Був це заслужений громадсько-політичний діяч з періоду “Весни народів” у Галичині. Це дуже важливий історичний перйод, тим більше, що Б. Леонтович займався також письменницькою, публіцистичною, композиторською діяльністю і писав критичні статтіті на теми музикознавства та москвофільства.

Народився він в селі Щутків (біля Любачева) у 1812 році. в сім’ї Івана і Марії Леонтович. В рідному селі закінчив початкове навчання і згодов вчився у Перемишлі та Львові. Леонтович немало зусиль докладав, щоб під час «Весни народів» 2 травня 1848 р. у Львові було засновано першу українську легальну політичну організацію - Головну Руську (Українську) Раду, яка стала головним представником інтересів українського населення Галичини перед центральним урядом і виконувала цю місію протягом 1848–1851 років.

Раду очолив єпископ Григорій Яхимович, його заступниками стали крилошанин Михайло Куземський та юрист Іван Борисикевич, а секретарями Ради – проповідник при церкві Св. Юра Михайло Малиновський та службовець Кредитного товариства Богдан Леонтович. Рада виступила з цінною вимогою перед урядом доконати поділ Галичини на дві окремі національні частини: українську з центром у Львові і польську з центром у Кракові. Б. Леонтович, як секретар активно працював в Раді і добився, щоб з 15 травня 1848 року почала виходити газета «Зоря Галицька», і він став її співредактором.

Ця газета першою повідомила про скасування панщини, опублікувала також «Маніфест Головної Руської Ради у Львові», у якому відкрито заявлялося про єдність східних і західних українських земель, де писалося: «Ми, галицькі русини, належимо до великого руського народу, що одною мовою говорить і лічить 15 мільйонів, з чого два з половиною мільйона замешкує Галицьку землю. Цей нарід був колись самостійний, рівнявся у славі з наймогутнішими народами Європи, мав свою письменну мову, свої власні закони, своїх власних князів, – одним словом, був у доброму побуті, заможний і сильний».

Варто наголосити, що в жовтні 1848 року Б. Леонтович увійшов до комісії, в складі якої були ще М. Устиянович, І. Борисикевич та інші громадські діячі і за їхньою ініціативою був тоді скликаний «Собор Руських Учених» з метою об’єднання наукові сили і направити їхню працю на благо свого народу.

З’їзд відбувся у Львові 19–26 жовтня і в ньому взяло участь 118 вчених з різних куточків краю. Згодом М. Грушевський дав високу оцінку цьому з’їздові. На з’їзді запали конструктивні рішення, особливо в ділянці рідної мови, учасники з’їзду прийняли рішення, щоб у всіх школах галицьких запровадити українську мову. Засновано просвітянське товариство на взір чеської «Матиці» та вирішено достойно вшанувати пам’ять перемиського єпископа, великого благодійника і мецената Івана Снігурського (1784–1847).

Читати повністю ТУТ