"За скіфською легендою, трьом синам першого чоловіка Таргітая з неба впали золоті дари: чаша, сокира, плуг і ярмо. Кожен із трьох братів намагався узяти їх до рук, але утримати ці дари в руках вдалося тільки наймолодшому сину Колоксаю. Нині по-різному пояснюють їх значення. Іноді навіть розглядають плуг і ярмо як один символ хліборобства. Та в міфах таких зайвих символів не буває. Кожен предмет символізує одну з каст скіфської держави: чаша – жерці, сокира – воїни, плуг – виробники матеріальних благ (хлібороби), ярмо – раби. Той син, якому вдалося втримати у своїх руках дари, символи всіх станів суспільства, отримав право управляти всім царством."
УКРАЇНСЬКЕ НАРОДОЗНАВСТВО Галина ЛОЗКО
 

"У листопаді 1917 р. у Києві за ініціативою Генерального Секретаріату Центральної Ради відбулася спеціальна нарада, в якій взяли участь містці і знавці українського національного мистецтва, історії і гербознавства. На ній розглядалися наступні символи Державного Герба України:

• архангел Михаїл;
• козак з мушкетом.
• 

  Проекти державних символів УНР в 1918 р. (за М. Грушевським)

   

  За особистою ініціативою Голови Центральної Ради, автора фундаментального твору «Історія України – Руси», видатного історика України, соціаліста Михайла Грушевського (1866-1934) також пропонувались проекти:

• золоті зорі на синьому тлі (7 – за кількістю букв в слові «Україна»;
• золоті зорі на синьому тлі (30 – за кількістю історичних земель України);
• золота буква «У» (Україна або УНР – Українська Народна Республіка) на синьому тлі;
• золотий плуг на синьому полі, як символ «творчої мирної праці в новій Україні», з умовою, що саме цей знак займе основне місце на щиті, складеному з історичних українських Гербів. Як щитоносці пропонувалися «символи трудящого народу» – жінка з серпом з одного боку і робітник з молотом – з іншого. Принагідно додати, що колір щита Михайло Грушевський пропонував «синій», а не «блакитний».
• Через тиждень після наради в Києві на сторінках «Народної волі» Грушевський аргументовано висловив – «Як найпростіше можна було б узяти за знак нової України золоті (жовті) звізди на синім тлі, по числу земель нової Української республіки, або золоту букву У (Україна), або У.Н.Р. (Українська Народна Республіка» на синім тлі – на взірець Герба Французької республіки «RF». Але геральдисти кажуть, що буква в гербі се против правил геральдики. В такім разі я проектував би як символ творчої праці в новій Україні, її цивілізаційних завдань – золотий плуг на синім тлі, з тим, щоб сей знак нової України зайняв центральне місце в державнім Гербі України». Згідно правил геральдики і вексилології Михайло Грушевський правильно розглядає кольори «синій» і «жовтий», а про «блакитний» – не йдеться. Тут слід пояснити, що вексилологія (наука про прапори, або прапорництво) розглядає барви державних символів «по-кольорам», як правило, розглядаються «основні кольори спектру» – синій, жовтий, зелений, червоний…Ознайомившись з енциклопедією світових державних прапорів, можна побачити, що саме ці кольори використовуються провідними країнами Європи і світу, до спільноти яких належить Україна. Отже Державний Прапор України не може бути сонячним, блакитним, лазуровим, небесним, голубим, помаранчевим…
• «Соціалістичні» символи, запропоновані Михайлом Грушевським були рішуче відкинуті «самостійниками» і фахівцями – остаточного висновку комісія не дійшла. Вже після прийняття 22 січня 1918 р. IV Універсалу Центральної Ради про проголошення України самостійною державою її голова Михайло Грушевський виступає з новою пропозицією взяти за Герб УНР тисячолітній знак князівської влади часів Київської Руси – Золотий Тризуб. Він мотивував тим, що «Українська Народна Республіка, ставши наново державою самостійною, незалежною, мусіла вибирати собі й державний герб, найбільш натуральна річ для неї звернутися до старих державних знаків чи гербів, які вживалися нею за старих часів». Не ризикуючи повторно, видатний історик доручив розробити проекти державних символів України своєму другу – художнику Василю Кричевському (1873-1952). На жаль, мало обізнаний з правилами геральдики і вексилології, президент Української Академії мистецтв, професор В.Кричевський також не виявився «на висоті». Підготовлені ним проекти Великого і Малого Гербів УНР, Великої і Малої державної печатки «не витримують ніякої критики з боку геральдичного (ми не торкаємось їх виконання з боку художнього)» – писали видатні українські історик Василь Модзалевський (1882-1920), графік і геральдист Георгій Нарбут (1886-1920).
• Державні символи УНР в 1918 р. – Великий Герб, Державна печатка, Малий Герб (за В. Кричевським)

• «Перш за все треба сказати, що в геральдиці, нема нічого такого, що не мало би значення. Через це, дивлячись на згадані малюнки гербів і печаток, що прийняті Центральною Радою, з боку геральдичного треба визнавати їх принаймні за чотири ріжні герби, позаяк «Знак Володимира» на них намальований в одному разі – одною чорною лінією, а в другому – двома лініями, «щит» на одних малюнках має якісь «ромби» (мабуть «оливки», авт.) в кількості 10, на других – в кількості двох, мала печать має «щит», обведений лінією (теж «ромб»), велика – лінії такої не має, але внизу «щита» вміщено якийсь орнамент (може це український орнамент ?) і т.д. Крім того в середині знаку Володимира вставлені теж «ромби», з’єднані якимись кривими і прямими лініями. Ми не можемо уявити собі, чим, роблячи це все, керувався художник, якому було доручено намалювати герб, але можемо сміло сказати, що малюючи герб, він робив це як художник, не звертаючи ніякої уваги на вимоги геральдики і навіть цілком не знайомий з нею.

  Тут треба також сказати ще на одну важливу помилку, якої припущено в гербі, ухваленому Центральною Радою. Ми розуміємо тут самий характер знаку Володимира. Цей знак, принаймні на його срібних монетах, має характер «плетіння», тоді, як на прийнятих Ц. Радою гербах він такого характеру не має...

• Стає зрозумілим, що лише користуючись становищем Голови і авторитетом видатного історика, Михайло Грушевський настояв, щоби Центральна Рада 22 березня 1918р. державними символами України затвердила невдалі проекти Василя Кричевського. Ясна річ, у такому рішенні вирішальну роль відігравала власна концепція історика, а не закони геральдики і вексилології, думки громадськості і фахівців. Під його тиском був прийнятий і Державний Прапор з жовтою смугою вгорі, який закарбувався в народній пам’яті – «жовто-блакитним». Тут необхідно звернутися до історичної хронології і констатувати, що невдалі символи запропоновані М. Грушевським і В. Кричевським, прийняті Центральною Радою 22 березня 1918 р., проіснували, як державні, лише п’ять тижнів і були скасовані 29 квітня того ж 1918 р. гетьманом Павлом Скоропадським.

  Прийнявши Державний синьо-жовтий Прапор і козацький Герб Павло Скоропадський припинив дискусію серед тогочасних фахівців з геральдики, ліквідував неточності у державних символах, заспокоїв громадськість. Вже пізніше, українці ніколи не помилялися з вибором і розміщенням синьо-жовтих кольорів на Державному Прапорі – синя барва «горішня», жовта – «долішня».

• На зламі 80-90 років минулого сторіччя, коли Україна в черговий раз виборола Незалежність, її громадянам не потрібно було щось фантазувати і вигадувати. В 90-му році, влітку, по всій країні відбулася широка дискусія в суспільстві з приводу військових і державних символів України. Вірно обравши Державний синьо-жовтий Прапор, кольори якого відбивають сине небо над золотими ланами і тисячолітній Золотий Тризуб – знак Володимира Великого, українці назавжди означили і утвердили своє історичне місце на землі під сонцем.

• 

• Малий Герб України

"Помилка Михайла Грушевського, або чому Державний Прапор України – синьо-жовтий."

Олег Карелін

Коротке резюме до всього вищесказаного. 

Малий герб України "золотий тризуб на синьому полі": 

1. асоціюється із золотим плугом на синьому полі - по Грушевському це символ мирної творчої праці;

2.ассоциіруєтся із золотим даром що впав з піднебіння - золотим плугом скіфів.

.