"Люби Францію або забирайся геть" - такий заклик праворадикального Національного Фронту підхопили французські можновладці. Якщо новий законопроект ухвалить парламент - це викличе масові протести і навіть може спричинити черговий бунт. На вулиці французьких міст вийдуть не лише чотириста тисяч нелегалів, а й ті, кому небайдужа доля мігрантів. Вже сьогодні на вулицях Парижа побільшало поліцейських та жандармів. Але міністр внутрішніх справ поступатися ідеєю обмежити міграцію не збирається.

Ніколя Саркозі, міністр внутрішніх справ Франції:
- Гадаю, як і кожна провідна демократія світу, Франція має обирати, яких мігрантів вона б хотіла бачити на своїх теренах. Але вибіркова міграція - це аж ніяк не відмова від власне міграційних процесів.

Саркозі прагне обмежити в'їзд некваліфіковної робочої сили, щоб зменшити рівень безробіття та злочинності. У його плани входить навіть примусова депортація тих мігрантів, яких визнають непотрібними для французького суспільства. Проти нового законопроекту виступають ліві партії. Втім, у парламенті вони не ставновлять реальної сили. Тож депутати без проблем ухвалять новий міграційний закон - побоюються іноземці, що знайшли у Франції прихисток.

Максім Гремец, лідер комуністичної партії:
- Ми шукаємо вигоду в бідних державах і зовсім не прагнемо, щоб вони розвивались. А що ми отримаємо від цього закону? Нічого. Тепер ми плануємо вигнати мігрантів, яких насправді потребуємо.

Мігранти у Франції - звичне явище. Через колоніальне минуле у цій країні неетнічних французів дуже багато. До того ж, досвід боротьби із владою у мігрантів уже є. З кінця п'ятдесятих у Франції поширився рух Сан-папірз -"бездокументних". Учасники руху боролися за визнання своїх прав - серед яких і право жити там, де вони прагнуть. В арсеналі мігрантів вистачає засобів боротьби - від демонстрацій до захоплення церков. Тож у разі ухвалення закону - мігранти знайдуть, чим відповісти владі.

У війні з владою і цього разу мігранти можуть перемогти. Упродовж останнього року уряд отримав уже кілька поразок - спочатку після бунту другого покоління мігрантів, згодом - у студентських протестах проти нового контракту щодо найму на роботу.