Нещодавно в польських електронних мас-медіа з’явилася стаття Криштофа Павловського під назвою «Креси – розмінна карта». У ній автор висвітлює (власним баченням) історію поділу Польщі «великою трійкою», в часі Тегеранської та Ялтинської конференцій, а також критикує угодовську позицію тодішнього прем’єра ген. В. Сікорського. Саме Сікорському автор закидає непослідовність і нестійкість в дипломатії і недалекоглядність в боротьбі зі Сталіним, поступливість щодо Черчіля і Рузвельта. Стаття – це суцільний біль за кресами всходніми і перш за все за Львовом. І ні слова про те, що «креси всходні» – це Галичина і Волинь, яка є батьківщиною автохтонів-українців, які теж мали право на свою державу і на батьківські землі.