Через серію незабутніх робіт, особливо ділогії Necronomicon (1977, 1985), Giger’s Alien (1980), Biomechics (1985), ARH+ (1991) Гігер стоврив торгівельну марку естетики, що вплинула на творчість багатьох художників-окультистів, включно з Diabolos Rex Church і Тімоті Патріка Батлера, а також ритуали, що їх практикують Church of Satan і Temple of Set.

„Біомеханоїд” – гармонійний гібрид технології і плоті, вперше з’являється на над реалістичних полотнах художника наприкінці 60-х. Визначається одна з ключових тем творчості Гігера – механізовані ембріони, народження, роди.

На думку трансперсонального психолога Станіслава Грофа, творчість Гігера – апокаліптичний сплав агресії, смерті і сексуальності демонструє пренатальні переживання, болючий процес народження. Бо досвід перебування в материнському череві та процес родів значною мірою визначає структури особистості.

Звинувачувати художника в богохульстві, означає ігнорувати біологічне підґрунтя його мотивів. Дивні інсектоїдні образи Гігера – не що інше, як еволюційний спадок нашого колективного несвідомого.

„Творчість Гігера турбує та жахає нас тому, що охоплює величезний еволюційний період. Вона демонструє нам – і навіть надто чітко – звідки ми прийшли і куди підемо. Вона занурюється в наші біологічні спогади. Вона робить наші дитячі фото за 8 місяців до нашого народження. Гінекологічні пейзажі. Внутрішньоматочні листівки. Гігер рушає навіть ще глибше – до ядерної структури наших клітин. Хочете знати, як виглядають ваші ланцюги ДНК? Гляньте на його роботи. Відтягуючи нас назад – до нашого болотистого, слизького, вегетативного, комахоподібного минулого, він завжди штовхає нас вперед – в космос. Його кінцева перспектива – позаземна. Він вчить нас любити наші слизькі, ембріональні, комахоподібні тіла – щоб ми змогли перевтілювати їх”. (Тімоті Лірі).

І.Г., з сайту Grayland