Пане Володимире, дякую за запитання.

-- Здібності -- те, що прийшло до людини від народження. Результат напрацювання минулих життів. Так це трактують східні і західні езотеричні школи, а також відичні визначення. Діяння за здібностями приносить користь оточенню, це очевидно. Але для душі (по-нашому -- духу) це вже минулий досвід, який не приносить розвитку.
-- Покликання -- діяльність, яка виводить людину у стан натхнення, піднесення, потоку. Це той стан, у якому створюються шедеври, як мистецькі, так і виробничі. Цей стан можливий за умови вільної волі. По-нашому: простір волі. Не факт, що покликання знаходиться у сфері здібностей. Часто до покликання йдуть ціле життя. Це я про досвід свій власний, моїх друзів і учнів.
-- Прагнення, в контексті мого коментаря -- бажання духу. Рухатися в напрямку покликання.

Йти за покликанням, діяти за покликанням зветься йти шляхом дґарми. Робити те, для чого тебе створив Творець. Людина, яка йде шляхом ДҐАРМИ, йде за покликанням, відчуває стан ЩАСТЯ, діє в потоці енергій вищого (для цього виміру) порядку. Коротше -- божественних енергій.

Іншими словами про тему: Найвища цінність щастя людини. Можливість іти за Божественним планом, тобто за покликанням. Суспільство є інструментом, а не метою. Суспільство, яке сприяє кожному знайти свою дґарму -- суспільство щастя. Звичайно ж до функцій суспільства належить забезпечення базових потреб фізичного тіла, цілого спектру рівнів безпеки і можливості проявляти вільну волю. В цьому плані обовʼязки членів суспільства, звичайно є і мають бути. Але не заради суспільства, а заради мети -- досягнення щастя. Про способи: любов, вільну волю, тощо -- тут немає місця писати.
Зроблю для контрасту своє сприйняття суспільства у цій статті. Категорично -- лише для різкості картинки.

1. Суспільство догматичне, побудоване на жорстких правилах, де цінність інструменту переважає над цінністю людини. Мета такого суспільства є метою його лідерів, а суспільство -- інструмент досягнення мети лідерів. Бо ж суспільство, як творіння, є інструментом. Ми маємо приклади таких суспільств і зараз.
2. Людина розглядається як гвинтик у складному (безумовно, важливому) механізмі. Порушується базовий принцип свободи волі. Суспільство будується на тваринних принципах, і навіть принципах неживої природи, викидаючи з рівняння єдине, що виділяє людину у відомій нам реальності.
3. Люди, які проектують подібні механічні суспільства керуються розумом і своїми базовими віруваннями та кармічними перекосами душі, яких, здебільшого не усвідомлюють. Це типові потужні і талановиті кшатрії. Маючи досить багатий досвід спілкування із видатними кшатріями, можу стверджувати, що найкращий кшатрій створить найкращу казарму. Найгірший -- найгіршу. Це різке формулювання для контрастного сприйняття.

Резюме: стаття пропонує розумно організовану ферму, на якій проживають вгодовані, здорові і чисті корови, телята, чи поросята, по команді ходять виконувати свої обовʼязки: доїтися, чи на ковбасу. Дбайливий господар відбирає найкращих для генетичного розвитку стада. Всі щасливі, всі ремигають. Ковбаса та сметана -- свіжі та якісні. Все зрозуміло, логічно, науково. Ключ: є дбайливий господар, який стоїть на щабель вище у еволюційному розвитку.