На його думку, військова міць зробила США провідною державою світу. Однак військова сила залежить від безлічі інших факторів. Збройні сили США мають на озброєнні найбільш сучасні зразки озброєння - приблизно така ж ситуація склалася в ХIХ столітті, коли європейські держави підтримували своє світове лідерство за рахунок парових суден та кулеметів, недоступних для більшості країн світу. Нині військові витрати США складають приблизно 40-45% військових бюджетів усіх країн світу.

Проте, історія показує, що найбільша технічна і військова перевага недовговічна. Приміром, у 1945 році США мали монополію на ядерну зброю і зберігали технології її створення у найсуворішому секреті. Однак це не зашкодило іншим країнам світу в короткий строк обзавестися своїми атомними бомбами. Крім того, обсяги витрат на оборону насамперед залежать від стану економіки країни. Лише рекордний економічний ріст 1990-х років дозволяє нині США витрачати такі величезні кошти на військові потреби. Таким чином, по думці Фергюссона, військова сила є похідною від економічної і політичної складових.

При цьому могутня економіка аж ніяк не завжди гарантує могутності країни. Обсяг валового внутрішнього продукту (ВВП) автоматично не перетворюється на політичну і військову міць. На приклад, за обсягом ВВП США обігнали Велику Британію в 1870-і роки. Однак аж до кінця Першої Світової війни США не сприймалися, як одна зі світових наддержав. З іншого боку, неможливо виключати роль випадку. До 1914 року Російська Імперія мала стабільний політичний режим і найбільш прогресуючу економіку в Європі. Однак це не зупинило її колапсу в 1917 році.

Також у цих процесах культурна експансія, яку зумисне чи мимоволі проводять США, відіграє незначну роль. Зокрема, американська поп-культура, що нині домінує у світі, аж ніяк не допомагає росту моці Сполучених Штатів. Ісламські терористи й антиглобалісти можуть пити "Кока-колу", їсти гамбургери, слухати пісні Брітні Спірс, дивитися голлівудські фільми, носити американські кросівки та їздити на американських авто. Однак це не заважає їм ненавидіти США, організовувати теракти та демонстрації протесту. Аналогічна ситуація спостерігалася й у ХIХ столітті, коли Велику Британія проводила безпрецедентну культурну експансію. Англійська культура, мова, релігія були сприйняті значною частиною населення британських колоній, але це не заважало індусам, азіатам та африканцям ненавидіти Велику Британію і, в решті решт, здобути незалежність від неї.

Становище держави на міжнародній арені прямо не залежить від наявних у неї ресурсів, зокрема, гігантські запаси нафти аж ніяк не означають, що країни, що володіють ними, набули якоїсь особливу вагу у світовій політиці. На приклад, Японія не має нафти, що не заважає їй бути однієї з найбільш могутніх, у політичному й економічному сенсі, держав світу. Щоб домагатися успіху на міжнародній арені держава повинна мати легітимність в очах своїх громадян і володіти довірою інших держав. На думку Фергюссона, лише наявність двох цих складових - легітимності та довіри - дозволяє державі стати могутньою Як резюмує Фергюссон, "Віра не може рухати гори. Але віра може рухати людьми".