Поточну ситуацію українці сприймають значно гірше, ніж на початку 2014 року, коли були великі сподівання на те, що ми все ж таки почнемо змінюватися. Тобто настрої погіршилися, розчарування вище, ніж в 2014 році, але при цьому цінності – глибинні мотиви людської поведінки і те, що регулює активність людей – покращилися. Люди стали приділяти більше уваги цінностям.

І все ж з цим протиріччям нам доведеться жити.

При цьому ідея третього Майдану абсолютно не знаходить підтримки, адже люди розуміють, що це може призвести до дезорганізації суспільства і навіть до втрати державності. І існують зовнішні сили, які в цьому зацікавлені.

Тому ця ідея громадською думкою не підтримується, хоча протестні настрої досить високі. Люди ще не знайшли механізмів конструктивного протесту, які допомогли б змінити ситуацію. Майдан як традиційна форма вираження протесту – масового – викликає певне неприйняття через можливість зруйнувати самі основи життя людей.

При цьому конструктивні форми протесту можливі. Конструктивні форми протесту повинні очолювати, по-перше, політична опозиція. Але, на жаль, у нас опозиція – це або фейкові протести «за життя» Рабиновича (або, швидше «за життя Рабиновича»), або інтриги опозиційно налаштованих політичних сил. Вони так і не сформулювали власну програму, яка змогла б стати альтернативою програмою влади і за яку вийшли б люди. Такої програми опозиції немає.

Друга ж сила, здатна очолити конструктивні протести – це громадянське суспільство. Але, на жаль, волонтери як феномен, нехай і викликають велику довіру і повагу, все ще не перетворилися на потужний громадянський спротив.

Через це зберігається непідзвітність, безконтрольність влади. Влада може звертати на суспільство увагу тільки тоді, коли суспільство цього правильно вимагає. На жаль, ні опозиція, ні громадянське суспільство ще не виробили достатніх методів конструктивного опору. А вони потрібні. І волонтери ще не мають того місця в суспільстві, що дозволяє їм сформулювати конкретну протестну програму.

Хоча насправді не можна сказати, що програма влади не сприймається – більшість людей цілком її приймають. Не сприймаються методи, і саме проти них йде протест. Але ось альтернативну систему методів ні опозиція, ні громадянське суспільство поки не сформулювали.