Держава вкладає мільярди в STEM-лабораторії для шкіл. Але чи навчатимуть у них по-новому?

У 2027 році в Україні має запрацювати профільна старша школа. Держава вкладає мільярди гривень у нові освітні простори, лабораторії та обладнання. Це необхідний крок. Але самі прилади не навчать дитину досліджувати, ставити запитання й мислити, пише у своїй статті на ZN.UA Катерина Терлецька, доктор фізико-математичних наук, завідувачка лабораторії математичних наук Національного центру «Мала академія наук України».

Вона пропонує уявити академічний ліцей восени 2027 року: світла лабораторія, нові меблі, мікроскопи, датчики, набори для робототехніки, 3D-принтер. Усе це можна показати батькам, місцевій владі та журналістам. А через кілька місяців частина обладнання буде досі лежати у коробках, припускає вона, тому що для деяких приладів не буде витратних матеріалів, для інших не буде зрозумілих інструкцій. Учитель не знатиме, як поєднати роботу з ними та навчальну програму, а часу на підготовку нового лабораторного заняття у нього немає. Тому дороге обладнання будуть використовувати кілька разів на рік: під час відкритих уроків або візитів гостей. 

У 2026 році держава передбачила 3,2 млрд грн на оновлення освітніх просторів у закладах загальної середньої освіти. З них 1,3 млрд грн спрямовано на гімназії, 1,2 млрд на пілотні академічні ліцеї, ще майже 700 млн грн на майбутні академічні ліцеї. Державне фінансування на облаштування кабінетів і STEM-лабораторій (спеціалізований навчальний простір або кабінет у закладі освіти, оснащений сучасним обладнанням для практичного вивчення науки, технологій, інженерії та математики – прим. моя, О.К.) отримують 130 майбутніх академічних ліцеїв у 22 областях. Сучасні лабораторії потрібні школам: фізику, хімію, біологію й технології неможливо якісно вивчати без спостережень, експериментів і конструювання. Але закупівля обладнання – це лише початок реформи, вважає авторка статті.

Нова техніка сама не здатна змінити урок. STEM – це не табличка на дверях і не яскраві тематичні стенди в кабінеті. Це – навчання, у якому дитина ставить запитання, перевіряє припущення, аналізує дані й пояснює результати. Організовує цей процес не прилад, а підготовлений учитель.

Закупівлі обладнання недостатньо без підготовки вчителів, підтримки шкіл і продуманої педагогічної практики. Які кроки для цього варто зробити?

Провести кадровий аудит старшої профільної школи

Оцінки кадрового дефіциту суттєво різняться. Наприкінці 2025 року голова парламентського Комітету з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак говорив про 44 тисячі незаповнених педагогічних ставок, які фактично перекриваються сумісництвом. У травні 2026 року Оксен Лісовий, тодішній міністр освіти, зазначив, що в українських школах було близько 1700 відкритих учительських вакансій. Але визнав, що ця цифра не відображає всієї ситуації: не кожна школа реєструє вакансії, а нестачу педагогів часто перекривають перерозподілом годин між тими, хто вже працює. Тому формально вакансії може не бути, але фізику, наприклад, викладатиме вчитель іншої спеціальності або один педагог працюватиме у кількох школах.

Отже, перед запуском профільної школи Україні потрібен не обмін гучними цифрами, а докладний кадровий аудит. Потрібно знати не лише кількість учителів, а і їхню предметну кваліфікацію, реальне навантаження, вікову структуру та готовність працювати з профільними курсами.

Кадрова проблема не виникла раптово. У 2026 році на спеціальність учителя фізики та астрономії вступили лише 114 студентів по всій Україні, у Києві – двоє. Результати вступної кампанії 2026 року показали подальше падіння інтересу до фізики, хімії та частини природничих спеціальностей. І це вже питання не лише університетів, це початок замкненого кола: дедалі менше студентів обирають фундаментальні науки та педагогічні спеціальності – школам бракує сильних предметників – учні рідше зустрічають захопливу живу науку – і ще менше бачать себе фізиками, хіміками, математиками чи вчителями.

Інвестувати у професійний розвиток учителів

Щоб нове обладнання справді змінило навчання, держава має інвестувати в якісний професійний розвиток педагогів. Традиційне підвищення кваліфікації в Україні часто зводиться до накопичення годин, прослуховування вебінарів та курсів. Але кілька коротких теоретичних занять не гарантують результату.

Забезпечити системний зв’язок зі світовою наукою про навчання 

Українській освіті бракує системного зв’язку зі світовою наукою про навчання: сучасні дослідження не завжди доходять до українського вчителя, а український досвід мало представлений у міжнародній професійній дискусії.

Причини слабкої інтегрованості українських педагогів у міжнародний професійний і науковий простір зрозумілі: мовний бар’єр, дорогі конференції, обмежений доступ до публікацій, брак часу, слабкі зв’язки між школами й університетами та війна. Тому разом із лабораторіями потрібно створювати інфраструктуру обміну знаннями: давати вчителям доступ до досліджень, професійних спільнот і наукового супроводу. Інакше ми імпортуємо обладнання, але не педагогічну культуру його використання.

Об'єднати ліцеї з науковим середовищем

Навіть добре підготовлений учитель не може сам забезпечити всі можливості сучасного STEM-навчання. Тому академічні ліцеї не можна будувати як сукупність ізольованих закладів. Їм потрібні сталі зв’язки з університетами, науковими установами, Малою академією наук, музеями, технологічними компаніями та громадськими організаціями. Це можуть бути спільні профільні курси, наставництво науковців, стажування вчителів, учнівські дослідження з реальними даними та доступ до обладнання партнерських установ.

Науковець не замінить шкільного вчителя: знати предмет і вміти навчати підлітків – це не те саме. Але вчителі також не мають самотужки стежити за всіма змінами сучасної науки. Їхня співпраця може дати школі те, чого не забезпечить жодна закупівля: живий зв’язок між навчальним матеріалом, дослідженням і професією.

Наприкінці статті авторка ставить питання, що побачать в новому навчальному році учні: лабораторію, де можна досліджувати світ, чи дорогий музей обладнання, до якого краще не торкатися.