Чи може Палантір України забезпечити міцний зв'язок зі Сполученими Штатами? – Дуглас Дж. Девіс

Час діяти саме зараз, пише на Under Fire News Дуглас Дж. Девіс, співзасновник UA-MED, постійний волонтер, який бере участь у різних ініціативах на території України, який є українцем за шлюбом і був одним з організаторів конференції з оборонних технологій Meridian Forge, що відбулася у червні 2026 року.

Військових, розробників військових технологій та інвесторів в оборонну галузь зібрала в червні Meridian Forge – «антиконференція», що заснована на одній ідеї – опір України в реальному часі переписує правила сучасного конфлікту, і саме ті, хто пізнає ці правила на власному досвіді, повинні їх викладати.

Гонка озброєнь, яка визначить решту нашого життя, ведеться не за територію. Вона ведеться за штучний інтелект, перетворений на зброю.

Дуглас Дж. Девіс виступив із програмною промовою про те, хто перетворює інформацію на зброю.

Найцікавіші дискусії стосувалися «Палантір України». Це, як каже Девіс, – panopticon (від грецького «видно все» – проект ідеальної в'язниці, розроблений філософом Ієремією Бентамом у 1791 році. Його архітектура дозволяє одному наглядачу непомітно контролювати всіх ув'язнених одночасно, тоді як самі ув'язнені не знають, коли саме за ними спостерігають – прим. моя, О.К.) 

Він порівнює, що це – як DELTA (цифрова екосистема бойових дій, яка використовується ЗСУ для моніторингу поля бою в режимі реального часу, обміну розвідувальними даними та оперативного планування – прим. моя, О.К.) для ATAK (Android Team Awareness Kit). «Палантір України», мабуть – як Gotham, Foundry та Maven (основні програми та платформи штучного інтелекту, розроблені або використовувані Palantir Technologies для забезпечення розвідувальної діяльності, військових операцій та прийняття рішень у великих підприємствах – прим. моя, О.К.). 

ATAK – це цифрова карта, яку носить із собою американський солдат – спільний екран, що показує, де перебувають усі учасники операції, а «Дельта» є українським хмарним аналогом цієї системи, що об’єднує дані з дронів, супутників та датчиків в єдину оперативну картину бойових дій. Платформи Gotham, Foundry та Maven від Palantir знаходяться на рівень вище за «Дельту» – це ті платформи, які Захід використовує для об’єднання розвідданих з усіх джерел, проведення масштабних операцій та все частішого доручення штучному інтелекту вибору цілей. Ця українська компанія прагне досягти такого рівня.

Система, подібна до тієї, що розробляють українці, дозріла та повністю налагоджена, наближається до чогось на кшталт паноптикону – повного глобального сенсорного охоплення. Вона не замислювалася як засіб відстеження на полі бою. Це – стратегічна розвідувальна архітектура, що об’єднує дані з різних сфер та театрів військових дій – від тактичної інформації про реальну ситуацію на місцевості до стратегічного аналізу моделей поведінки – і дедалі частіше інтегрує штучний інтелект у кожен рівень. Мабуть, не випадково керівник Palantir перебував у Києві лише кілька тижнів тому.

Система, подібна до тієї, яку розробляють українці, дозріла та повністю розвинена, рухається в напрямку чогось на кшталт паноптикуму. Повне глобальне сенсорне усвідомлення. Синтез, інтеграція та застосування – все в одній архітектурі. Не лише в кінетичній сфері бойового простору, а й у всіх сферах ведення війни. Гібридна. Когнітивна. Політична. Економічна. Соціальна. Вартова вежа, яка бачить кожну клітинку, тільки ці клітинки – це сфери, а вежа – це штучний інтелект, який ніколи не моргає.

Подумайте, що приносить кожна сторона. Ми, Захід, маємо ШІ. У нас є обчислювальні потужності, моделі, платформи, вишукані технології. Україна теж має хороші технології та хороше програмне забезпечення. Але те, що насправді є в України, – це дані: чотири роки справжніх, масштабних даних з поля бою, отриманих під час першої в історії тривалої війни з використанням дронів, проти рівноцінного супротивника у всіх сферах сучасного конфлікту. Ось у чому козир. Не в обладнанні. А в даних.

У нас є ШІ. В України є дані та досвід бойових дій. І ці дані мають термін придатності. Їхня цінність для навчання не триватиме вічно. Мова йде не лише про кінетичну війну. Мова йде про той паноптикон – інтеграцію сенсорних та інформаційних даних у глобальному масштабі, яка має значення не лише у тактичній сфері, а й у політичній, дипломатичній, економічній та когнітивній. ШІ стає формуючою силою для всього, адже він обробляє все.

Партнерство, що поєднує американську архітектуру з українськими даними, – це не просто двосторонні відносини. Це – стратегічна зброя. І та країна, яка першою побудує цю архітектуру разом із партнером, чиї інтереси справді збігаються з її власними, матиме вирішальну перевагу в епосі, що вже настала.

Гонка озброєнь, яка визначить решту нашого життя, ведеться не за територію. Вона ведеться за штучний інтелект, перетворений на зброю, – те, що Ерік Шмідт назвав «Манхеттенським проектом» нашої епохи. 

Майже ніхто не розглядає Україну в такому ракурсі. А варто було б. Український «паноптикон», Palantir та все, що з’явиться після них, – це не просто продукти. Це – поле бою.

Ось що має не давати нам спати вночі. Вікно можливостей зачиняється. Дані, якими володіє Україна, – це найбагатший навчальний корпус про сучасну війну, який коли-небудь збирали, і його цінність знижується з кожним місяцем, коли характер бойових дій змінюється. 

Хто зробить перший крок і діятиме разом із партнером, чиї мотиви справді збігаються, а не є суто транзакційними, той забезпечить собі перевагу, яка може виявитися вирішальною для цілого покоління. Хто вагається, той успадковує цей дефіцит.

Ось чому ці відносини не можна плутати з благодійністю чи з послугою, яку велика держава робить меншій. Україна не є прохачем у цьому обміні. У питанні, яке визначить століття, Україна тримає козир. Сполучені Штати володіють архітектурою. Ніхто сам не є достатнім, а час – це єдиний ресурс, який жодна зі сторін не може створити.

Довіру не будують під час кризи. Її витрачають. Основи довіри між цими двома державами були закладені в тіні, задовго до появи камер, людьми, які вирішили повірити одне в одного ще до того, як отримали докази – серед них, зокрема, багато учасників конференції «Meridian Forge» у Північній Кароліні.

Ця довіра зараз є одним із найцінніших стратегічних активів, якими володіє кожна з двох держав. Залишається лише одне питання – чи достатньо ми мудрі, щоб використати її, перш ніж вікно можливостей закриється.