«Мы рождены, чтоб сказку сделать былью»
© «Марш Авіаторів » Павло Герман, 1920.

Про події на Майдані та у його безпосередній близькості написані вже цілі томи . Однак за межами новинних стрічок і блогів відбуваються не менш цікаві й навіть дуже революційні події, доволі тісно пов'язані з причинами виникнення Майдану і здатні цілком виразно вплинути на його наслідки . Я маю на увазі той прорив у мисленні, той соціальний запит, що сформувався у суспільстві та проявився у видимому реальному світі у формі Майдану 2013 року.

За останні тижні особисто і в ФБ вдалося поспілкуватися з чималою кількістю людей з інтелектуально-креативного прошарку суспільства, котрий раніше іменувався інтелігенцією. Колишні інтелігенти зараз застосовують свої знання і здібності в бізнесі, на держслужбі, в НДО та інших сферах і галузях. В основному мої співрозмовники були раніше незнайомі один з одним, деякі познайомилися в інформаційних околицях Майдану, деяких зістикував я сам. Тепер ближче до суті справи: представники даної аудиторії на 80-90% збігаються у поглядах на ситуацію в країні, на Майдані і (що найцікавіше) - в напрямках виходу з кризи та баченні майбутнього України. Спільне бачення поточного моменту полягає в наступному:

1.1 Країна знаходиться на порозі економічного колапсу, трохи (на рік-півтора) відтягнутого отриманими в Москві кредитами. Причинами такого стану є надмірний перерозподіл ресурсів через держбюджет, казнокрадство, корупція і монополізація у всіх галузях разм з патерналистско-соціалістичною політикою ВСІХ складів уряду, що не підкріплена зростанням економіки.

1.2 Політикум (як влада, так і опозиція) знаходиться в ідейному, стратегічному та тактичному глухому куті.

1.3 « Низові » сили в політикумі, навколополітичних, державних і громадських структурах, а так само експертне співтовариство не в змозі донести інформацію про реальний стан справ особам, які ухвалюють рішення, в силу капсулювання даних осіб і увязанія їх в інших системах взаємовідносин. Донесена інформація впливає на риторику, але не враховується при ухваленні рішень.

1.4 В силу причин 1.1 і 1.2 на арену вийшли (або посилили активність) якісь зовнішні (позасистемні) гравці, що мають власні види на Україну та її ресурси. Їх «види » можуть як збігатися, так і повністю суперечити інтересам України - і як держави , і як народу. Мотивація і можливості цих гравців і розклад у їхніх взаєминах поки неясні.

1.5 Майдан є вулканом, через який накопичені системні напруги/суперечності виплеснулися назовні, разом з вируючими на дні суспільної свідомості ідеями.

Єдиним стратегічно правильним шляхом виходу з кризи бачиться повне перезавантаження системи, фактично її демонтаж і будівництво із старого і нового матеріалу принципово нової системи. На виході необхідно отримати наступне:

2.1 Дешева, ефективна держава з простою і легко контрольованою суспільством схемою представництва. Основний принцип побудови: знизу - вгору.

2.2 Нова система перерозподілу ресурсів (знову ж знизу - вгору) і створення сучасної схеми соціального забезпечення на базі державно-приватного партнерства. Усунення глибинних причин корупції.

2.3 Справедлива, антикорупційна і підконтрольна суспільству правозастосовна система (включаючи суд, прокуратуру, поліцію, прозору систему реєстрації майнових прав тощо).

Звичайно, результати мого «опитування» є нерепрезентативними, але, як мені здається, можуть стати їжею для роздумів, як в цілому, так і за окремими пунктами. І міркувати треба зараз (а якщо точніше - позавчора), інакше за нас все вирішать десь в іншому місці (см.п.1.4) . До речі, у цьому питанні сходяться навіть непримиренні опоненти в сфері напряму інтеграції.

У стратегічному плані це означає , що вивести країну з кризи зможе та сила, яка відмовиться від милої вухам виборця радянської риторики «держава всім все дасть», визнає і заявить публічно, що реальний стан країни вимагає дійсно революційних реформ, а також візьме на себе відповідальність за їх здійснення і складнощі перехідного періоду (пам'ятаєте: в дорозі годувати ніхто не обіцяв) . З урахуванням того , що годувати скоро буде справді нічим, така сила/уряд - буде політичним камікадзе. А ось чи поставлять цим людям пам'ятник посмертно, залежить від того, наскільки реалістичним буде їх план і рішучою його реалізація .

Сила ця в свою чергу повинна бути заряджена чітко сформульованої ідеєю - баченням майбутнього країни, і мотивована цю ідею втілити на практиці. Це вимагатиме участі величезної кількості фахівців і появи нових теоретиків і практиків у сферах, які в наших умовах (а часто і у світових теж) з'являються найчастіше в нарисах футуристів, об'єднаних у безліч робочих груп по секторах і напрямах, пов'язаних високотехнологічними засобами комунікації, планування та управління.

Збагатитися на цьому процесі навряд чи вийде , а от перетворити своє життя на захоплюючу пригоду, нарешті реалізувати те, чого вчили в інституті, університеті, курсах МБА - дуже навіть можна.

Московський журналіст Павло Лобков, що відвідав Майдан, був вражений чистотою і порядком в туалетах Будинку Профспілок. Якщо санітарний досвід Майдану пошириться на всю країну, можна буде вважати сортирну революцію успішною. А як щодо революції в головах, панове інтелектуали?

Постскриптум: Я нічого не писав тут про роль політичних партій, громадських організацій та інших існуючих інституцій. Місце в даному процесі їм доведеться визначити для себе самостійно. Але ті, хто не визначиться і залишиться за бортом, - не мають шансів потрапити до підручників історії. Але ж хочеться, правда?

В тему:

Після Майдану: другий рівень Гри

Січовий Майдан: як почати Велику Гру

Цілі революції

Євромайдан: від євробюрократії до швейцарського народовладдя

Перезаснування держави