На вечорницях у музеї Гончара шукали Варвару
12/20/2007 - 22:08
На вечорницях у музеї Гончара шукали Варвару
Світ
Проект «СЕНСАР»https://www.ar25.org/node/13209
Художниця Оксана Білоус, 43 роки, принесла 50 розписаних курячих яєць та одне страусове. Хвалиться, що в неї замовляють писанки Віктор та Катерина Ющенки.
— Коли потрібні писанки, дзвонять із секретаріату. Якось Віктор Андрійович побачив мене на фестивалі ”Країна мрій”. Вигукнув: ”Нарешті я до вас добрався!”. Спершу ми спілкувалися через стіл. Він попросив мене вийти, обійняв, і так нас сфотографували. Я бережу це фото.
Оксана за освітою — вчитель географії, але в школі не працювала:
— Бог милував. Вийшла заміж, гледіла дітей. За день можу зробити 20 писанок, ціна однієї — 25 гривень.
44-річний депутат Київради Олександр Бригінець пропонує 36-річній співачці Анжеліці Рудницькій з’їсти пряника — козака на коні. Художник Володимир Рак загортає пряника в папір. Задумливо походжає між пряників-вершників, козаків та молодиць із довгими заплетеними косами. Кличе хлопця у вишиванці. Запитує, чи знає той, як готувати такі вироби. Хлопець заперечно хитає головою. Художник бере його за руку, говорить:
— Женю, пряники — це неправильна назва. По-українськи треба казати пірники.
Хлопець вириває руку, каже, що він не Женя. Художник захоплено розповідає, що пірники покривають червоним харчовим барвником, а по ньому малюють збитим білком.
До усміхненої співачки Ніни Матвієнко, 59 років, підбігає вчителька молодших класів Наталя Шуліка. Запинаючись, просить автограф:
— Ніночко, я не смію мріяти. Хоч кілька слівечок напишіть на пам’ять.
Матвієнко швидко пише п’ять рядків. Лагідним голосом розповідає, що такі заходи збирають одних і тих самих людей. Усі вони національно свідомі. Пригадує, як 1980-го гастролювала Далеким Сходом. На одному з концертів познайомилася з геологами Віктором та Володимиром. А за кілька років зустріла їх у Києві на вечорницях.
— Один став священиком, а другий — політиком, потім працював у Народному Русі.
Повз співачку проходить її чоловік, художник Петро Гончар, 56 років. Помітивши дружину, зауважує:
— Яке в тебе гарне намисто! Воно тобі до лиця.
Ніна Матвієнко дякує, усміхається, розглядає своє фіолетове намисто. Організатори обіцяють до Водохреща провести гуляння на залізничному вокзалі та в метрополітені.
Марина ВАРИЧ
"Газета по-українські", №519, 20 грудня 2007
— Коли потрібні писанки, дзвонять із секретаріату. Якось Віктор Андрійович побачив мене на фестивалі ”Країна мрій”. Вигукнув: ”Нарешті я до вас добрався!”. Спершу ми спілкувалися через стіл. Він попросив мене вийти, обійняв, і так нас сфотографували. Я бережу це фото.
Оксана за освітою — вчитель географії, але в школі не працювала:
— Бог милував. Вийшла заміж, гледіла дітей. За день можу зробити 20 писанок, ціна однієї — 25 гривень.
44-річний депутат Київради Олександр Бригінець пропонує 36-річній співачці Анжеліці Рудницькій з’їсти пряника — козака на коні. Художник Володимир Рак загортає пряника в папір. Задумливо походжає між пряників-вершників, козаків та молодиць із довгими заплетеними косами. Кличе хлопця у вишиванці. Запитує, чи знає той, як готувати такі вироби. Хлопець заперечно хитає головою. Художник бере його за руку, говорить:
— Женю, пряники — це неправильна назва. По-українськи треба казати пірники.
Хлопець вириває руку, каже, що він не Женя. Художник захоплено розповідає, що пірники покривають червоним харчовим барвником, а по ньому малюють збитим білком.
До усміхненої співачки Ніни Матвієнко, 59 років, підбігає вчителька молодших класів Наталя Шуліка. Запинаючись, просить автограф:
— Ніночко, я не смію мріяти. Хоч кілька слівечок напишіть на пам’ять.
Матвієнко швидко пише п’ять рядків. Лагідним голосом розповідає, що такі заходи збирають одних і тих самих людей. Усі вони національно свідомі. Пригадує, як 1980-го гастролювала Далеким Сходом. На одному з концертів познайомилася з геологами Віктором та Володимиром. А за кілька років зустріла їх у Києві на вечорницях.
— Один став священиком, а другий — політиком, потім працював у Народному Русі.
Повз співачку проходить її чоловік, художник Петро Гончар, 56 років. Помітивши дружину, зауважує:
— Яке в тебе гарне намисто! Воно тобі до лиця.
Ніна Матвієнко дякує, усміхається, розглядає своє фіолетове намисто. Організатори обіцяють до Водохреща провести гуляння на залізничному вокзалі та в метрополітені.
Марина ВАРИЧ
"Газета по-українські", №519, 20 грудня 2007

На вечорниці в київський музей Івана Гончара етнограф зі Львова Ольга Наливайко привезла півня, бо вважає його ритуальною твариною. Гості поїли птаха узваром (фото: Наталя ЧУБЕНКО)
Розклад наступних заходів можна побачити на офіційному сайті фестивалю.
-----------------------------------
В тему:
Кирило Стеценко розпочав фестиваль ”Українське Різдво”
Вечорниці на Катерини
Готуємося до «Різдва»
“Українська Зима”
Свята й обряди календарного циклу
Останні записи