Дивне запитання! — скажуть нам. Невже не зрозуміло — для ритуального поховання. В Євангелії чітко сказано, що після смерті Ісуса Хреста його тіло загорнули в чисте полотно і поклали у нову гробницю, висічену в скелі Йосипом Ариматейським. Для здійснення ритуалу Никодим приніс значну кількість — 100 фунтів, тобто понад 30 літрів! — надзвичайно дорогої запашної рідини з соку смирни і алое, яку зазвичай використовували для бальзамування. Потім Йосип завалив вхід до гробниці величезним каменем. А коли Хрестос воскрес, то поховальне полотно лишилося у гробниці. Послідовники Ісуса Хреста зберегли його до нашого часу — нині воно всесвітньо відоме як Туринська плащаниця, яка є об’єктом поклоніння і наукових досліджень. Хіба не так?

Хрестове воскресіння відбулося в неділю 25 березня 31 року — на 31 році життя Ісуса. Ця дата пропагувалася візантійською «Великодньою хронікою» VII ст. і низкою візантійських істориків церкви. Вона чітко зафіксована в 14 ст. у константинопольському «Зібранні святоотцівських правил» Матвія Властаря.

Перший учасник єрусалимської програми захисту зрадників.

Арійська «Добра Новина» (Євангеліє) була спотворена фарисеями шляхом внесення до первинного тексту великої кількості блокуючих вставок. Ця доля не оминула й найголовнішу євангельську молитву. Її ще називають «Господньою молитвою», оскільки її нас навчив Ісус Хрестос, Син Божий

Перевірено: підіймає настрій, надає впевненості, оберігає від грішних думок, заохочує до чистоти та творчості.

Уявіть собі людину, яка народилася на чужині, але з дитинства розмовляє українською мовою, належить до притаманного українцям антропологічного типу, а її предки з усім родом походять з України. Чи є вона українцем?

Телепроект «Великі Українці» руйнує стереотипи і розкриває таємниці історії

Це одне з ключових питань Євангелії, тобто Доброї Новини. Вона є посланням сучасному кризовому людству, тому історія з Іудою може нести для нас дуже важливий сенс.

Згідно з Євангелієм і церковною традицією, юдеєм був лише апостол Юда, що походив з юдейського поселення Каріот. Решта 11 апостолів були галами-галілеянами, мали арійські імена й походили з галілейських міст.

Описана в Євангелії «Таємна вечеря» у четвер 22 березня 31 р. — це святкування арійського Нового року, бо Ісус з апостолами (за винятком Іуди-зрадника), як і всі гали-галілеяни, були рідновірами — послідовними і безстрашними захисниками рідної Віри та арійського Звичаю.

Всі знають, що напередодні своєї смерті та воскресіння Ісус Хрестос здійснив зі своїми учнями-апостолами ритуальну вечерю. Дослідники згідні з тим, що це не міг бути іудейський Пейсах, адже вечеря відбулася в четвер, а Пейсах того року відзначався в суботу. Тоді що Ісус святкував з учнями? І чому для Нього так важливо було здійснити цей ритуал?

Вперше в історичних джерелах, що збереглися, «25 грудня» як дата народження Ісуса вказана Діонісієм Філокалом у Хронографі 354 року, який своєю чергою спирається на джерела 336 року, що написані за рік до смерті Костянтина Великого – аріянського імператора. У восьмому розділі твору, серед списку римських консулів записано, що Ісус народився під час консульства С. Augustus та L. Aemilianus Paulus 25 грудня. Рішення про святкування Різдва 25 грудня було ухвалено на Ефеському (Третьому Всесвітньому) церковному соборі в 431 році.

«Народний Оглядач» починає публікацію книги Ігоря Каганця «Пшениця без куколю: Хрестове Євангеліє без вставок і спотворень». — К.: Агенція релігійної інформації (АРІ), видавництво «Мандрівець», 2006. — 558 с.

Цей храм є яскравим проявом первинного, арійського хрестиянства. На його руїнах збереглися написи давньогрецькою мовою зі згадуванням імені Ісуса Хреста, а також фрески, на яких зображені хрести, риби, трипільські свастики і орнаменти. Знайдено безліч виробів з кераміки, предметів побуту й монет.

Чи був Ісус юдеєм? Зрозуміло, що ні. Проте багато українців чомусь вважають саме так. Це просто дивовижно, адже Євангеліє однозначно свідчить, що Він був галілеянином, а можливість Його юдейства якнайкатегоричніше заперечують самі правовірні юдеї. Як же пояснити цей парадокс? Почнімо з фактичного стану справ.