Друга світова війна

Воююча Україна виступає в ролі потужного енергетичного донора для відродження національного духу Німеччини. Німецькі еліти використовують стратегію «Анти-Нюрнберга», щоб очиститись від історичної провини через засудження російських злочинів. Новий європейський порядок народжується на перетині американського руху технологічних правих, рухливості мігрантів та української волі. Пробуджена життєва сила України може стати основою для її власного цивілізаційного прориву в майбутнє.

Вшановуючи пам'ять українців, які були знищені кривавим радянським режимом у двадцятому сторіччі, необхідно не лише зрозуміти причини і наслідки геноциду українців, а й розкрити геополітичні реалії, що призвели до масових вбивств за етнічною ознакою.

Американський історик Дерріл Купер кидає виклик загальноприйнятій історії, оголошуючи Вінстона Черчилля головним лиходієм Другої світової війни. Черчилль свідомо відкинув мир у 1940 році, обрав стратегію терористичних бомбардувань цивільних і спричинив глобальну катастрофу задля власних амбіцій та фінансової вигоди. Він свідомо відмовився від мирних пропозицій Гітлера, коли війну ще можна було зупинити.

Центральною подією двадцятого сторіччя безумовно була Друга світова війна. Тут нас цікавитиме ідеологічний аспект цієї війни, тобто відповідь на запитання: була ця війна спонтанним спалахом насилля чи проявом боротьби глобальних ідеологій, що претендували на владу в масштабах всієї планети?

Про початок світової війни можна говорити, якщо військовий конфлікт охоплює більше, ніж дві країни. Тому я вважаю початком Другої світової війни не 1 вересня 1939 року, коли Німеччина напала на Польщу, а 3 вересня, коли у війну вступили Велика Британія і Франція.

Плутанина навколо ключової статті 5 НАТО про колективну оборону виникла ще до створення самого альянсу і триває досі. Сьогодні, в епоху відновлення геополітичної напруженості, стаття 5 продовжує слугувати життєво важливим засобом стримування, хоча і залишає відкритими двері для менш завзятих союзників, які можуть надсилати мазут, а не армії.

Український погляд на Другу світову війну досі не сформований. Ми продовжуємо дивитись на світ російськими очима, точніше – очима сталінської пропаганди. Українські націоналісти робили ставку на перемогу Німеччини й були вільні у своєму виборі.

У центрі уваги звичайно залишаються події 1932-33 років. Це – друга лінія оборони московських імперців та їхніх посіпак в Україні. В якості таких посіпак виступають здебільше представники племені професійних істориків, що здобули свої наукові ступені та звання ще у Радянському союзі або невдовзі після його розвалу.

Навіть за оптимістичним прогнозом за сто років Україна втратить приблизно третину свого населення. Без складних математичних розрахунків можна бачити, що за 33 роки після розвалу Радянського союзу нинішнє населення воюючої України становить приблизно половину від 56 млн. осіб, яким воно було у 1991 році.

«Більшовики – це не банда розбійників, що напала на російський народ. Більшовизм є не зовнішнім, а внутрішнім для російського народу явищем, його тяжкою духовною хворобою, органічною недугою російського народу. Більшовизм є лише відображенням внутрішнього зла, що живе в нас… Він є лише галюцинацією хворого народного духу» (Микола Бердяєв, російський філософ).

Найбільша трагедія людства – Друга світова війна, що мала ідеологічний вимір. Це було зіткнення ультраправого націонал-соціалізму, де німецький націоналізм виступав під прикриттям модного тоді серед інтелігенції соціалізму, і ультралівого націонал-комунізму, де російський націоналізм виступав під прикриттям модного тоді серед черні комунізму.

Перша світова війна відбулась при активному прагненні до неї більшості її учасників, була цілком передбачуваною і не спланованою з одного центра. Друга світова війна була спланованою саме з одного центру, який я назвав би Штабом світової революції. Його не можна ототожнювати з жодною країною світу.

У цій статті коротко зібрані відомості про те, як зароджувалась видатна збройна формація і яке значення вона відіграла в українській історії та історії Другої Світової Війни, всупереч комуністичній та неомарксистській дискредитації наших героїв часів ХХ століття.

Майже дев’ять років минуло з часу початку новітньої російсько-української війни, розв’язаної кровожерним московським агресором. Війни без правил. Війни, від результатів якої залежить саме існування української нації. Чи дозріють провідні західні держави до безпосередньої участі у війні з Росією, коли залишиться остаточно покласти її на лопатки? Аби мати підстави для участі в розподілі її мінерально-сировинної спадщини.

Найсуперечливіша тема нашої історії – участь українських добровольців у військах СС. Насамперед у 14-тій гренадерській дивізії “Галичина”. Що спонукало українців масово вступати до її лав – адже відповідні заяви подали 82 тисячі осіб? Чи були українці членами СС, складали присягу Адольфу Гітлеру та здійснювали військові злочини? Зрештою – як сталося, що дивізія військ СС “Галичина” перетворилася на 1-шу Українську дивізію Української національної армії?