Запоріжжя й до цих подій було дуже строкатим містом. Тут ставили пам'ятник Сталіну і одночасно відбувалися націоналістичні марші. Тут історія скіфів, давніх слов'ян з їхніми стародавніми святилищами на Хортиці, козаків й Великого Лугу й історія новітньої України. Запоріжжя рівно два роки тому (13 квітня 2014 р.) підтвердило свій статус Українського Міста, вигнавши сепарів за один день (а могло бути так, як в Донецьку, а коло Запоріжжя і АЕС, і заводи - уявіть - це все б потрапило до рук сепарів і Кремля). Я б не називав це місто "собакорожжям" - це дуже принизливо. Особисто провів тут значну частину свого життя і завжди відчував, що це серце України, яке врешті позбудеться окупаційних нашарувань у вигляді потворних пам'ятників і назв, а головне пост-радянської ідеології в головах мешканців. Слава Україні! Хай буде!

Запорожжя - єдине місто Украині де не висів триколор! "...Ірландські барди[ред. • ред. код] У давній і середньовічній Ірландії існували дві групи професійних поетів — філіди та барди. Філіди — професійні поети, носії традиції легенд та міфів. Барди мали більш низький ранг та статус — спеціалізувались на піснях, що прославляли подвиги героїв. Барди не мали права творити певні тексти (міфи, легенди, історичні перекази та пророцтва). Ірландські барди становили окрему замкнену спадкову касту професійних поетів, співаків та музикантів. Вони були знайомі з історією кланів та Ірландії загалом, володіли різними прийомами поетичного мистецтва, були знайомі з метафорами, алегоріями, гіперболами, рифмою, парарифмою, верлібром, аллітерацією, ассонансом. Часто жили при дворі ірландських королів та вождів кланів, виконуючи при цьому певну офіційну функцію. Вони були свого роду літописцями і сатириками, які прославляли своїх повелителів і критикуючи їх ворогів..." "...Собакорож'я на Запоріжжя..." [bП. ]Барде[/b]- на Запорожжя (почитай історію - та і зрозумій, що "за порогами", а не "за порігами"....