Анатолій ВИСОТА: Агов, друзі мої! Де ви?
02/22/2015 - 18:06
Анатолій ВИСОТА: Агов, друзі мої! Де ви?
Світ
Світиhttps://www.ar25.org/node/29629
Image
Плин нашого життя безупинний. Йдуть-минають роки за роками - встигай лиш оглядатися. А зосередься на одному дні свого життя, саме на оцій лиш миті - і, здається, що цей день безконечний, особливо для дитини. Це для того, хто не спішить - він скрізь встигає вчасно все зробити.
Життя моє минає в потоці близького й далекого кола людей - це сотні облич, і складається воно із безлічі дрібниць у спілкуванні. Хто що сказав, як подивився, де саме промовчав – все є важливим. Ось іноді говоримо про УКРАЇНОЦЕНТРИЗМ, як ідеологію нашого відродження. Хтось на це здвигне плечима. А я приходжу до висновку, що українське відродження можливе при зростанні УКРАЇНІЗАЦІЇ нашого життя.
Ось спостережлива Зірка помітила, що я, буває, пишу щось в кінці своїх статей після знаку П.Н. Помітила й розпитала. Багато листів писав я колись, а так років із 40 тому збагнув, що чогось автоматично пишу P.S. Розібрався, що «пост скриптум» означає «після написанного» і відтоді став писати у своїх листах та статях П.Н. А ось друг Володимир зізнався, що пише П.С., що означає «після слів». Ми обоє зробили кроки по українізації нашого особистого простору.
Якось я десь прочитав, що Михайло Грушевський в часи так званої українізації підсовєцької України в телефонних розмовах використовував оклик «агов!», замість «алло!». Мудрий чоловік розумів, що й таким ось чином він українізує своїх співрозмовників. Відтоді і я став окликувати по телефону «агов!». І знаєте, вода камінь точить: за кілька років дехто з моїх друзів, повагавшись для солідності, теж перейшли на «агов!».
Деякі з мого оточення кажуть замість «алло!» «тут я!» або «на дроті». Це теж кроки по українізації наших стосунків. Отож я маю пропозицію до товариства обговорити це і перейти у спілкуванні між нами по телефону чи скайпу з безликого «алло!» на питомо український оклик «агов!». Це не потребує ніяких коштів, а лиш ясного усвідомлення, що українці мають творити український простір. Це і буде втілення україноцентризму на ділі.
Image
То хай же буде!
Останні записи
Опубліковано
Доктор Смалець
2 March, 2015 - 15:19
Обов'язково має бути "вибір редакції", інакше сайт втратить власне лице. Але і користувач має право фільтрувати (для себе) і цей вибір, і вибір інших юзерів. Хоча би через можливість "позначити як прочитане" - щоб у стрічці публікацій йому не пропонували позавчорашній борщ, натомість появлялись анонси інших матеріалів.
А якщо ще можна додати до каші масла, то було би дуже гарно мати можливість "позначити статтю як цікаву" і отримувати бліц-повідомлення про новий комент до неї відразу після авторизації.
Опубліковано
Зірка
26 February, 2015 - 22:15
Володимире, не знаю, який Ти садівник (напевно непоганий!), але бачу: з Тебе добрий аналітик!
Підтримую і Анатолія, і Тебе в потребі визначити чіткі правила розміщення на головній сторінці.
Опубліковано
Володимир Майборода
27 February, 2015 - 10:04
Дякую, Зірко :)
Опубліковано
Майя
26 February, 2015 - 23:16
Назву статті сприйняла як заклик до подальшого розуміння укранізації. "Агов, друзі! Де ви?" Можливо, це вплив ЖС, а, можливо, стаття... з однокласниками і однокурсниками переходжу до спілкування українською мовою. Деякі слова перекладаю і, відчуваю, що мову чують! Відтають... Як же довго змушували вчити і розмовляти чужою...
Опубліковано
Анатолій Висота
27 February, 2015 - 10:13
Друже Володимире, я уважно перечитав твій докладний аналіз ОБГОВОРЕННЯ цієї статті. Ти зробив наголос на тому, що я ніби нав"язую свою волю соколійцям. Це не так, адже ВОЛЬНОМУ - ВОЛЯ! Додам і своїх кілька штрихів до твого аналізу.
1. Ця стаття появилася в моєму блозі 22.2.15 р. о 18=08 і її метою було звернути увагу товариства на дрібниці в нашому СПІЛКУВАННІ.
2. З цього часу й до 24.2.15 р.соколійці стали писати коментарі і їх було вже більше 10 й почав рости рейтинг статті.
3. 24.02.15 р. Еней побачив, що стаття викликає в товариства жвавий інтерес, підправив її і, як редактор НО, розмістив її на ГОЛОВНІЙ СТОРІНЦІ, бажаючи, щоб з нею познайомилася більшість товариства.
4. Це помітив Миро і негайно зняв її з ГОЛОВНОЇ СТОРІНКИ, пояснивши це 25.2.15 р. такими словами: Статтю зняв з головної, бо вона збиває людей з пантелику. Замість чемно вітатися, вони починають вигукувати, наче в них якась аварія. Не треба лякати людей, вони й так нервові.
5. Таке ставлення до моєї статті мене засмутило, а підстава для її зняття з ГОЛОВНОЇ СТОРІНКИ здалася мені надуманою. І ці дні 25-26 лютого 2015 р. я намагався вияснити у товаришів, чи справді ця моя стаття викликає переляк при її читанні? Ніхто цього не підтвердив!
6. А сьогодні, 27.2.15 р. о 10=00 я собі думаю, а може таки й праві Володимир з Доброславом, вважаючи, що , коли хочеш, щоб твоя ідея втілилася, хай вона стане ідеєю начальства?
7. Користь від статті бачу в тому, що появилися думки, як спростити винесення КОРИСНИХ МАТЕРІАЛІВ, опублікованих у персональних блогах, на ГОЛОВНУ СТОРІНКУ сайту. Хай буде!
Опубліковано
Вадим Кононенко
27 February, 2015 - 10:50
Пане Анатоліє, не треба виправдовуватися :) й псувати таку гарну статтю "розбором польотів" у коментарях. Досить було б відповісти "Дякую за зауваження, працюватим над собою..." (адже ніхто з нас не є ідеальним).
Й Твоя правда "ВОЛЬНОМУ - ВОЛЯ", але це не скасовує відповідальності будь-кого за будь-яку власну поведінку. Дія і реакція - це особисте рішення кожного окремо.
На цьому свою участь у "розборі польотів" завершую.
Опубліковано
Володимир Майборода
27 February, 2015 - 11:00
"Вольному-Воля!", але не чужа;)
Приєднуюсь до слів і рішення Вадима!!!
П.С. Друже Вадиме ще розгляньмо мою пропозицію.
Опубліковано
vshlod
27 February, 2015 - 16:26
Пане Анатолію, пропону Вам розглянути три випадки. 1. Вам телефонують відповідаємо... слухаю, на дроті, ітд. 2. Ви телефонуєте відповідають...слухаю, алло, ітд. 3. Ви телефонуєте, відповіді не чути, то цілком доречно буде вжити слово "агов". Я думаю,що Михайло Грушевський цілком доречно використовував слово "агов" для третього випадку, тим більше,що тогочасний технічний рівень телефонного зв"язку був недосконалим.
Опубліковано
Миро
27 February, 2015 - 22:52
Правила прості й інтуїтивно зрозумілі:
1. Якщо публікація у блозі набирає голосів, вона автоматично виноситься на головну сторінку у блоці Голосування.
2. Якщо публікація у блозі отримує коментарі, вона автоматично виноситься на головну сторінку у блоці Останні коментарі.
3. Якщо хтось із редакторів вважає, що ця стаття добре відповідає спрямованості нашого сайту, він може долучити її до відповідної рубрики. Тоді вона автоматично потрапляє у блок Останні публікації.
4. Якщо інший редактор з цим не погоджується, він може вилучити цю статтю з рубрики або перенести до іншої.
5. Якщо стаття заслуговує на розсилку, головний редактор позначає її як вибір редакції. Тоді вона автоматично виводиться у блоці Вибір редакції і потрапляє до Ранкової пошти.
Опубліковано
Арсен Дубовик
1 March, 2015 - 11:13
Дякую, друже Миро, за зрозумілі "крапки над Ї"!!!!!!
Думаю, що всі соколійці, сприймуть їх з повним розумінням.
Стає ясніше!
П.С.: Переінакшив приказку, бо думаю, що краще казати "над Ї", саме тому, що Ї - брендова українська літера!
Опубліковано
Анатолій Висота
28 February, 2015 - 09:46
Друже Василю, Вадиме+ - всі ваші ДОБРОЗИЧЛИВІ оцінки й побажання я сприймаю із вдячністю. Друг Володимир якось сказав про КОМФОРТНІСТЬ на сайті. Знаєте, іноді неочікувані, нежданні, несподівано осудливі слова і дії залишають глибокі рани. Такого вам я не бажаю...
Опубліковано
Вадим Кононенко
28 February, 2015 - 12:45
Пане Анатоліє, підбадьорся. :) Тебе тут ніхто не ображає, лише тактовна конструктивна, як на мене, критика людей, що бажають духовного зростання кожному тут присутньому.
П.С. Прошу людей були з паном Анатолієм (та й зі мною, можливо, також, якщо хто натяками намагається говорити, а я досі не зрозумів) прямішими, відвертішими, але, бажано, у особистому спілкуванні. :) Назагал, як бачу, це виносити некрасиво, але й давати людині продовжувати пестити своє ЕҐО є "ведмежою послугою" й надмірною розкішшю, зважаючи на обмеженість часу нашого поточного життя, кожну мить якого ми повинні використовувати ефективно.
Відредаговано: в якості експерименту ми з паном Анатолієм започаткували в приватних повідомленням гілку обговорення "Поради", в якій вирішили висловлювати власні поради один-одному щодо вдосконалення власної поведінки. Це могло б стати цікавим експериментом між кожною парою особистостей. Головне - не забудьте запитати у свого співрозмовника дозволу на такі "Поради". ;)
Опубліковано
Миро
28 February, 2015 - 11:25
Зауважу, що пан Анатолій Висота діє в рамках правил і застосовує здорову змагальність для просування своїх творів. Так тримати, пане Анатолію!
Опубліковано
Зоріна Небокрай
28 February, 2015 - 16:13
Оскільки шановний друг Анатолій запрошує мене писати мою думку для його статтей, то треба з ними і ознайомлюватися. Дякую за запрошення, друже!
Мені подобається новий вислів "Агов", якого я раніше не вживала. І ось прочитавши коментарі інших, віддаю перевагу думці Миро. "Агов" може бути альтернативою в ряді інших : слухаю, радіймо, вітаю, доброго дня, я тут, на дроті і т.д. Агов можна вживати для розмови з тими, з ким вже сьогодні розмовляли або з ким чуються майже щоденно. Це таке скорочене, дружнє і найтісніше спілкування. Як інтим ))))), тобто не для всіх.
Опубліковано
Володимир_Миколайович
28 February, 2015 - 16:12
Десь багато років тому, не пам'ятаю від кого, почув про "містичне" походження "Алло!", ніби воно не від "Hello!"... і сенс ніби вкладено в нього "демонично-темний"...
І якось саме з того часу склалося, що після того став використовувати "Слухаю" або "На зв'язку" А сьогодні - дякуючи статті Анатолія - знайшов для себе нове привітання - "Радіймо!" Дякую всім.
А от стосовно україноцентризму, як ідеології, то є тут питання (принаймі для мене). Наші традиції - це наша ОПОРА , яка береже Націю від "розчинення в глобальному світі". Але є й інша сторона. Якщо ми вбачаємо і віримо, що Україна-Русь стане паростком нової цивілізації, то маємо бути відкриті для співіснування з іншим Націями, не втрачаючи своєї самобутності, - не принижувати інші традиції. Саме повага до інших і допомога тим, хто просить, - може й стане нашою Новою УКРАЇНОЦЕНТРИЧНОЮ ідеологією...
Всім щастя.
Опубліковано
Анатолій Висота
28 February, 2015 - 16:53
Посестрі Зоріні й другу Володимиру Миролюбу я вдячний за слово підтримки. Володимире, я помітив твій 1 гал оцінки цієї публікації. В цих умовах він для мене як ЗОЛОТИЙ карбованець.
Опубліковано
Зоріна Небокрай
28 February, 2015 - 17:28
Оце подумала і хочу додати, що слово "Агов" увійде у відгук по телефону. Саме тому, що воно є відгуком, резонансом на дію. Ми не зобов"язані починати розмову, ми відгукуємо дзвінку. Хай починає розмову той, хто шукає.
1. Агов подібно до Алло- коротко.
2. Це слово необхідне коли поганий зв"язок, коли треба повторювати відгук. Простота.
3. Воно є добрим і дружнім.
4. Не несе ніякого змісту, не виконує дії, не зобов"язуюче.
Опубліковано
Зоріна Небокрай
28 February, 2015 - 17:51
Друже Анатолію, цей коментар для тебе. Так ось, всі нововведення сприймаються з критикою, бо треба позбутися старих звичок. Нове не має місця, поки не вилізе геть старе. Старою є критика, тому вона звільняє місце. Виплеснувши її, утвориться простір, куди і вставиться нове.
Пропозиція слова "Агов" йшла від твого серця, а в наших мудреців спрацював розум. Хоч мені здається, що твоя душа відчуває правильний шлях.
Слава- Агов !!!! Це вільне слово, воно не спонукає щось виконувати.
Опубліковано
novychenko
28 February, 2015 - 17:53
Бачимо, що дискусія виявилася надзвичайно плідною і корисною. У результаті привернуто увагу багатьох людей до необхідності максимально українізовувати простір нашого буття. Я відтепер принципово відмовляюся від "алло". Що стосується звертання "агов", то, мені здається, одним із важливих наслідків дискусії стане більш широке використання цього слова в побуті. Ми вдома з ним трохи поекспериментували і виявилося, що слово це й справді незвичайне, в ньому є особлива сила. Хоча, мені здається, починати з цього звертання телефонну розмову буде все-таки занадто екстравагантно.
Опубліковано
Доброслав Велесовий
28 February, 2015 - 18:10
Я думаю, що ці твої слова, Ірино, можна вважати гідним висновком для цієї дискусії.
Опубліковано
Арій
28 February, 2015 - 19:26
Будь-яку розмову між аріями незалежно від засобу зв'язку краще розпочинати словом "радіймо"!
Опубліковано
Анатолій Висота
28 February, 2015 - 19:02
Посестро Зоріно й посестро Ірино, ваші слова, як бальзам на зранену душу. Так воно і є зі старим, яке не поступається новому. Однак за новим-прогресивним таки майбутнє. Приклад тому - ЗЕЛЕНИЙ колір життя, яким я вперше запропонував у нашому товаристві ЗБАГАТИТИ наші державні символи. Ця ідея потроху йде від розуму до серця навіть у тих, хто її раніше категорично не сприймав - життя таки бере своє. Ось ще одна дрібниця - вітання між українцями. Ви помітили, що й досі більшість вітаються окликом: ДРАСТЄ? На моє, ДОБРОГО ВАМ ДНЯ! - відповідають Добрий! Як це ще далеко від нашого вітання: РАДІЙМО!
Опубліковано
Явсе Світ
1 March, 2015 - 10:40
Як можна зранити душу у Грі на кількість коментарів і галів...
Опубліковано
Арсен Дубовик
1 March, 2015 - 12:48
Друже Анатолію! Веселіше! :))
Адже цією статтею Тобі вдалося грамотно сформулювати антитезу, яка посприяла розвитку тези!!! РаДіємо! :))
На далі, шановні соколійці, пам'ятаймо усі, що:
"Арії не ображаються, арії "на вус мотають"!"
"Арії не засуджують, арії наставляють!"
Опубліковано
Вадим Кононенко
1 March, 2015 - 13:15
"Арії не ображаються, арії "на вус мотають"!"
"Арії не засуджують, арії наставляють!"
Арсен Дубовик
Абсолютно вірно, пане Арсене, а от щодо антитези - не зрозумів.. :)
Як бачу: теза статті - використання вигуку "Агов!" у якості першого слова в телефонній розмові людиною, яка приймає дзвінок. Люди висловилися, більшість це не сприйняла, хоч і погодилася з потребою в пошуку більш доречних українських слів.
Опубліковано
Анатолій Висота
1 March, 2015 - 14:35
А було це, Василю, так. Якось у своїй статті "Герб України - п"яте розуміння" я першим здогадався, що в майбутньому українські державні символи мабуть ЗБАГАТЯТЬСЯ ЗЕЛЕНИМ кольором життя. Багатьом ця ідея сподобалася й вони стали пропонувати варіанти прапора з цим кольором. Дехто ж сприйняв це ніби якесь святотатство і став уїдливо висміювати цю ідею. Ти, Василю, приєднався до висміювачів і, здається, запропонував розмістити на прапорі "червиве яблуко". Так з державними символами не жартують! Так от щоб знав, такі речі ранять душу, особливо тоді, коли не сподіваєшся отримати удар від друга. Арсен вчасно зрозумів свою помилку і вийшов з підтанцьовки осміювачів та зняв свої коментарі і вибачився переді мною. Чоловіку я пробачив і подальші наші стосунки нормалізувалися. Гадаю, я відповів на твоє запитання: Як можна зранити душу у Грі на кількість коментарів і галів... Отже питання тут не про гали й коментарі. Щось схоже трапилося і з цією статтею. Не полінуйся, перечитай все і, дасть Бог, зрозумієш. Хай буде!
Опубліковано
Доброслав Велесовий
1 March, 2015 - 15:32
Шановний пан Анатолій, ти з таким ставленням відлякаєш всіх від коментування твоїх публікацій. У мене, наприклад, вже пропало бажання це робити, тому що коли тобі щось заперечувати або пожартувати, ти ображаєшся. Та ще й можна так ненароком ранити твою душу. А я не хотів би цього робити :)
А взагалі то, шановний, тут просто твоє EGO заграло. Людина, яка його немає, взагалі ніколи не ображається і ніщо не може ранити її душу.
Опубліковано
Майя
1 March, 2015 - 16:45
Щиро дякую. Вірю, щоПригадую, що під час написання диктанту української єдності, присвяченому 90-річчю Українського Радіо, виникло запитання чомусь: "ало" чи "алло"....
Опубліковано
Явсе Світ
2 March, 2015 - 19:36
Пане Анатолій Почуття Власної Важливості перешкоджає руху.Плаксивий стан душі переходить у депресію і не дає творчо розвиватись..Ваше нерозуміння дружби,приведе до того,що у друзях у Вас будуть одні лизоблюди..Вони і залижуть рани і заколишуть "правильним" словом..
Опубліковано
Вадим Кононенко
1 March, 2015 - 17:43
Пане Анатоліє. :) Не хочу Тобі допомагати псувати свою хорошу статтю, але Ти надто акцентуєшся на своїй персоні. Це, звісно, твоє право.
Дасть Бог - зрозумієш. :)
Опубліковано
Зоріна Небокрай
1 March, 2015 - 17:40
Друзі, перш, ніж перестати ображатися, ми проходимо шлях, щоб ображатися. Певно як шлях еволюції. Чутливість є і надалі присутньою, але ми піднімаємося вище. Ми, "ектравагантні", перестаємо ображатися на тих, хто не розуміє. Я пройшла подібний шлях хвилювання, а надалі втішилася. Находимо бога всередині себе і нових знайомих.
Сьогодні один знайомий мені сказав, що він зранку прогулювався на природі і думав, наскільки нічого нема подібного, а все різне навколо. Сказав, що навколо нас Хаос. Я заперечила, що Хаосу немає, що все гармонійно систематизовано, а потім замовкла, а надалі сказала: "Повтори ще раз твою думку".
Друзі, нам підказки ідуть звідусіль, згідно Скрижалі Гермеса: "Бог на Землі присутній у Всесиллі своєму". Наше завдання розпізнати і зрозуміти, знаючи,що просто так нічого не буває.
Оцей знайомий висловив те, що він відчув, що все навколо є неповторним і не існує жодної копії. Каже, що здалека листочки одинакові, а зблизька на них є краплі, дірочки, інші згини.
Отже, греки пишуть, що все народилося з Хаосу. А можна сказати, що це ім"я Творця чи Матері. Але це не хаос, а неповторність, як відпечатки пальців рук людей у всьому світі є неповторними. Тому приходить думка, що паралельно існує якийсь штучний процес, який використовує базу Творця для так званої систематизації чи якихось законів. У Творця нема законів, бо все є неповторним.
Опубліковано
Миро
1 March, 2015 - 21:57
Від усього цього сюсюкання навколо "душевних ран" вже починає нудити.
Щодо символіки. На прапорі може бути що завгодно, якщо треба - то й відкушене яблуко. Але тільки тоді, якщо в цьому буде глибинний сенс, адже символіка - це концентрований світогляд.
Зелений щит з’явився на прапорі тільки тому, що у нас народилося поняття Екологічного націоналізму і еконації як геосоціального організму.
Свого часу пан Анатолій запропонував дати на прапор зелену горизонталь або діагональ:
Для цього не було достатнього обґрунтування, що й викликало відповідну жартівливу реакцію.
Пан Анатолій наполягає, що головний сенс нашого герба - зелений паросток у людських долонях. Цей сенс, відомий уже сотні років, не відкидається, а розглядається як допоміжний. А пан Анатолій хоче, щоб він був головний. І страждає від цього. А всі його заспокоюють.
Я не проти, адже в цій ситуації також є щось ігрове, театральне. Можна було б навіть якусь комедію написати. Може сам пан Анатолій і напише :) Радіємо!
Опубліковано
Арсен Дубовик
1 March, 2015 - 23:08
Вадиме, синтезую свою думку.
Для мене:
теза - що "Агов!" - це вигук, оклик, або ж відгук.
антитеза - заперечення цього (тут "Агов" в якості вітання).
У нас наявність антитези викликала пожвавлення, яке допомогло цю антитезу подолати і допомогти усвідомити - всі висловилися за те - що "Агов!" на початку розмови по телефону застосовувати помилково.
;) Ось так.
Опубліковано
Вадим Кононенко
2 March, 2015 - 14:08
Дякую за роз’яснення. Дійсно, ми дуже дружно подолали антитезу... :) ... й поділилися своїми думками. Дякую їй за це. ;)
Опубліковано
Анатолій Висота
2 March, 2015 - 08:32
Ми намагаємося збудувати тут на Землі Боже Царство (=Простір Волі). Якимось прообразом цього Простору Волі є колективне його творення тут на Народному Оглядачі. На цьому шляху можливі помилки, невдачі й успіхи. Від такого наперед ніхто не застрахований, я теж. Гадаю, що в статтях та їх обговореннях цього шляху до Простору Волі має панувати ДОБРОЗИЧЛИВІСТЬ. Коли я зробив якусь помилку, то вкажіть на неї прямо, обгрунтуйте і я за це подякую. Коли ж Доброзичливість відсутня, тоді починаються "жарти" із нашими державними символами (уїдливе осміювання моєї ідеї із використанням державного прапора). Буває ЧУТЛИВИЙ стан душі, як от в Арсена, а іноді кажуть ЧЕРСТВА душа. Хто таку душу має, той не може не зрозуміти, що в людських відносинах не ВСЕ ДОЗВОЛЕНО, що є НЕПРИПУСТИМІ РЕЧІ. До прикладу, ви можете жартувати з того, як я одягаюся, як я хожу, ви можете кепкувати з того, як я пишу - тут нема доброзичливості, але таке між людьми дозволено і я на такі жарти-кепкування можу образитися, а тоді й пробачити та забути. А жарти з державними символами - річ неприпустима, саме тому мене це так вразило. Гадаю, що й не мене одного, бо не всі мають черстві душі. Друге: Миро написав: Пан Анатолій наполягає, що головний сенс нашого герба - зелений паросток у людських долонях. Це омана. Я вслід за Василем писав і досі вважаю, що головним розумінням нашого Герба є ПАРОСТОК ЖИТТЯ в Божих долонях (Святий Дух і Божа Любов). Хай буде!
Опубліковано
Анатолій Висота
2 March, 2015 - 08:35
В попередньому коментарі моєму є помилка. Правильно так: Хто таку душу має, той не може зрозуміти, що в людських відносинах не ВСЕ ДОЗВОЛЕНО, що є НЕПРИПУСТИМІ РЕЧІ.
Опубліковано
Віктор Макаренко
2 March, 2015 - 14:47
Навмисне перечитав сьогодні все обговорення. Витрачений час виявився набагато дорожчим за отриману інформацію.
Опубліковано
Доктор Смалець
2 March, 2015 - 15:33
Зате можна дізнатися багато цікавого про вельмишановних гравців :-)).
Опубліковано
Вадим Кононенко
2 March, 2015 - 20:50
Тсссс... :) Тут лише щойно флуд завершився. ;)
Опубліковано
Анатолій Висота
2 March, 2015 - 18:18
Сьогодні Миро, Доброславу й Василю
І всьому Товариству та й собі
Бажаю я Добра, Просвітлення і Злагоди!
Хай буде!
Опубліковано
Доброслав Велесовий
2 March, 2015 - 18:31
Дякую, пане Анатолій! Приймаю і приєднуюсь до твоїх побажань! Радіймо!
Опубліковано
Явсе Світ
2 March, 2015 - 19:22
Взаємно пане Анатолій..Хай Ваше творче натхнення і надалі радує нашу громаду..А критичні зауваження відточують таланти-діаманти...
Опубліковано
Вадим Кононенко
2 March, 2015 - 20:47
Радіємо! :)
Опубліковано
Зірка
2 March, 2015 - 19:28
Щодо "крапки на "'і'".
Підхоплюю Твоє, Арсене:
"Переінакшив приказку, бо думаю, що краще казати "над Ї", саме тому, що Ї - брендова українська літера!"
Слушно! Чому б не внести цієї акціоми до Сенсару?
Опубліковано
Володимир_Самотий
4 March, 2015 - 09:37
Радіймо!
Агов я не сприймаю, мені більше до вподоби Радіймо. В поляків є привітання Hej, але це як правило між дуже близькими людьми. Коли вони знають кому відповідають, то для ввічливості кажуть, наприклад, доброго дня пане Богдане.
Опубліковано
Анатолій Висота
21 March, 2015 - 07:59
Кілька днів тому я мав велику радість. Дзвінок пізно увечері. Огинаючись, йду до телефону. Знімаю трубку. Космічна тиша. - Хто це? - встигаю подумати, як чую миле: Агов, діду, це я! О!Це ж моя найстарша онука з Лівану Сюзанна! Розповідає про нові можливостя її навчання в Бейрутському Американському університеті. Я радію знею. Щось відповідаю. І одночасно іскорками пролітають інші думки: "це ж вона не знає, що є великі й розумні дядьки, які бояться, що когось налякають цим словом. Ні, не мав рацію Миро, обмежуючи доступ багатьох відвідувачів сайту, щоб просто дізнатися про саму МОЖЛИВІСТЬ використовувати оклик "агов!" у телефонних розмовах. А дізналися б, то й,може, мали б таку ось радість, як маю я сьогодні..."