Аутсорсинг, або передача деяких видів діяльності компанії стороннім виконавцям на умовах субпідряду, виник із прагнення компаній зекономити: адже інтелектуальна праця на Заході дуже дорога, і програмісти заробляють великі гроші. Відповідно й утримання IТ-підрозділів великих корпорацій вимагає колосальних витрат. Щоб їх зменшити, доцільно відмовитися від повного штату програмістів і передати якусь частину їхньої роботи іншим фірмам, найчастіше — за кордоном (офшорне програмування), що обходиться набагато дешевше. Так на різниці в оплаті праці «всередині» компанії та «зовні» зародився цей бізнес.

До особливостей українського ринку аутсорсингу належить його неповна відкритість. Як правило, публічності прагнуть великі компанії — таких, за даними президента «Української Нi-Tech ініціативи» Віктора Мазнюка, нараховується третина. Друга третина учасників ринку — це компанії, які не афішують своєї діяльності. До третьої групи увійшли невеликі групи програмістів і розробники-індивідуали. За такої структури ринку всі дані про нього є явно заниженими. Згідно з результатами дослідження, проведеного венчурною компанією «Техінвест», обсяг експорту програмного забезпечення з України в 2004 році збільшився на 57% — до $110 млн. (за даними офіційної статистики, експорт програмних продуктів із країни близький до нуля). За інформацією «Техінвесту», темпи зростання експорту в 2005 році збережуться на рівні 50%, а його обсяг перевищить $165 млн. Загальна кількість фахівців, які працюють на українському ринку експортних послуг і продуктів, досягла 15 тис. до кінця 2004 року, що майже на 50% перевищує їхню чисельність у 2003 році.

Лідером з аутсорсингу в регіональному розрізі, як і годиться згідно з табелем про ранги, є Київ, а далі за столицею розташувалися Харків, Львів, Дніпропетровськ, Одеса та південь України. Проте цей бізнес зосереджений не лише у великих містах: за словами Мазнюка, в багатьох райцентрах є молоді люди, які добре освоїли програмування та працюють напряму iз зарубіжними компаніями, і їхня зарплата втричі вища за середню в обласному центрі.

«Звісно, добре, що люди отримують достойну зарплату та не сидять на шиї в держави. Але, з іншого боку, величезні фінансові потоки проходять повз державу, і це мінус. Тому форум покликаний максимально легалізувати цей бізнес і показати державі один із найважливіших ресурсів економічного зростання», — сказав на прес-конференції в Києві директор Агентства маркетингових комунікацій Сергій Костюков.

Організатори листопадового форуму вважають, що для ефективного розвитку української економіки треба створити таке інформаційне середовище, в якому могли б вільно спілкуватися як вітчизняні професіонали, так і представники західних ринків, які приїжджають для ознайомлення з нашими інтелектуальними ресурсами. «В Україні є багато цікавих проектів, проте люди, які працюють у цьому бізнесі, не люблять їх оприлюднювати через певні колізії, пов’язані з українським законодавством (правові аспекти експорту інтелектуального продукту в ньому не розроблені. — Авт.)», — зазначив Костюков.

Поки що, за його словами, цей бізнес розвивається сам по собі. Якщо держава повернеться до нього обличчям, він, звісна річ, зростатиме ще динамічніше. Підтримка держави, впевнений Костюков, необхідна в створенні бізнес-парків і технопарків. Держава також може фінансувати діяльність маркетингових центрів за кордоном, що дуже важливо для отримання замовлень. Цей вид бізнесу дуже чутливий не лише до репутації фірми, а й до того, як держава ставиться до аутсорсингу. І тут роль держави особливо велика. В Індії, яка є світовим лідером із зовнішнього аутсорсингу, існує спеціальний комітет, що координує діяльність у сфері офшорного бізнесу. Справу там поставлено на індустріальну основу. Тому й динаміка експорту IТ-послуг в Індії вражає: до 2008 року країна має намір вийти на рубіж $50 млрд. на рік!

З а словами Костюкова, привабливість аутсорсингу ще й у тому, що він пов’язаний не стільки з технологічним, скільки з людським ресурсом країни — рівнем освіти й професійної підготовки. І тут в України величезні можливості. Україна має у своєму розпорядженні високий кадровий потенціал: щорічно зі стін навчальних закладів виходять 50 тис. дипломованих IТ- фахівців. Індійські програмісти поза конкуренцією в такому сегменті ринку, як набір програмного коду. Тому, на думку організаторів форуму, Україна повинна заявити себе в іншій, вищій за рівнем квалiфiкацiї та оплати ніші. На Заході зараз існує величезний попит на індивідуальне програмне забезпечення — не серійне, а замовлене, що «пишеться» під конкретну фірму та конкретне завдання. Це й має зрештою стати українським напрямом.


--------------------------

В тему:

Чи прийме Ющенко "троянського коня" від Microsoft?

Український комп’ютер: сучасний стан і перспективи

Мова, одяг, Лінукс

Проект СЕНСАР

Природний закон, або як нам українізувати українців (програма дій)