Всупереч передвиборчим обіцянкам, Порошенко навіть не намагався змінити виборчу систему. Відповідно, нас знову загнали у вузький коридор вибору між поганими і дуже поганими або залишають взагалі без вибору. Причому помітно, що саме президентська команда збирається по максимуму скористатися з такої ситуації.

ПАП - талановитий реаніматор, який прагне не дати померти системі. Посткомуністичний Карфаген (чи радше корупційний лепрозорій) слід зруйнувати, а тому його варто використовувати лише як тимчасовий прихисток - і всіма силами творити паралельну реальність.

Українську кризу можна розглядати як змагання Європи, США, Росії та України у здатності переносити економічні втрати.

Керівники західних держав прекрасно бачать відсутність реальних реформ в боротьбі з корупцією і відсутність самої перспективи радикального «перезавантаження» проекту під назвою «Україна». Замість дійсно революційних перетворень вимальовується реставраційний проект, проект збереження всієї прогнилої за 23 роки політичної системи. І таку державу Захід по-справжньому підтримувати не буде.

На правах єдиного в колишньому СРСР дипломованого фахівця з кризових станів політичних систем, дозволяю собі висловитися з деяких тез, сформульованих Президентом під час зустрічі із журналістами. Тези подаю у викладі forbes.ua .

Не хочеться починати статтю зі слів «а я ж вас попереджав!», однак доводиться. Маски скинуті. Те, про що ми підозрювали під час президентських виборів, підтвердилось під час парламентських. Порошенко очолив «реакційні сили», які всіма силами намагаються зберегти існуючу корупційну систему. За один тільки день ми отримали купу підтверджень.

В Законі жодним чином не згадується про відновлення державного кордону з РФ, про відновлення конституційних органів влади, захист прав і свобод громадян, відшкодування завданих їм збитків, про виведення окупаційних військ!!! Закон є очевидною зрадою українських національних інтересів!

За 23 роки незалежності Україна пережила чимало народних протестних виступів, зокрема й такі масові, як Помаранчева революція 2004 року і Революція гідності 2014-го. Однак чомусь після всіх цих подій найфундаментальніші явища в нашій країні, конструкції її соціально-політичного устрою не змінюються. Замість одних облич з’являються інші, система залишається непохитною.

Поїздка Порошенка на саміт НАТО не завершилася нічим неочікуваним. А щоб так не здавалося пересічному українцеві, була запущена тема про високоточну зброю, яку спочатку схематично презентував президент, а потім деталізував його радник Луценко.

Історичні події мають здатність повторюватися. Можливо, це відбувається через те, що правителі, від яких залежать долі людей, погано засвоюють уроки історії.

Гібридна стратегія гібридної війни Мир в гібридній війні не досягається засобами традиційної війни. В гібридній війні традиційні стратегії не працюють. В гібридній війні демократичні держави приречені на поразку. Лише держава, яка може забезпечити авторитарний контроль інформ-простору на всій території війни, перевагу військових мобільних підрозділів і інфраструктур доставки фінансів, солдат, зброї та боєприпасів, має шанс на перемогу.

8 вересня 1514 року завдяки військовому генію князя Костянтина Острозького українці спільно з литовцями, поляками й білорусами перемогли переважаючі сили московитів у битві під Оршею. Але це так. До слова.

Якось президент Порошенко був настільки обурений діяльністю "диванної сотні", що навіть виступив із різкою публічною критикою. Говорив президент досить переконливо. Але що надзвичайно прикметно: при цьому відверто "диванна" психологія й поведінка деяких міністрів і генералів АТО зовсім не бентежить Петра Олексійовича.

На Донбасі є дві специфічні групи населення, які можна умовно назвати ватніками і фраками (або «малиновими піджаками» - був такий «спецодяг» бізнесменів-нуво­ри­шів, усіляких крутих, кримінальних і напівкримінальних елементів у 90-ті роки минулого століття).

Можете вважати мене сепаратистом і провокатором, але я вважаю, що головний ворог України не на Донбасі і навіть не в Москві - головний ворог України в Києві... І з часом я все більше в цьому переконуюсь. Я розумію, що йде війна і все таке, але сидіти і мовчки спостерігати - теж не вихід. Підігрівають ситуацію і так звані "патріоти", які чи то по наївності своїй, чи по чийомусь наказу заступаються за сьогоднішню владу.