Якась частинка нас прагне чогось кращого, світлішого, вищого. А інша частина не хоче ніяких змін. А цей внутрішній голос! Найважче було знайти час наодинці з собою і прислухатися до себе. Я добре розумію, про що говорив Ісус Хрестос, коли казав про те, щоб ми молилися за закритими дверима. Йшлося про розмову з Богом віч-на-віч.

Наш земний світ нагадує гру, що має 4 рівні – так звані «простори подій». У кожному просторі своя якість життя. Повнота буття досягається у найвищому з них – Просторі волі. У дещо нижчому – Просторі пригод – з’являється дедалі більше обмежень. У Просторі боротьби доводиться постійно ризикувати і долати перешкоди, а у найнижчому – Просторі страждань – будь-який рух стає вкрай тяжкою справою.

Ми не знаємо часових термінів, коли це станеться. Бо людство ще надто спляче і не готове в більшості до такого перетворення. Проте критична маса людства, її авангард, уже набирає свого числа, сили і внутрішньої готовності. Так що еволюційний просторовий заклик «Злітаємо!» - це якраз і є плацдарм переходу до Нового Світу і Нового Людства. А ми з вами є містком цього переходу. Бо з’єднуємо собою два світи: старий, що відходить, і новий, прихід якого прискорюємо свідомими діями.

Щоб гарантовано позбутися помилкової ідеї, її треба реалізувати. Щоб звільнитися від хронічної хвороби, її треба «витягнути на поверхню», «загострити». Такого роду загострення викликає дві протилежні реакції: одні радіють, а другі лякаються й волають про допомогу.

Будь-яка перемога має бути порівняно легкою. Для цього досвідчений у військовій справі спочатку бере плуг, і лише потім – зброю. Забезпечує міцний тил і достатні запаси. Ухиляється від поєдинку, доки сил недостатньо.

Попри соціальну потугу мільйонного Євромайдану, колеса фантазії лідерів 00позиції забуксували на гаслах «Уряду – відставка» і «Юлі – волю». І причина не в тому, що слабкі лідери, а в тому, що соціальний рух в Україні ідейно вичерпався.

Чемпіона світу з шахів Гаррі Каспарова якось запитали: «На скільки ходів наперед ви думаєте?». Багато хто сподівався, що він приведе якусь величезну цифру, і ми зрозуміємо що робить його великим. Відповідь показала людям, чому вони грають в шахи гірше Каспарова: «Головне в шахах - це не те, на скільки ходів ти думаєш, а як ти аналізуєш поточну ситуацію».

Розділи з книги видатного французького мислителя і посвяченого Рене Генона (1886—1951) “Криза сучасного світу”, написаної в 1928 році.

Ми були чарівниками, думкою і словом вирішили те, що нам було потрібно, прислухаючись до свого Духу, що з’єднався з нами. Для швидкого здійснення задуманого і для свого захисту ми знаємо таємні речі, символи та дії. Ми любили себе, шанували своє тіло, дотримувались ритму і методу для вічного самовідновлення.

Зазвичай феномен реінкарнації розглядається як якась східна екзотика: цікаво, але десь далеко, давно і не у нас. Але це тільки доти, доки не поглянемо з цієї точки зору на себе, своїх родичів і знайомих. Для початку кілька історій. Про одні прояви реінкарнації мені розповіли знайомі, про інші випадки я знаю з власного досвіду.

Це результат шести років роботи Інституту метафізичних досліджень Перехід-IV (2006–2012) в напрямку дослідження Доброї Новини, історії написання цього сакрального документу та його практичних настанов для сучасної людини. Виявлені нові ворожі вставки, їх загальна кількість – понад 51% .

Жертва – це магічний засіб примноження і збагачення – духовного, інтелектуального, емоційного, матеріального. Сенс механізму жертви в тому, що для отримання щедрого урожаю треба щедро засіяти зерно. Якщо правильно засієш – вчасно і в добрий ґрунт – то збереш у стократ більше.

Після воскресіння Ісуса фарисеї зрозуміли, що потерпіли поразку і неспроможні зупинити рух за Царство боже. Але якщо рух неможливо зупинити, то його можна спробувати розкласти зсередини, очолити і спрямувати у протилежному напрямку.

Це один з яскравих проявів Арійської традиції постійного освячення себе і всього, що нас оточує. Поєднання обох свят підтверджує те, що аріохрестиянство (аріянство) було органічним продовженням, розвитком і підняттям на вищий рівень народної (язичницької) традиції.

Аріохрестиянство та іудохристиянство виникли в різний час, на різних територіях і стояли на протилежних світоглядних позиціях, представлених Антіохійською і Александрійською богословськими школами. Тож не дивно, що протягом всієї історії свого існування вони вели між собою холодну війну, яка періодично переходила в гарячу. Дивно те, що попри це вони вважалися різновидами тієї ж самої релігії та складниками однієї цілісної Церкви.