Доказ не може бути найменьшим чи найбільшим, в нього немає порівняльного, він беззаперечний, якщо це справді доказ. Ним може бути наявний, очевидний результат, і Ісус його показував. В потенційних учнів була готовність, шляхетність і прагнення, цього було достатньо, інші були не готові, а отже і не потрібні.

Але чи могли зацікавитися проповіддю апостолів навіть шляхетні люди без так би мовити хоча б найменших доказів? Без діянь навіть така висока мета як палінгенезія - це лише слова.

В наш час наприклад є різні секти, які також закликають повірити у Царство Небесне, розносять різні листівки. Але чому їм потрібно вірити?

Що було особливого в апостолів? Можливо вони могли оздоровлювати людей, але не вигананяти бісів?

Олена Каганець wrote: Я спілкуюся з дітьми різного віку, і жодна дитина мені ще не сказала, що хоче ходити в школу!
***

А Ви, у розмові з цими дітьми, виясніть ДІЙСНУ ПРИЧИНУ, чого діти не хочуть ходити в школу))

З відкритого листування Брюннинга і Гітлера (Грудень 1931 року)...

Брюннинг писав у своєму відкритому листі до Гітлера: «Якщо людина заявляє, що, після того як вона одержить владу у законний спосіб, вона зруйнує перешкоди, то ця людина насправді не визнає законності».

Гітлер негайно відповів — так само у відкритому листі: «Пане канцлере, фундаментальний закон демократії говорить: ’’Уся влада дається народом’’. Конституція запроваджує способи, за допомогою яких задум, ідея, а потім і організація можуть дістати від народу законні обґрунтування для здійснення своїх цілей. Зрештою, народ сам визначає свою конституцію.
Пане канцлере, якщо німецький народ колись доручить націонал-соціалістському рухові запровадити Конституцію, яка відрізняється від тієї, котру ми маємо зараз, ви не зможете запобігти цьому... Якщо Конституція виявляється непридатною для нього, народ не вмирає, але Конституція змінюється».