Дорога на Січ, або Як уникнути бусифікації

«Не було б щастя, та нещастя помогло» – каже народна мудрість. Сенс у тому, що важка ситуація або невдача може несподівано привести до позитивного результату, який ніколи б не стався за звичайних обставин. Це характерно для кризових ситуацій, адже кожна криза несе як загрози, так і можливості. Головне – вчасно їх помітити і витиснути з них максимум користі.

Бусифікація

Те, що навколо відбувається – це не стільки мобілізація, скільки терор і викачування грошей з населення. Вона вигідна панівній верхівці та їхній обслузі – корумпованому начальству ТЦК, тітушкам, бандитам, шахраюватим лікарям ВЛК, контрабандистам тощо. Масштаби «бусифікації» зростають: тецекашники уже вдираються у квартири і витягують звідти переляканих «ухилянтів». На цьому ринку крутяться шалені гроші, тут побудована тіньова економіка, а масовий терор допомагає владі контролювати суспільство та безперешкодно збагачуватись.

Процес відверто негативний, корупційний і несправедливий. Але він парадоксальним чином дає несподіваний наслідок: брутальний терористичний пресинг витискає українців у добровольчі корпуси, тобто у структури, де формується Новітня Січ.

Щоб зрозуміти, про що йдеться, погляньмо на цей процес «згори» – з історичної перспективи.

Пульсар «Україна»

Наш світ сповнений циклів: добових, річних, сонячних, місячних, соціальних, економічних, політичних. Природно, що Український геосоціальний організм також розвивається циклічно – в пульсуючому режимі. Під кінець циклу настають згортання, дезорганізація та морок. Але після історичної ночі завжди настає ранок, пасіонарний спалах і національне відродження.

Так, центром пасіонарного спалаху попереднього циклу була Запорозька Січ, на основі якої у 1648 році була створена Козацька держава – Війське Запорозьке. Майдан 2014 року започаткував новий цикл – і новий спалах Українського пульсара. Саме в цьому циклі ми сьогодні й перебуваємо.

Центри кристалізації

Нинішній процес українського відродження значно масштабніший, ніж чотири століття тому. До того ж кристалізація нової системи відбувається одночасно в кількох центрах. Найвідомішими з них є Третій Армійський Корпус, Корпус «Азов», Корпус «Хартія» і Сили безпілотних систем.

Ці добровольчі бойові з’єднання розширюють власні штатні підрозділи рекрутингу. Надвисока ефективність цих військових формацій досягається тим, що вони відмовились від радянського механізму примусу, натомість перейшли на людиноцентричний відбір, де кандидат обирає професію та конкретну команду. Тут може знайти своє місце кожен – від психолога, програміста й діловода до інженера, водія та штурмовика. Тут цінується людське життя, творчість та ініціатива. Тут гуртується товариство шляхетних людей, а підставою для кар’єрного просування є ефективність та особисті заслуги.

На протилежному полюсі є так звані «м’ясні полки Сирського», основані на примусі, приниженні, страху покарання та бездумному виконанні наказів. Як повідомляють журналістські розслідування, для них властиві надвисокий рівень втрат, жорстокі методи командування, фізичне насильство, побиття та знущання. Найвідомішим підрозділом цієї структури є 425-й окремий штурмовий полк «Скеля». Людські гідність і життя тут мало вартують. Головна цінність – лояльність до начальства.

Два шляхи – козацький та кріпацький

У результаті перед кожним українцем, який ще не потрапив до армії, відкриті два шляхи. Це не просто вибір місця служби – це вибір між статусом суб’єкта та статусом ресурсу.

Козацький шлях волі: свідомий, вільний, випереджальний вибір підрозділу, де цінують людину. Йдучи до Третього Армійського Корпусу, «Хартії», «Азову», СБС та інших передових формацій, ти обираєш професію, повагу та братство. Як повідомив екс-міністр оборони Михайло Федоров, у добровольчих формаціях нема проблем з комплектуванням, а до «Хартії» стоїть черга з двох тисяч іноземців. На цьому шляху ти стаєш козаком і активною частиною новітнього пасіонарного спалаху – творцем Третього Гетьманату.

Кріпацький шлях страху: пасивне очікування «бусика» під під'їздом з оманливою надією, що вдасться перечекати (спойлер – не вдасться). Цей шлях може закінчитись у непідготовлених «м’ясних полках» або в іншому місці, яке ти не обирав. Ти можеш опинитися серед чужих і отримати надмірно високі шанси на загибель через відсутність адекватного командування, мотивації та підготовки.

Головна відмінність в тому, що Козацький шлях – це вільний вибір, відповідальне ставлення до свого майбутнього і раціональний вихід з цієї кризи бусифікації. Це шлях господаря своєї долі та коваля свого щастя.

Дорога на Січ

Перехід до нової системи – це завжди вихід із зони звичного комфорту. Пересічна людина інстинктивно прагне зберегти стабільність, тому схильна до останнього триматися за старе, навіть якщо воно стає нудним, важким та небезпечним. Парадоксальним чином стара деградована державна система виштовхує українців з зони застою у простір розвитку.

Отже, як не стати жертвою примусової бусифікації?

Найреалістичним є вільне долучення до товариства відповідальних чоловіків у добровольчих корпусах Новітньої Січі.

Дорога на Січ відкрита.

Новітня Січ чекає нових героїв!