Який одяг носили наші пращури століття тому змогли відчути на собі учасники фото- проекту, що поступово втілює Музей Івана Гончара до 20-ліття свого заснування. Речі для фотосесії відібрали з музейної колекції та приватних надбань Володимира Щибрі, Юрія Мельничука, Євгена Дмитрука та майстерні автентичного костюму “Шляхетний одяг”.
Відомого музиканта і співака Олега Скрипку для фотосесії вбрали у костюм заможного козака Полтавщини – реконструйовані вишиту білу сорочку та зелені шаровари й оригінальні червоний пояс, чоботи, свиту та шапку.
“Супер!” – задоволено вигукнув співак, побачивши на моніторі комп’ютера свій перевтілений образ. Хоч і народився Олег Скрипка в Таджикистані, де й провів своє дитинство, а мати корінням з Росії, однак батько співака родом з Полтавщини, і “це яскраво проявилося у твердому погляді й загальному образі музиканта під час фотосесії”, як відзначив директор Музею Івана Гончара Петро Гончар.
Українська співачка Ілларія також має чужоземні вкраплення – по батьковій ліній вона грекиня. А мати походить з Вінничини. В автентичний одяг цього українського краю і вбрали співачку. “Це одна з найкрутіших сорочок Поділля, що є в колекції музею”, – каже Олександра Сторчай, працівниця Музею Івана Гончара, що допомагає перевдягати героїв проекту. Костюм доповнили коричневою запаскою, червоним поясом, намистами, а також вінком та наміткою, шукаючи правдивіший образ для співачки. “Біле намисто, то оригінал, а кольорове привезли з Америки. До нас таких намистин з Індії не завозять”, – зітхає Олександра, описуючи прикраси з приватної колекції Юрія Мельничука.
Оцінила позичене вбрання також Ілларія. Каже, в автентичне та ще й з рідного краю своєї матері вбралася вперше. “Я думаю, коли мої бабуся з дідусем побачать, то розплачуться”, – каже співачка й додає: “В українському костюмі я часто виступаю, але у збірному чи стилізованому. Натомість автентичний одяг дає можливість уявити, як ходили мої пращури. Відчуття неймовірні. Не зважаючи на те, що дуже багато всього одягнено, не відчуваєш присутності тканини… Думаю, відтепер я буду інша, ці речі мене вже змінили. Тепер я краще розумітиму свою країну, культуру, а відтак краще співатиму”.
До слова, наприкінці року Ілларія планує випустити альбом з українськими народними піснями в календарній послідовності у своїй обробці. “Сьогоднішня зйомка ще більше мене надихне на втілення свого задуму”, – резюмує співачка.
Вперше вбралася в автентичний одяг і відома телеведуча Соломія Вітвіцька. Представляла костюм Львівщини, звідки й походить. Каже, у “попсових віночках” фотографуватися доводилося, а от в музейних оригінальних речах ще не мала такого досвіду. “Це ж, мабуть, хтось в цьому в неділю ходив до церкви, хотів бути красивим…”, – розмірковує про вишитий яскравими квітами автентичний український костюм Соломія, що нещодавно стала обличчям відомого українського ювелірного бренду.
Поетесу Мідну (Ольгу Єрмак), що водночас є піар-менеджером музичної групи “Kozak System“, вбрали у костюм Івано-Франківщини. А музикантів переодягли у наряди Київщини, Полтави, Тернополя, Гуцульщини та Центральної України. Приблизно так ходили пращури популярної української рок-групи.
Однак, щоб зібрати костюми кожного регіону, музейним працівникам довелося дещо побігати в пошуках необхідних речей. “Звісно, ми намагалися підбирати, але не завжди ідеально виходило, – каже Ганна Кошманенко, працівниця Музею Івана Гончара, що разом з Олександрою Сторчак щоразу прасують одяг та вбирають у нього учасників фотопроекту. – “Якщо в музеї є одна сорочка чи якийсь предмет, то важко скласти весь костюм. Буває, ходимо по приватних колекціонерах, підбираємо елементи до всього задуманого строю”.
Те, що традиційний костюм викликає в людині глибокі відчуття та пробуджує особливості її регіональної ментальності, очевидно. Всі учасники бурхливо реагували на запропоновані їм костюми, радо та з цікавістю їх приміряли, гордо носили й позували перед камерою.
Мирослава Вертюк, співорганізатор фотопроекту НЦНК “Музей Івана Гончара”:
“Ми як фольклористи бачимо, що незважаючи на те, що територіально Україна цілісна, але кожен регіон настільки інший, що його дуже складно сприймати навіть оком, наприклад в костюмах. Ми бачимо, що специфічні риси характеру уродженців з того чи іншого регіону, як сьогодні жартував Іван Леньо з Kozak System – “файний гуцул”, до сьогодні зберігаються, не стираються ні часом ні простором. Тобто воно десь там приховано, але як тільки одягаєш на них вбрання, починає проявлятися. Як-от Сергій Борисенко одразу таким козаком став, в житті ніби непомітний, а тут, як тільки одягнув сорочку, то одразу такий погляд, образ світський, тобто сутність людини одразу проявляється. Він одразу сам собою став. А Іван Леньо, як тільки кептарика накинув, то вже й коломийки співає, по-діалектному говорить, тобто одразу включається у все, що з дитинства було закладено".
В рамках мистецького фотопроекту до 20-ліття свого заснування Національний центр народної культури “Музей Івана Гончара” готує календар на 2014 рік та низку постерів з відомими особистосями-друзями музею, які будуть поширюватися на вулицях міста, в метро та в мережі інтернет.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Скрипку, Ілларію, Kozak System та Соломію Вітвіцьку одягли в традиційне
Світ:
Який одяг носили наші пращури століття тому змогли відчути на собі учасники фото- проекту, що поступово втілює Музей Івана Гончара до 20-ліття свого заснування. Речі для фотосесії відібрали з музейної колекції та приватних надбань Володимира Щибрі, Юрія Мельничука, Євгена Дмитрука та майстерні автентичного костюму “Шляхетний одяг”.
kozaksistem.jpg
Відомого музиканта і співака Олега Скрипку для фотосесії вбрали у костюм заможного козака Полтавщини – реконструйовані вишиту білу сорочку та зелені шаровари й оригінальні червоний пояс, чоботи, свиту та шапку.
“Супер!” – задоволено вигукнув співак, побачивши на моніторі комп’ютера свій перевтілений образ. Хоч і народився Олег Скрипка в Таджикистані, де й провів своє дитинство, а мати корінням з Росії, однак батько співака родом з Полтавщини, і “це яскраво проявилося у твердому погляді й загальному образі музиканта під час фотосесії”, як відзначив директор Музею Івана Гончара Петро Гончар.
Українська співачка Ілларія також має чужоземні вкраплення – по батьковій ліній вона грекиня. А мати походить з Вінничини. В автентичний одяг цього українського краю і вбрали співачку. “Це одна з найкрутіших сорочок Поділля, що є в колекції музею”, – каже Олександра Сторчай, працівниця Музею Івана Гончара, що допомагає перевдягати героїв проекту. Костюм доповнили коричневою запаскою, червоним поясом, намистами, а також вінком та наміткою, шукаючи правдивіший образ для співачки. “Біле намисто, то оригінал, а кольорове привезли з Америки. До нас таких намистин з Індії не завозять”, – зітхає Олександра, описуючи прикраси з приватної колекції Юрія Мельничука.
Оцінила позичене вбрання також Ілларія. Каже, в автентичне та ще й з рідного краю своєї матері вбралася вперше. “Я думаю, коли мої бабуся з дідусем побачать, то розплачуться”, – каже співачка й додає: “В українському костюмі я часто виступаю, але у збірному чи стилізованому. Натомість автентичний одяг дає можливість уявити, як ходили мої пращури. Відчуття неймовірні. Не зважаючи на те, що дуже багато всього одягнено, не відчуваєш присутності тканини… Думаю, відтепер я буду інша, ці речі мене вже змінили. Тепер я краще розумітиму свою країну, культуру, а відтак краще співатиму”.
До слова, наприкінці року Ілларія планує випустити альбом з українськими народними піснями в календарній послідовності у своїй обробці. “Сьогоднішня зйомка ще більше мене надихне на втілення свого задуму”, – резюмує співачка.
Вперше вбралася в автентичний одяг і відома телеведуча Соломія Вітвіцька. Представляла костюм Львівщини, звідки й походить. Каже, у “попсових віночках” фотографуватися доводилося, а от в музейних оригінальних речах ще не мала такого досвіду. “Це ж, мабуть, хтось в цьому в неділю ходив до церкви, хотів бути красивим…”, – розмірковує про вишитий яскравими квітами автентичний український костюм Соломія, що нещодавно стала обличчям відомого українського ювелірного бренду.
Поетесу Мідну (Ольгу Єрмак), що водночас є піар-менеджером музичної групи “Kozak System“, вбрали у костюм Івано-Франківщини. А музикантів переодягли у наряди Київщини, Полтави, Тернополя, Гуцульщини та Центральної України. Приблизно так ходили пращури популярної української рок-групи.
Однак, щоб зібрати костюми кожного регіону, музейним працівникам довелося дещо побігати в пошуках необхідних речей. “Звісно, ми намагалися підбирати, але не завжди ідеально виходило, – каже Ганна Кошманенко, працівниця Музею Івана Гончара, що разом з Олександрою Сторчак щоразу прасують одяг та вбирають у нього учасників фотопроекту. – “Якщо в музеї є одна сорочка чи якийсь предмет, то важко скласти весь костюм. Буває, ходимо по приватних колекціонерах, підбираємо елементи до всього задуманого строю”.
Те, що традиційний костюм викликає в людині глибокі відчуття та пробуджує особливості її регіональної ментальності, очевидно. Всі учасники бурхливо реагували на запропоновані їм костюми, радо та з цікавістю їх приміряли, гордо носили й позували перед камерою.
Мирослава Вертюк, співорганізатор фотопроекту НЦНК “Музей Івана Гончара”:
“Ми як фольклористи бачимо, що незважаючи на те, що територіально Україна цілісна, але кожен регіон настільки інший, що його дуже складно сприймати навіть оком, наприклад в костюмах. Ми бачимо, що специфічні риси характеру уродженців з того чи іншого регіону, як сьогодні жартував Іван Леньо з Kozak System – “файний гуцул”, до сьогодні зберігаються, не стираються ні часом ні простором. Тобто воно десь там приховано, але як тільки одягаєш на них вбрання, починає проявлятися. Як-от Сергій Борисенко одразу таким козаком став, в житті ніби непомітний, а тут, як тільки одягнув сорочку, то одразу такий погляд, образ світський, тобто сутність людини одразу проявляється. Він одразу сам собою став. А Іван Леньо, як тільки кептарика накинув, то вже й коломийки співає, по-діалектному говорить, тобто одразу включається у все, що з дитинства було закладено".
В рамках мистецького фотопроекту до 20-ліття свого заснування Національний центр народної культури “Музей Івана Гончара” готує календар на 2014 рік та низку постерів з відомими особистосями-друзями музею, які будуть поширюватися на вулицях міста, в метро та в мережі інтернет.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)