Бондаренко народився в Марганці. З 9 років займався дзюдо й самбо, їздив на змагання за кордон, мав звання кандидата в майстри спорту. Після дев’яти класів вивчився в училищі на теслю-паркетника, відслужив у армії.

Ще з шостого класу мріяв стати міліціонером. Півроку служив у спецназі. Із 500 чоловік його одного взяли. Після армії закінчив школу міліції у Кривому Розі, працював у патрульно-постовій службі Марганця. Має 31 грамоту.

Сергій жив із батьками і 17-річним братом Олександром. Їхня квартира — у будинку N3 на вул. Парковій неподалік центру міста. Продовжував займатися східними єдиноборствами у спортивній школі ”Гірняк”.

Сергій Бондаренко зустрічався з 20-річною Мариною Алькемою. Восени планували побратися.

Зеленоока дівчина у чорній сукні виходить із магазину ”Єва”, де працює продавцем-консультантом. — Він хотів сім’ю, дитину. Я була не проти. Він був ідеальним хлопцем. Ми зрозуміли, що підходимо одне одному, щойно познайомилися. Зустрічалися понад рік, але в мене таке враження, що знала його все життя. Завжди зустрічав мене з роботи, переживав, аби я сама не йшла містом. Казав, що без мене не може жити. Завжди вислухає, підтримає. Ніколи не дозволяв мені плакати. Я люблю квіти. Колись подарував величезний букет троянд бордового кольору. Такий хлопець — це рідкість, це було світло в моєму житті.

Міліціонери затримали підозрюваного у вбивстві. Йому загрожує до 15 років в’язниці. В обласній міліції вважають, що бійка виникла на побутовому грунті, однак у Марганці обговорюють іншу версію.

— Сергій останній місяць працював у відділі боротьби з наркотиками, — каже жінка, яка просить не називати її. — А вірмени в нас відкрито торгують наркотою. Усі про це знають. Ніде не працюють, а роз’їжджають на іномарках, постійно в кафе сидять. Сергій дуже не любив наркоманів. Мабуть, став загрозою їхньому бізнесу.

— Сергієві погрожували, — додає Марина Алькема. — Але він не зважав.

Ховали Сергія Бондаренка 1 липня.