Приводом до бунту стала смерть 27 жовтня двох злодіїв-арабів, які після вчиненої крадіжки сховалися від поліції у трансформаторній будці і загинули від удару струмом.

Але причини заворушень лежать глибше. Головна з них - самовбивча міграційна політика Франції. Саме завдяки цій політиці за остьанні десятиліття в країну переселилися мільйони арабів з Алжиру, Тунісу, Марокко та чорношкірих з держав Центральної Африки. Сьогодні багаточисеньні клани африканських мігрантів складають десяту частину населення Франції.

Переселенці оселялися компактними групами, створюючи в французьких передмістях величезні етнічні гетто. З часом ці райони стали головними центрами у поширенні наркотиків та вуличної злочинності. Але влада та ЗМІ вперто не помічали, що на території Республіки з'явилися і ростуть зони, на які фактично не поширюються її суверенітет та закони. Навпаки політико-владна еліта зробила замовчування злочинів африканців, терпимість до їхнього релігійного фундаментлізму офіційною політикою. Процес заселення Франції арабами та чорношкірими, наступ ісламу, зростання етнічної злочинності та поширення антибілого расизму - влада офіційно схвалювала та називала це „мультикультуралізмом”.

Сьогодні французи та європейці мають нагоду побачити справи так, як вони є, без фальші, без ретуші ліберальних ЗМІ, без заколисуючого патякання про „гармонійне співжиття” та „взаємне культурне збагачення” - із злочинцями, наркодилерами, сутенерами та терористами...

Сьогодні Франція має змогу „по ділах пізнати їх” - усіх солодкоголосих співців „толерантності” до етнічної мафії, усіх маньяків „відкритості” та „багатоманітності” - за рахунок відмови від власної національної ідентичності.
Сьогодні Європа почула перші постріли расово-етнічної війни. Підпали мігрантами автомобілів зафіксовано у Німеччині та Бельгії. Ці країни також стали землею обітованною для іммігрантів з Азії та Африки, і автоматично зіштовхнулися такими ж проблемами.

Французькі патріоти, згуртовані навколо Національного Фронту Жана-Марі Ле Пена, давно попереджували про небезпеку, яку несе в собі масове переселення до країни представників зовсім іншої релігії, раси, цивілізації. Вони наголошувати, що як тільки но прибульців стане достатьно багато, вони поставлять під питання французький характер Франції, значення її культури, традиції, законів врешті-решт. Але у відповідь патріоти чули від політичної еліти лише звинувачення у „ксенофобії” і „нетерпимості”.

Події останніх двох тижнів однозначно продемонстрували, звідки насправді виходить ксенофобія і нетерпимість. Гасло вандалів - „Багдад на Сені”не залишає місця для сумнівів.

Від самого початку заворушень Національний Фронт вимагав від влади вжити суворих заходів для забезпечення порядку і законності: впровадити в бунтівних районах надзвичайний стан, ввести війська та комендантську годину. Після десятиденних вагань уряд таки звавжився застосувати проти злочинців силу - було введено у дію закон про надзвичайний стан. Це відразу ж дало певні позитивні наслідки, - кількість спалених за ніч автомашини скоротилася удвічі, дещо спала інтенсивність нападів вандалів. Але впровадження надзвичайного стану - це боротьба з наслідками, а не з причинами...

Французькі події мають стати уроком для України. Нині Україна рухається сумним французьким шляхим.

Відмінено графу „національність” у паспорті. Ведеться масштабна кампанія пропаганди космополітизму та „толерантності” до всього і вся. Просувається концепція „політичної нації”, згідно якої громадянство тотожне національності. Усе українське перетворено на об'єкт висміювання і глуму. І одночасно з кожним роком наша держава стає дедалі привабливішим місцем для незаконних мігрантів, переселенців, різноманітних „біженців” з африканських та азійських країн. Держава надає їм допомогу і пільги, недоступні для пересічного українця. А за їх проживання та утримання платять українські громадяни!

Якщо ситуацію не змінити, в недалекому майбутньому нас чекають повстання расово-етнічних меншин за французьким сценарієм. Чи варто допускати до цього?

Зважаючи на сумний досвід Франції, яку іммігранти поставили на межу громадянської війни, усвідомлюючи небезпеку неконтрольованої незаконної імміграції, злочинності і тероризму, які є супутниками останньої, ВО „Свобода” вимагає:

Негайного посилення охорони державного кордону (в першу чергу - східного та південного напрямків), забезпечення його максимальної „непрозорості” для нелегальних мігрантів;

У стислі терміни приняти жорстке антиімміграційне законодовство, переглянути систему утримання і депортації нелегальних мігрантів;

Внести в паспорт графу „національність” і впровадити відповідні доповнення в закон „Про громадянство”;

Від Міністерства внутрішніх справ - припинити злочинну діяльність мафіозних етнічних угрупувань;

Від Службі Безпеки України - вжити усіх заходів для припинення корупційних дій митної та прикордонної служби.

Ні - космополітизму, імміграції, етнічній злочинності та тероризму!

Так - національній ідентичності, гідності і свободі!

За Європу вільних націй!

За українську Україну!