратег з управління інформаційними технологіями, який понад 20 років працював на контрактах для Міністерства оборони США.

• Доктор Кевін Кнут (Dr. Kevin Knuth): Професор фізики в Університеті Олбані, колишній дослідник NASA. Він опублікував кілька офіційних наукових робіт, де розрахував неймовірні прискорення об'єктів (на кшталт «Тік-Так» Девіда Фрейвора), довівши, що вони вимагають енергії, яка перевищує можливості всієї нашої цивілізації.

SCU працює за принципом «довіряй лише сухим даним». Їхній підхід базується на таких засадах:

• Жодних чуток: Вони не беруть у роботу розповіді очевидців типу «я бачив щось дивне на задньому дворі». Вони розслідують лише випадки, де є інструментальні докази: відео з тепловізорів, радарні треки, супутникові знімки чи фізичні зразки.

• Peer-Review (Рецензування): Усі звіти SCU проходять сувору перевірку іншими вченими перед публікацією, як у традиційних наукових журналах.

• Відкритий код: Вони викладають свої математичні розрахунки та аналітичні програми у відкритий доступ, щоб будь-яка лабораторія світу могла перевірити їхні висновки.

SCU стала головним інтелектуальним партнером для американських політиків. Коли сенатори Марко Рубіо та Кірстен Джиллібранд готували закони про створення урядового офісу AARO, вони та їхні помічники спиралися саме на аналітику та білі книги (White Papers), написані вченими з SCU.

Сьогодні коаліція проводить щорічні наукові конференції, розробляє власні портативні системи стеження за небом за допомогою штучного інтелекту та допомагає військовим пілотам правильно інтерпретувати складні технічні дані розвідувальних систем. Вони довели: НЛО – це не містика, а серйозна фізична загадка, яку наука нарешті має розгадати.

9. Фільм «НЛО: дослідження невідомого» як важливе джерело інформації

На написання данної статті автора надихнув фільмі «НЛО: дослідження невідомого». Як це часто в житті буває, натрапити на нього вдалося цілком випадково, але від цього його цінність ні в якому разі не зменшується. Цей фільм достойний уваги та часу тих, хто хоче дізнатися більше якісної та цікавої інформації про НЛО, без дешевих вигадок та відвертої маячні.

Він створений у форматі серіалу, є два сезони. Оригінальна назва: «UFOs: Investigating the Unknown». Це один із найякісніших, найсерйозніших та найавторитетніших документальних проєктів про феномен UAP, що вийшов на початку 2023 року на телеканалі National Geographic (згодом став доступним на стримінгах Hulu та Disney+). Перший сезон складається з 5 епізодів і є ідеальним путівником по всій тій хронології, яку ми обговорювали раніше: від перших урядових програм 1940-х років до сенсаційного розсекречення Пентагону в наші дні.

Головна перевага серіалу – повна відсутність конспірології та дешевої містики. Режисери та продюсери підійшли до теми як до серйозного історичного та журналістського розслідування.

Фільм не намагається довести існування прибульців. Натомість він досліджує механізми того, як уряд США десятиліттями приховував факти, маніпулював громадською думкою та висміював свідків, і як ця стіна секретності почала руйнуватися. Серіал підводить глядача до чіткої думки: незалежно від того, чим є НЛО – технологіями позаземних цивілізацій чи надсекретними земними апаратами – це явище є абсолютно реальним. Військові США зафіксували сотні випадків, і продовжувати ігнорувати їх або називати свідків «божевільними» більше неможливо для національної безпеки та науки. Якщо ви хочете подивитися один-єдиний проект, який дасть повне, тверезе та об'єктивне розуміння того, чому навколо теми НЛО зараз стільки галасу в Конгресі США – «UFOs: Investigating the Unknown» від National Geographic – це найкращий вибір.

Режисером виступила Ріккі Стерн (Ricki Stern). Вона є дуже відомою та досвідченою американською режисеркою-документалісткою, дворазовою номінанткою на премію «Еммі». Разом зі своєю постійною творчою партнеркою Анні Сундберг (Annie Sundberg) вона зняла чимало гучних розслідувань та біографічних фільмів для Netflix, HBO та National Geographic (серед її відомих робіт, наприклад, серіали «Справа Дарріла Ганта» або «The Preppy Murder»). Саме завдяки високому професійному рівню Рікк Стерн цей серіал про НЛО вийшов таким зваженим, глибоким та серйозним, без дешевих сенсацій.

Висновки

1. Реальність феномену НЛО (UAP). Непізнані аномальні явища є об'єктивною фізичною реальністю, що підтверджується численними свідченнями професійних пілотів, даними радарів та відеореєстраторів.

2. Метафізична природа (Homo triplex). НЛО – це не прибульці з інших планет, а прояв діяльності надлюдей (ельфів, Homo triplex). Це люди вищого рівня розвитку, які через процес палінгенезії (духовного переродження) опанували своє божественне ядро та здатність створювати об'єкти, що ігнорують відомі закони фізики.

3. Спростування позаземної гіпотези. Міжзоряні подорожі людей на сучасному етапі розвитку науки вважаються технологічно неможливими та раціонально безглуздими через колосальні відстані, обмеження швидкості світла, космічну радіацію та міжзоряний пил.

4. Еволюційна мета людства. Основною метою життя людини на Землі є палінгенезія – перетворення із «людини простої» (Homo simplex) на «людину потрійну» (Homo triplex), яка керується внутрішнім богом і здатна до творчості нового рівня.

5. Трансформація державного підходу. США та інші країни пройшли шлях від дискредитації та висміювання теми НЛО (проекти «Grudge», «Blue Book») до офіційного визнання явища на рівні Конгресу та створення спеціалізованих розвідувальних органів, таких як AARO.

6. Загроза авіаційній безпеці. Невпізнані об'єкти становлять реальну фізичну небезпеку для авіації, створюючи електромагнітні перешкоди, ризики зіткнення та дезорієнтуючи пілотів, що вимагає серйозного наукового вивчення.

7. Технологічна аномальність. Об'єкти демонструють характеристики, недоступні сучасній земній техніці: миттєве прискорення, гіперзвукова швидкість без звукового удару, трансмедіальне переміщення (повітря-вода-космос), антигравітація.

8. Важливість розсекречення. Публічні слухання в Конгресі та свідчення високопоставлених офіцерів (Девіда Граша, Раяна Грейвса, Девіда Фрейвората інших) зруйнували суспільну стигму навколо теми НЛО, перевівши її у площину національної безпеки та науки.

Глосарій

Метафізичні та антропологічні терміни

Ельфізм – метафізична концепція, що базується на визнанні кожної людини втіленою духовно-божественною сутністю та досягнення її головного призначення – здійснення палінгенезії (відновлення зв'язку із внутрішнім богом). 

Homo triplex (Людина потрійна) – люди четвертого рівня розвитку («ельфи» або «надлюди»), які керуються внутрішнім богом, відкрили доступ до свого божественного ядра («іскри Божої») та осягнули вічну молодість.

Homo duplex (Людина подвійна) – тип людини, яка у своїй діяльності керується духом.

Homo simplex (Людина проста, «гобіт») – тип людини, яка керується виключно душею (психікою).

Палінгенезія – процес духовного «знову народження», під час якого людина набуває божественної свідомості; згідно з ельфізмом, це є основною метою життя людини на Землі.

Божественне ядро (Іскра Божа) – внутрішня божественна сутність, яка є в кожній людині і стає доступною на вищих рівнях розвитку.

Феноменологія та дослідження НЛО

UAP (Unidentified Anomalous Phenomena) – Непізнані аномальні явища; сучасний офіційний термін для НЛО, що охоплює аномалії в усіх середовищах (космос, повітря, вода).

Уфологія – напрям досліджень, спрямований на збір, аналіз та систематизацію даних про НЛО.

Вімани – літальні апарати, описані в давніх ведичних текстах («Махабхарата», «Рамаяна»), які за характеристиками схожі на сучасні НЛО.

Розуелльський інцидент – подія 1947 року (Нью-Мексико, США), що стала головним символом уфології; офіційно пояснена урядом як аварія апарату секретного проекту «Могол».

Офіційні організації та проєкти

AARO (All-domain Anomaly Resolution Office) – офіційний підрозділ Пентагону, створений у 2022 році для централізованого дослідження аномальних явищ у всіх середовищах.

AATIP (Advanced Aerospace Threat Identification Program) – секретна програма Міністерства оборони США (2007–2012), яка займалася ідентифікацією передових аерокосмічних загроз.

AAWSAP (Advanced Aerospace Weapons Systems Application Program) – масштабна урядова програма США (2007–2012), назва урядового контракту, в рамках якого вивчалися технології НЛО та паранормальні явища.

Проєкт «Синя книга» (Project Blue Book) – наймасштабніший офіційний проєкт ВПС США (1952–1969) з вивчення НЛО.

NARCAP (National Aviation Reporting Center on Anomalous Phenomena) – приватна наукова організація, що досліджує аномальні явища виключно крізь призму безпеки авіації.

To the Stars (TTSA) – організація, заснована Томом Делонгом, що об’єднала наукові дослідження НЛО з попкультурою для сприяння «розкриттю» інформації.

Список використаної та рекомендованої літератури

Книги та монографії

1. Кін Л. НЛО: генерали, пілоти та урядовці говорять факти (UFOs: Generals, Pilots, and Government Officials Go on the Record), 2010.

2. Елізондо Л. Незворотне: Всередині полювання Пентагону на НЛО (Imminent: Inside the Pentagon's Hunt for UFOs), 2024.

3. Арнольд К. Політ літаючих тарілок (The Coming of the Saucers).

4. Монографія «Проєкт Сфера» (Project Sphere) – науково-технічне дослідження організації NARCAP.

Урядові звіти та офіційні документи

4. Звіт Кондона (Condon Report) – «Наукове дослідження непізнаних літаючих об'єктів», 1968.

5. Меморандум Болендера (Bolender Memo) – документ Міністерства оборони США від 20 жовтня 1969 року.

6. Попередня оцінка: непізнані повітряні явища – звіт Офісу Директора національної розвідки США (ODNI), 25 червня 2021 року.

7. Наукові звіти (DIRDs) – 38 науково-технічних досліджень, замовлених у межах програми AATIP (теми: антигравітація, варп-двигуни тощо).

Статті у періодичних виданнях та мережі

8. Kean L., Blumenthal R., Cooper H. «Сяючі аури та „чорні гроші“: Як Пентагон роками таємно вивчав НЛО» (Glowing Auras and ‘Black Money’: The Pentagon’s Mysterious U.F.O. Program) // The New York Times. – 16 грудня 2017 року.

9. Клерізані К. «Правда про „інопланетні сплави“ в історії про НЛО від New York Times» (The Truth About Those „Alien Alloys“ in the New York Times UFO Story) // Scientific American. – 2017.

10. «Гомо триплекс – ті, що бачать бога: 5 рівнів розвитку людини в термінах Євангелія» // Сайт «Народний Оглядач».

Документальні фільми та серіали

11. «НЛО: дослідження невідомого» (UFOs: Investigating the Unknown) – док. серіал (5 епізодів), National Geographic, 2023.

12. «Феномен» (The Phenomenon) – док. фільм, реж. Джеймс Фокс, 2020.

13. «Грім серед ясного неба» (Out of the Blue), 2003; «Я знав, що я бачив» (I Know What I Saw), 2009 — док. фільми Джеймса Фокса.

14. «Непізнані: всередині американського розслідування НЛО» (Unidentified: Inside America's UFO Investigation) – серіал каналу History Channel.

Давні тексти та класичні джерела

15. Добре Знання Ісуса Хреста, сина божого (Євангеліє).

16. Ведичні тексти: «Махабхарата», «Рамаяна», «Пурани».

17. Тіт Лівій. «Історія заснування міста».

18. Плутарх. «Життєпис Лукулла».

Продовження: НЛО як прояв ельфізму: звіти DIRDs – спроба пізнання технологій Homo triplex (2).