На брифінгу Геннадій Васильєв повідомив громадськості, що він направить у парламент представлення на позбавлення лідера БЮТ Юлії Тимошенко депутатської недоторканності і притягнення її до кримінальної відповідальності.

Васильєв також відзначив, що представлення стосується тільки «замаху на хабар і не стосується ЄЕСУ й інших скандалів, зв'язаних з лідером БЮТ». Він, зокрема, повідомив, що слідство довело три епізоди передачі Юлією Тимошенко грошей посереднику Володимирові Боровку на загальну суму 125 тисяч доларів.

Генеральний прокурор відзначив, що після того, як розгляд справ, за які Тимошенко хотіла заплатити, пройшов не на її користь, вона стала вимагати повернення грошей, що дала Боровку. За словами Васильєва, Володимир Боровко, відчувши тиск із боку Тимошенко, вирішив записати розмову і донести його до відома громадськості. Експертиза записів Боровка не знайшла монтажу, повідомив Геннадій Васильєв.

У цих одкровеннях Генпрокурора є кілька цікавих моментів. Виявляється, кримінальна справа була порушена за фактом «замаху на дачу хабара», але не за дачу такого. Якщо це так, то виникає питання, а куди зазначену суму розтратив Боровко? Якщо він не давав нікому хабарів, то присвоєння ним чужих грошей повинно кваліфікуватися як шахрайство. Адже це саме Володимир Боровко запропонував послуги Тимошенко, але не зробив їх. І кримінальна справа про присвоєння грошей повинна бути порушеною саме проти добровільного «стукача».

Якщо ж Боровко свідомо ввів в оману Тимошенко про свої можливості «вирішити» питання в суді, але з самого початку не збирався нічого виконувати, то дії Боровка повинні кваліфікуватися як спонука до здійснення протиправного вчинку з боку Тимошенко. Тож мови про «замах на дачу хабара» Юлією Тимошенко взагалі не повинно бути.

Якщо ж Боровко 125 тисяч доларів усе-таки витратив на підкуп суддів, то порушення кримінальної справи проти Тимошенко, без залучення до відповідальності конкретних суддів, що одержали хабарів, є безглуздям.

До речі, як запевнили «Обком» у Верховному суді України, ніхто із суддів усіх рівнів у справі Тимошенко до відповідальності не залучався. Отже, факту хабара не було. З цього випливає, що Боровко не давав і не збирався давати хабара суддям. А гроші, якими він заволодів шахрайським шляхом, витратив на свої особисті потреби. А тому і факт «замаху на дачу хабара» — це плід хворої уяви української Генпрокуратури.

Але от питання: чому кримінальна справа не порушена проти самого Боровка, хоча підстав для цього предостатньо?

---------------------------
В тему:

Український фашизм. Запрошення до дискусії

Целофанова республіка