Стара-молода нація

Декілька днів тому, під час роботи Малої академії наук на обідній перерві за столом зібралися представники різних наук і різних поколінь вчених. Це була рідкісна ситуація, коли дискутували вчені-юристи і етнологи, геологи й історики, програмісти і мовознавці. Всіх їх об’єднав в одному місці конкурс старшокласників з захисту наукових робіт різних напрямків.

Прочитавши мої роботи з політичної географії відомий за межами України вчений-метеоролог запитав мене: так ви вважаєте, що українці стара нація? Всі повернулися до мене, я поклав виделку на стіл і відповів, що сьогодні в Національному еколого-натуралістичному центрі зійшлися  як мінімум три українські нації. Стара українська нація, я показав на себе, українська нація середнього віку, я показав на тридцятип’ятирічного доктора наук-філолога і молода українська нація, представлена нашими конкурсантами.

Я розумію, звідки походить ваше запитання, - звернувся я до колег. - Воно викликане повною неспроможністю нинішньої умовно кажучи «української» еліти. Чомусь ніхто не звертає увагу на те, що конфлікт між владою, представленою партією регіонів, а також комуністами, і опозицією, це, крім всього іншого, класичний конфлікт «батьки-діти». Хіба не так?

Пани Янукович, Азаров і Рибак панам Яценюку, Кличку і Тягнибоку дійсно за віком годяться в батьки. Ще більша між ними прірва менталітетна. Перші - колишні партійно-господарські функціонери, ментальність і соціально-економічна орієнтація яких сформувалася і утвердилася за часів «країни дурнів», тобто СРСР. Другі – почали працювати вже в незалежній Україні. Нинішні старшокласники і студенти вже народилися в незалежній Україні і прожили в ній все своє життя.

В наш час відходять у небуття не лише віджилі своє люди: суто фізіологічно нинішнім правителям України залишилося від сили  років 10, але й стара віджила ментальність. Цікаво спостерігати за діями наших нинішніх керівників держави. Вони поводять себе так, ніби в них попереду 50-60 років життя.

Це класичний випадок геронтологічного інфантилізму. Люди, яким потрібно думати про вічність і про те, що вони залишать після себе, поводять себе в суспільстві, як тинейджери, які думають лише про розваги, модерний одяг, дівчат і всі інші «такі штуки». За минулих часів люди в такому віці починали готуватися до смерті. Йшли в монастир замолювати гріхи, висували нові теорії як треба жити, віддавали гроші на доброчинність, допомагали сиротам і хворим.

Фактично в наш час стара, ще радянська номенклатура, яка в країнах так званого «соціалістичного табору», а також в країнах Балтії була на початку 90-х років відсторонена в процесі люстрації від влади, в нас вже понад 20 років продовжує керувати країною. Керувати так, як її навчили ще за часів недорікуватого маразматика Брежнєва. Нічого іншого вони природно просто не вміють. Тому, наприклад, Польща, яка в 90-х роках ХХ ст. вдвічі поступалася Україні за рівнем економічного розвитку тепер її переважає втричі. Недаремно класик сказав: немає країн слаборозвинутих, є країни слабокеровані.    

Нова українська еліта все одно рано чи пізно прийде до влади. Чим довше вона штучно буде від неї відсторонена, тим радикальнішими, навальнішими, швидшими будуть наступні зміни і реформи. Нині ми з вами стоїмо на їх порозі. В такого роду конфліктах завжди перемагають молодші. Просто розумні правителі вчасно відходять від справ і йдуть на пенсію писати мемуари. Ті ж, які до останнього чіпляються за владу, закінчують як Сталін, Каддафі чи Мубарак.