Мій сон на 27 листопада 2014

Діло було так немов як наче все проходило у фільмі.

Була собі така наче як місцевість чи то пак поселення якесь, одним словом містечко, де один такий собі заможний чиновник дав завдання зробити у місті крутий бізнес який би приносив шалені мані. Ну і погодився на це завдання один чоловік, який чимось мені частково якби наче візуально нагадував нашого учасника НО Васвиля Діброва. Який старанно день у день будував, організовував той бізнес, і навіть крізь призму величезних перешкод від яких здавалося би задумане не втілити, йому таки вдається втілити у життя той бізнес що моментально почав йому приносити чуть що не щодня по 2 млн. дол. =І Ну і тут той чоловічок увесь такий радісний тим що йому все ж таки вдалося досягнути поставленої мету, ну і при цьому паралельно ще й прикупити собі файний шматок ділянки на якому побудував мало не цілий палац, з величезними гарними парками, скверами і т.д. прийшов до того чиновника ділитися своєю радістю. На що чиновник такий трішки задерши свою голову прицмокнув трішки цигарою відповів йому наступне, ну що ж отримуй тепер те на що заслужив.. І ту увага! Ну так як сни сомо собою що не завжди є логічними то у далі дуло було наступним і в цю ж мить як той чиновник це промовив він почав сильно реготати, а будинок натомість того чоловіка який побудував такий супер потужний бізнес почав розвалюватися від потужних блискавок які у нього влучали і все там спалювали до тла, і все це немов якби показували ніби як по телевізору типу із коментарями у прямому ефірі, но то і не зовсім наче якби був телевізор, а ратше як настінна картина, де на якій було намальоване те поселення на якій шматок картини якраз і буяв був отими блискавками, ну і тут далі той чиновник промовляє наступне, тепер цю територію називатимуть землею плачу, і далі собі давай на все горло реготати.. ну і тут на тій якби напівкартині, напівтелевізору показують як у тих сквериках виникають і тут і там немов як надгробні пам"ятники яких блискавки напрочуд не зачіпали. Опісля чого я собі був подумав, ну звісно що ж землею плачу, позаяк стихія усе на своїм місці зруйнувала, а ці плачевні надгробні пам"ятники не тільки не зачепила але ще й надала їм п"єдистального вигляду.. Ну і тут з того всього горя той чоловік мало не впав на коліна і не заридав.. Але що там було із ним в подальшому мене вже не цікавило, бо я чітко бачив як вже точно наш учасник НО такий як Леонід Українець кудись з грізними намірами був йшов, власне за яким і я пішов навздогін за ним аби побачити що це з ним і куди це він такий.. А прямував він був в якусь будівлі яка була схожою на адміністративну будівлю.. Ну і ми такі у ту будівлю, він у ліфт, я не встигнувши за ним чекаю наступного ліфта, ну і виходячи на тому поверсі де був він помічаю як він відмичкою відкриває двері якогось кабінету і туди заходить, а я поки підходячи до тих дверей чую від нього відповідь щоби я стояв на місці де стою і не рухався, ну а він тим часом там щось шарудів всілякими шуфлядами і при цьому промовив наступне, якщо хтось буде десь виходити з сусіднього кабінета то даси мені знати, ну і я такий собі ну сомо собою, так тому вже і бути прикрию його.. І тут чую за одними із таких дверима чути чийсь голос що наближався до них, і підійшовши трохи до них аби розчути що саме там відбувається таки добре чую що то там наближаються до дверей і їх зараз ось, ось відкриють, ну і тут я розвертаючись прямую до дверей кабінета у якому був Леонід який у свій час також до них був наближався, на що я йому тихенько намікнув що зараз будуть виходити люди з кабінету і аби він там сидів і не висовувся, а сам я вже якби потрапляючи немов як у пастку будучи там зовсім чужим вирішую скористатися одним прийомом який я бачив подібним в одному із фільмів, ну і такий швидко прямуючи до ліфта удаю із себе, що я типу якби не туди потрапив чи ще щось там, та й йду собі спокійно до того лфіта, ну а ті люди йдучи за мною також йшли до ліфта і разом зі мною у нього сіли, і то до речі були дві жінки на вигляд як конторські працівниці, ну і їдемо ми на верх піднімаючись все вище і вище де одна вийшла з ліфта, а друга ще продовжувала їхати, опісля чого коли та вийшла, то вже тим часом туди третя зайшла, і так ми їдимо, їдимо і та вже вийшла і далі замість неї ще дві зайшли, і одна якби була я так зрозумів наче курсанткою, бо і на вигляд була ще зовсім юною ну і та по старша її вчила як правильно користуватися ліфтом аби він прибував, ну і вона це їй була повідомила під час доходження до ліфту опісля чого ті двоє сіли у ліфт і ми вже далі попрямували весь час на верх, та так що мені вже здавалося що цій висоті немає міри, ну і тут їхня так би мовити зупинка вони собі вийшли і я залишився у ліфті сам, як раптом чую дзвонить мобілка, такий беру слухавку а у відповідь чую голос Леоніда який запитує мене, чи не знаю я, як користуватися цим ліфтом і чого він все ніяк не може його дочекатися.. На що я йому відповідаю по тій інструкції якою була та старша працівниця навчала молодшу пояснюю йому що там і до чого і якби кажу що зараз я буду вже нарешті спускатися до нього і ми вже разом поїдемо на низ.. Після чого розмову ми припинили, а я тим часом намагаючись натиснути ті кнопки яких я вже там майже і ніде не бачив помічаю як ліфт зрушив з місця але вже цього разу по відчуттям не вверех а в бік, і так я вже їду ліфтом боком немов помічаючи як переїджаю з відділа у відділ.. і так я їду такий їду, дивуюся увесь такий.. Ну і потім якби на наступній зупинці вийшов був з цікавості з ліфта аби подивитися де це я, але так толком і нічого не розібравшись зайшов назад у ліфт, а він тим часом немов як був замінений на інший що прийшов з низу, ну і я такий заходжу туди, думаю собі цікаво як там Леонід який чекає цього ліфта, а сам помічаю що у ліфті посередині стоїть немов як крісло кондуктора, а кнопок у ліфті вже ніяких не було, опісля чого ліфт рушив з місця, а я собі тим часом роздумуваю над тим кріслом і думаю собі, що вони тут напевно ще й оплату за проїзд беруть раз це крісло якесь таке підозріле немов як для кондуктора але поки я там їхав і роздумував а місця в ліфті ставало все менше і менше, а я тим часом відчуваю немов я їду як спершу у метрові, а потім ніби як у потязі і тим часом ще відчуваю що я реально вже не стою, а лежу але лежу так що незручно опираюся у те кляте крісло, і так я їду немов як якийсь товар, їду, дуже довго їду немов як по підземеллю і по під водою наче, і тут чую що ніби якби вже доїджаю, і тут вже раптом той ліфт немов перетворюється як якусь типу там космічну капсулу чи то пак як вагончик але вже із дверцятами які відкриваються і у верх і вниз, ну і тут поки відкриваються оті дверцята чую наступне, кінцева зупинка Тель-Авів, ласкаво просимо в Тель-Авів.. 

Ну і я тут такий весь ошарашений вилажу з вже того набридлого мені вагона капсули, трохи відходячи від нього аби хоч трішки розімнутися і зрозуміти що це все таке взагалі є, тим часом помічаю як поблизу мене крутиться якийсь на вигляд дурацький пес, якого я сприйняв як за якусь певну жидівську породу ну і тут я собі думаю, а-а ліпше відійду до нього бо зараз ще почне гавкати і тим самим увагу привертати, але не тут так було, не маючи бажання поближче підходити до тієї капсули вагонки, вирішую все таки піти у вабанк і замість аби готуватися що собака почне на мене гавкати позаду якої до речі підбігала ще собака, але цього разу вже нормальна біла дворняжка, я починаю якби відноситися до тієї довбаної собаки по хорошому видаючи відповідні звуки аби її зацікавити, ну і вона така підбігла до мене, трішки там щось покрутилася немов як поластилася, а її якби трішки там погладив зробив типу кілька компліментів,  і далі облишив її через противність до неї, та й все ж таки повертаючись до тієї капсули, думаю собі ну слава богу з місцевими жидівськими псами якби контакт налагодив, а тепер би розібратися якого дідька я тут роблю і де це я насправді є, і яким чином я все ж таки сюди потрапив якщо це дійсно є Таль-Авів.. Але аж раптом бачу з боку йдуть дві жінки ну десь так вже під вік на 50 років, ну і одна така тиха але немов як буха собі прямує з іншою більш веселішою і радіснішою жінкою яка побачивши мене промовила до мене наступне, а чого ти такий тут стоїш? Іди ліпше розважся, порадій життю, повеселися.. типу там щось ще ляпнула на кшталт того що наступний вагон прийде не скоро, а через бог зна скільки років.. а сама тим часом разом із тією іншою по прямувала до тієї капсули, ну і тут я такий збоку стою і думаю собі, а що це вона збирається зараз робити? А чи часом не сідати у ту капсулу і поїхати звідци.. Але де там підійшовши до тієї капсули та така яка радісна там щось натискає на якісь кнопочки немов як пояснюючи мені як тим користуватися, ще щось там ляпає, що мовляв якщо наберу таку комбінацію то приїде настпуний вагон після чого цей відправиться назад, а тим часом поки вона там крутилася наче якби по сусідній колії якби то підїхала немов електичка, а чи то просто зненацька там опинилася, дивлюся я такий а та що немов як напівбуха і цілком серйозна така жіночка пішла підніматися у той вагон, а за нею та радісна яка багато говорила також пішла і вони собі поїхали, на що далі я собі задумався був, а чого це вона отак дочекавшись мого якби вагона взяла і поїхала собі кудись з тією жінкою? Ну і думаю собі наступне що їй тут або дуже весело і приємно, або напрочуд настільки вже начекавшись свого вагона спилася тут з тією і подружилася що їй вже і байдуже що тут і до чого.. Але паралельно у мене ще виникають такі думки що мовляв якщо це кінцева зупинка та ще й в Ізраїлі, то це напевно означає те що сюди доїжджають лишень ті які найкраще були вислужилися перед своїм керівництвом десь будучи вже дуже старими немов як на пенсію сюди вижїджають, так як ліфт лишень весь час прямує уперед без заднього ходу, то напевно ті поверха і відділи це немов якби переводи людей на вищі щабелі їхнього карєрного росту, а деякі там певно так і вмирають на тих роботах і народжуються навіть не знаючи життя поза межами тієї контори, ну а я сюди прибув таким як є, тільки через те що я ж не співробітник тієї компанії, через що попав сюди сам не знаючи куди і яким чином прямуючи весь час вперед з тією метою аби повернутися назад і разом з Леонідом спуститися в низ і покинути ту будівлю.. Але не тут так все було, упавши трішки у якийсь а чи то відчай, а чи то у якесь безглуздя через все ще і досі не вийшовшого стану шоку, я вирішую зробити кілька кроків в право аби трішки краще вивчити місцевість свого перебування і тим самим якщо що, то бути поблизу тієї капсули, ну зробивши кілька кроків уперед, роблю вже кілька кроків в іншому напрямку вже ліворуч від тіє капсули, і так потім назад аби запам"ятати що і до чого по можливості детально. Але! Тут цього разу вже повернувшись назад я помічаю як поблизу моєї капсули опинилося кільканадцять людей циганської зовнішності чол. статі, на що я такий трохи збентежений вирішую знову піти назад в право але цього разу вже на кілька кроків більше уперед, ну і дійшовши бо якогось там відповідного проміжку розвертаюся, і вже бачу що поблизу моєї капслули стало ще більше людей циганської зовнішності які немов як чекали на якийсь вагон чи то пак потяг, але розуміючи те що вони явно НЕ чекали на мою капсулу, я вже прямую назад до того вагончика  і від нього йду далі на ліво від нього ще в глиб, і так я йду собі, йду, і починаю помічати що довколо мене стає все більше і більше немов як циганок я типу як наче афганок в перемішку із тими циганками і т.д. і .т.п. і тут я думаю собі.. Стоп! У мене ж ланцюжок золотий на шиї, зараз ще й оком невстигну моргнути як його украдуть циганки, та й давай вже різко назад повертатися до того вагоничика мимовільно тримаючи руку поблизу кишені де сидить гаманець, так як я тут взагалі чужий а ще й без грошей місцевої валюти, то з моїм грн. я хоч щось буду мати, а ще й на цьому ланцюжку висить трисуття тож якщо його і вкрадуть то побачивши його ще й накладуть на мене що я рідновір, а ще мобілку треба зберегти, а то хто зна як там той Леонід з очікуванням того ліфта, ну і відійшовши від них вже подалі бачу, як ті цигани що крутилися біля моєї вагонки раптом починають швиденько залізати у товарні вагони відкритого типу, тай біжуть усі такі за ним і кожен як може туди залізає.. Ну а я тим часом вирішую таки піти ще подалі від вагонки на право, і аж раптом бачу позаду мене, точніше наперед мене вибігають вже індуси, де серед них була одна індуска яка біжучи за ними зупинилася така і привіталася зі мною промовивши прівєт! На що я їй відповів привіт! А вона така, а чево ти іщо не берьошся за нашое.. ну я забув вже її мос. слова тож переведу їх українською які звучали приблизно таким чином, мовляв не візьмешся нас очолювати і брати лідерство?? І далі така побіжала за тими індусами.. На що я геть нічого не розуміючи починаю підбігати до неї і промовляти, зачекай ти розумієш українську? О_о А вона біжучи далі бачить як ті попереду неї індуси вже невстигають заскочити у ті вагони які вже набрали достатню швидкість аби мати загрозу для життя людини, починає гукати до них мовляв, та лишіть ви ті вагони, тепер у нас є щедра, добра і світла людина яка допоможе нам, ну і далі вона така вся на радісних емоціях веселиться така, на що індуси бідбігаючи до мене дивлячись чують від одного з їхніх, хто ось цей, так дійсно ми тепер врятовані, (але все це вони були балакали москальською мовою) Ну і далі він такий до мене, ну що ти готовий бути разом з нами? На що я такий довго не думаючи, ну так, а сам тим часом у подумках думаю, а що це кінцева зупинка, назад дороги вже немає, та й я там нікому не потрібен, а тут мною радіють, тож прямуючи за ними помічаю як індусів стає все менше і менше розходячись в різні сторони.. А я тим часом до речі під час всіх цих подій довколо того так би мовити з.д. вокзалу все час від часу думав, ну як же там цікаво той Леонід з тим ліфтом??

Далі такий прямуючи за ними тими індусами вже пройшовши невеличкий шлях помічаю як ми підходимо наче як до якоїсь крамнички позаду якої стояв будинок НЕ добудований, вікна якого були наполовину фанерою забиті, а наполовину відкритими, ну і проходячи повз той магазин піднімаючись тими сходами мені приходить в голову думка аби щіпнути за сраку ту індуску яка йшла трохи попереду мене вся така на радощах, опісля чого щіпнувши її чекаю на її реакцію та реакцію того індуса, на що у відповідь від неї чую якісь там пустотливі слова та кокество, а з боку того індуса який мене і запросив до них приєднатися реакції не помітив, опісля чого собі подумав, ну принаймні якщо вона і не його сестра, то жінка уж точно не його, а отже мені хоч тут принаймні буде вже весело=)

Далі я вже прокинувся десь посеред 5-ої ночі, і вже крутившись у ліжку без сна десь приблизно до 8-ої ранку, знову заснувши немов як починаю бачити продовження того сну, але далі вже було наступним чином, опиняюся я десь у все тій же жаркій місцевості явно із помітним кліматом близького сходу (хоча за кордоном в реальному житті я й близько ніколи не був) бачу як мені повідомляють, що зараз до мене прийде головнокомандувач військ для вирішення наших подальших дій стосовно розпочинання вже точно і не пам"ятаю чи то війни, а чи то повстання, але тим часом згодом таки підходить до мене якийсь чмирь на вигляд як дебіл який деякою мірою чимось був подібним зовнішнстю на Сименчинка, лаш смуглішим і з явними чурсько-чурбанськими зовнішніми параметрами щось там починає мені розповідати, докладати про те, про інше, на що я йому відповідаю, і все ж будемо вже починати діяти назад то дороги у нас немає, ну і тут мені типу пропонують очолити той рух, так як мене все одно в Україні по новинам сповістили як про терориста який вже ніколи не зможе потрапити в Україну.. о_о надають одним словом мені якби уповноваження головнокомандувача, як тут раптом бац ні з того ні всього появляється мій дід з валізами О_о (по маменій лінії), який такий ну як і завжди по дідівськи такий весь, о-о-о.. алюнчик, а дідо приїхав до тебе бо по новинам казали що ти немаєш можливості повернутися назад в Україну через відсутність відповідних документів і коштів, то я вирішив приїхати до тебе у гості, тут до речі, зараз і мама прийде і баба... О_О Ну і я тут такий весь, блін у мене тут війна має ось ось початися, а вони бачте до мене у гості вирішили приїхати, і тут така вже і мама і баба і тато і сестра такі всі з валізами по приїжджали мене провідати.. О_о

Ну і на тому вже все! Я прокинувся..
І цілий день ходив думаючи про цей сон, і в кінці таки вирішив його нашкрябати у себе в блозі для публікації))