Багаторічні волання української влади про неабияку, найголовнішу, найперспективнішу роль індустріального виробництва – це лише блеф та дурість, що грунтуються на совковому менталітеті. Скільки існує Незалежна держава, стільки й чуємо, що треба запускати заводи. Ті, хто рве на собі сорочки, стогне за втраченим радянським промисловим потенціалом, який, окрім оборонного комплексу, нічого насправді забезпечити ніколи не зміг, щонайменше виславляють себе ретроградами, котрі нібито щиро бажають так розвинути економіку країни, щоб вона нарешті (!) повернулася років на вісімдесят назад.