Ми робимо зі свого життя шоу і годинами дивимося його по телевізору, й чогось від того дуже психуємо, і, дивлячись на себе, тиснемо на кнопки під гіпнотизуючий голос доктора Шустера: «Работаем! Работаем! Красная кнопка — нет! Зеленая кнопка — да!»

У країні лютує безграмотність. Мовними помилками (причому це стосується як української, так і російської) заповнені газети, журнали, інтернет-видання, рекламні оголошення (особливо у метро), вони лізуть у вуха та очі з радіо та екранів ТБ/кінотеатрів.

Полемічна стаття відомого українського політолога, економіста, філософа та культуролога Олександра Шморгуна з гострою критикою концепції Третього Гетьманату футуролога Ігоря Каганця

Українському соціал-націоналізму не притаманне розбиття національних завдань на першорядні та другосортні. Не стали б ми цього робити і в питанні збереження і розвитку наших Раси та Мови. Однак постійні закиди нашій Організації у „вузьколобому расизмі” з боку націонал-лібералів, висунення ними мовного питання як ключового, нехтування расовою проблематикою – змушують нас вказати ієрархію національних потреб.

Дана робота має на меті підвести риску під критикою сучасного стану українського націоналізму і окреслити новий Український Соціал-Націоналізм, який має запропонувати новий підхід до розуміння націоналістичної ідеології. З огляду на це, доведеться торкнутись багатьох тем: від аналізу політичного спектру до геополітики. Але іншого шляху немає – стратегічна лінія формується з багатьох векторів і не врахування якогось з них відчутно її викривляє.

Одним з фундаментальних принципів існування та розвитку всього живого є боротьба. Боротьба за територію та ресурси. В людську істоту закладено гін до боротьби. Навіть якщо людину позбавлять права боротись — вона все ж таки буде боротись за право боротись. Завоювавши таке право — буде боротись далі. За територію та ресурси.

Вітольд ФОКIН: Більшість рішень приймається в квазіправовому полі, а цинізм стає нормою поведінки

Нездатність українців задовольнятися малим ставить жирний хрест на ідеях використання їх у якості дешевої робочої сили для процвітання доморощених олігархів. Тому зараз стало модним критикувати українців за "неефективність" та агітувати за трудову "свідомість". Але чи саме в цьому полягає проблема?

Резолюція з’їзду патріотів України 15 березня 2008 року

Леонід Кравчук поборов «русинський» сепаратизм всього за кілька місяців. Зробив він це показавши місцевій посткомпартійній номенклатурі листівку «невідомих екстремістів», розкидану перед тим Ужгородом і Мукачевом. В листівці було написано, що «кожна русинська свиня отримає по кулі у потилицю».

З обіцянками в нашій країні виходить краще, ніж із їх виконанням. Минулого тижня в народних депутатів так і не піднялася рука позбавити себе недоторканності. Вони навіть не зуміли пересилити себе та внести це питання до порядку денного.

Нинішній Світ, Цивілізація – «Титанік», що йде на айзберг.

Закінчувати життя самогубством, щоб щось комусь довести, голодувати в СІЗО в знак протесту, писати скарги президенту, просити допомоги в депутатів... Що в цьому спільного? Апеляція до совісті того, хто совісті немає.

Україна повторює шлях Веймарської республіки 30-х років ХХ століття з їх масовим самозахопленням землі, злочинним рейдерством, продажністю чиновників, паразитизмом і розбещеністю „еліти”, спеціальним впровадженням у керівні структури всіх рівнів дегенератів, збоченців, психічно хворих людей і осіб „нетрадиційної орієнтації”. Тоді прийшов Гітлер…

Було Косово — стародавня територія сербів. І раптом воно стало албанським. І ніхто з албанців не йшов війною на сербські землі. Правда, зіткнення були, але вже Сербія спробувала піти війною на Косово проти... албанців. І потерпіла поразку, бо історичний поїзд уже пішов, не наздогнати.