Я розумію, коли політичною термінологією жонглює невіглас із бандитського клану, який виставляє себе "антифашистом", але при цьому демонструє свою належність до нацистської ідеології.

Це невігластво тягнеться своїм корінням у комуно-радянську традицію, коли з легкої руки практично неписьменних більшовицьких лідерів було підмінено ключові політичні поняття.

Як наслідок, німецьких націонал-соціалістів, або нацистів (Nazi), чомусь почали називати фашистами, хоча фашизму як політичної течії в Німеччині ніколи (sic!) не було. Гітлер очолював Німецьку націонал-соціалістичну робітничу партію. За своєю ідеологією вона не була правою й консервативною. Вона була, як і комуністи, крайньо лівою і ультра-революційною. Нацисти скатали у більшовиків усе, що можна було скатати: символіку (колір прапора і свастику; останню ленінці використрвували задовго до гітлерівців), мелодику маршів, методи виховання молоді, програмні засади, досвід концентраційних трудових таборів тощо. Єдине, в чому гітлерівці були консервативними, так це в пошані до приватної власності. Але, як і більшовики-ленінці та комуністи-сталіністи, вони будували в Німеччині державний капіталізм. Прикметно, що нацистів привели до влади в Німеччині саме комуністи, які не хотіли, щоб до влади прийшли соціал-демократи. Клара Цеткін головувала тоді у Рейхстазі. Звичайно, два павуки в одній банці довго ужитися не могли. Тому-то лідерові комуністів Тельманові як слабшому павукові й не пофортунило. І ВКП(б) укупі з Комінтерном не тільки змирилася з цим, але й "дружила сім'ями" з націонал-соціалістами аж до літа 1941 року.

Отже, комуністи і нацисти - два чоботи пара, і тому ці дві людиноненависні ідеології й повинні бути заборонені.

З фашизмом усе обійшлося б інакше, якби комуно-радянська пропаганда не навісила "фашизм" як ярлик на німецьких нацистів. 

Засновником фашизму як ідеології був італійський письменник Г. Д'Аннунціо (про нього можна прочитати в статтях нашої Лесі Українки), а втілив її в життя значно більше відомий нам як ідеологифашизму Муссоліні. Останній упродовж років був головним редактором газети італійських соціал-демократів "Аванте" - тих самих європейських соціал-демократів, яких Ленін чехвостив за "берштейніанство" і які потім побудували реальний соціалізм (соціально орієнтовані суспільства) у багатьох країнах Європи. 

Від тієї соціал-демократії епатажний Муссоліні й відпочкував ідеологію диктаторського типу, яка стала відома як фашизм. Не зв'яжися Муссоліні з Гітлером, фашизм, можливо, запам'ятався б нам кращими сторонами або просто канув би в небуття з відходом свого творця.

З історії Італії під правлінням Муссоліні ми знаємо, що на Піренейскому півострові не було лиха, співвимірного з тими лихами, які Сталін натворив в СРСР, а Гітлер у Німеччині. У фашистській Італії не було геноциду, не було й голокосту. Незважаючи на тиск з боку Гітлера, Муссоліні зберіг італійських євреїв, і про це тепер усе більше й більше пишуть, зокрема і в Ізраїлі.

Як відомо, Гітлер підтримав ідею створення єврейської держави в Палестині, щоб здихатися німецьких євреїв. Муссоліні не виганяв євреїв з Італії. Навпаки, він приймав їх навіть з інших країн. На ряді полігонів Італії було створено табори, в яких проходили військовий вишкіл єврейські юнаки. Згодом саме вони склали основу армії Ізраїлю.

Фашистська Італія за правління Муссоліні розвивалася досить стабільно. Італійську економіку й італійське суспільство після Другої світової війни упродовж кількох десятиліть кошмарило переважно тому, що там підняли голову комуністи, підтримувані СРСР і очолювані Пальміро Тольятті (це його іменем радянські комуністи назвали місто на Волзі).

...Звичайно, йдучи на повідку у совків, можна законодавчо заборонити й фашистську ідеологію Муссоліні. Цій ідеології уже байдуже - після падіння диктаторського режиму Франко в Іспанії вона стала перегорнутою сторінкою історії. Ніхто її тепер не сповідує, ніхто її не наслідує. І навряд чи вона реанімується у майбутньому.

А от нацистська ідеологія, "уславлена" Гітлером, продовжує жити й час від часу піднімає голову то в одній країні, то в іншій. Дуже агресивно проявляється вона останніми десятиліттями в Росії. Спостерігаємо її прояви і в Україні. Досить часто націонал-соціалісти вступають у зговір з комуністами, утворюючи такий собі політичний "коктейль Молотова" (і Рібентропа).

Тому я вважаю, що саме ці дві ідеології мають бути законодавчо заборонені. Але для цього треба, щоб ініціатори закону були дуже обережні й точні в термінології: перед тим, як приступати до написання законопроекту, треба добре розібратися в суті відповідних явищ і відповідально поставитися до категоріально-понятійного апарату, який буде використано у законі.

Володимир Іваненко,
Міжнародна фундація лідерства

* * *
Министерство юстиции обратится к Верховной Раде с предложеним запретить коммунистическую и фашистскую идеологию.7
http://www.pravda.com.ua/news/2015/03/4/7060419/