Знайомство з Леонідом Ковригою, географом за освітою, художником,  літератором та мандрівником за станом душі, відбулося завдяки Василеві Гутковському, священнику, знаному видавцеві, по-справжньому душевній людині. Змістовний, цікавий діалог, тривав близько 4-х годин, проходив у помешканні пана Леоніда. Велика книгозбірня, чимала кількість картин, колекція СД дисків, промовисто вказують на вподобання та смаки власника житла.

 А що кажуть з приводу спілкування, діалогів, філософи? Чарльз Тейлор, канадський філософ, в праці «Етика автентичності» писав і таке: «Головна риса людського життя, про яку я хочу нагадати, це його докорінно діалогічний характер. Ми стаємо повноправними людьми, здатними зрозуміти себе і, отже, визначити свою ідентичність, коли опановуємо мовами людського спілкування. Для завдань цієї дискусії я хочу вживати слово «мова» у широкому сенсі, що охоплює не лише слова, якими спілкуємося, а й інші способи вираження, якими визначаємо себе, зокрема, «мову» мистецтва, жестів, кохання тощо. Але ми прилучаємося до них у процесі спілкування з іншими. Ніхто не засвоює мов, необхідних для самовизначення, наодинці з собою. Ми знайомимось з ними через спілкування з іншими людьми, які багато важать для нас – Джордж Герберт Мід назвав це «значущі інші».

Народжений у селі Острів, яка гарна назва, що на Рівненщині. Батьки вчителі, мама вчителька початкових класів, батько – вчитель географії та директор школи. « В мене було щасливе дитинство, якщо на Світі існує рай, то він у дитинстві. Наше село розташоване на правому березі річки Стир, за селом – красиве озеро, ліс…», - ділиться спогадом митець.

Студіював науки у Львівському державному університеті імені Івана Франка, географічний факультет (1976 – 1981 рр.). Працював в одному з Львівських НДІ, займався картографією, аерофотографуванням. Малювати почав у віці 32 – 33-х років. Подарували книжку А. Віннера «Як працювати над пейзажем олійними фарбами». Знайомство з нею дало сильний поштовх до серйозного зацікавлення малярством. «Мені до вподоби живопис різних часів і митців, зокрема: Веласкес, Рубенс, постімпресіоністи, Д. Бурлюк, М. Бойчук та бойчукісти, велет у царині скульптури - О. Архипенко. В живописі пріоритетним для мене є колір…», - розповідає Леонід.

Створює  – міські пейзажі, краєвиди, натюрморти, ню, абстрактні та графічні роботи, ілюструє книжки. Працює у різних техніках.

Мандрівник. Багато подорожував по Україні, окрім того, відвідав такі країни: Швейцарія, Франція, Італія, Австрія, Чехія, Польща, Словаччина… Мандрував одинаком, іноді – велосипедом.

«Читаю все життя. Тепер перечитую книжки. Сам пишу, ілюструю свої книжки та інших авторів», - повідає Леонід Коврига. Літературний доробок автора: «На ратуші годинник б’є» (вірші, 1996 р.); «Небесна Сотня» (поема, 2015 р.); «Викриття Христофора Колумба» (поема, 2019 р.); «Геобіографія часу» (2022 р.). У 2021 році вийшов з друку альбом «Ботанічний сад Львівського університету» (репродукції малярських творів Л. Ковриги, 110 робіт). Переднє слово Володимира Мельника, професор, ректор ЛНУ; переклад англійською – Ірини Одрехівської.

Тримаю в руках ошатну, гарно оформлену книжку Х’ю Лофтінга «Мандри доктора Дуліттла» (2021 р.), ілюстрації Леоніда Ковриги… Він ілюстрував книжку «Історія доктора Дуліттла», цього ж автора. Його малюнки прикрашають такі видання: Ю. Винничука «Місце для дракона», Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути», М. Дрюона «Тісту-чудотворець», Д. Грінвуда «Невигадана історія маленького обірванця», чимало інших.

Десь років з десять тому придбав книжку невідомого на той час для мене автора - Хорхе Букай… Це збірка історій-притч аргентинського письменника та психотерапевта. Надзвичайно цікава, змістовна…. Так от, в одній з історій під назвою «Шукач», автор пише про таке: «Шукач – це той, хто щось шукає, не обов’язково той, хто знаходить. Це також не той, хто обов’язково знає, що саме він шукає. Це всього лише той, для кого власне життя – це пошук».

Леонід Коврига – Шукач… В іншій історії – «Три істини» аргентинський автор твердить: «Необхідно зрозуміти, що, якщо я отримую ззовні щось хороше, якщо зі мною відбуваються радісні та хороші події – це тому, що я їх заслужив».

Бажання слід напрацьовувати, вони мають бути наповненими духовними устремліннями. Ким ми є – то є наслідок того, як живемо, що думаємо, як діємо.

Творча радість..., буває двоякою. Є люди, які люблять творити, будувати, відчувають радість від того, що роблять. У шляхетних осіб – шляхетні прагнення. Є творці руїн, дух руїни теж творчий. Пан Леонід однозначно належить до першої когорти.

Та повернімось до живопису… Немало посеред створених картин міських пейзажів, найбільше – Львова. Техніка письма пастозна. Пастозні прийоми використовують для посилення експресивності, окрім того, густий, рельєфний мазок підкреслює форму та рельєфність предметів, що зображаються. З допомогою цієї техніки можна створити ефект руху та об’єму.

Львів… В. Кирунчик (езотерик) не випадково наголошував: «…саме Львів сформувався як форпост сакралу волхвів-укрів (П’ємонт культури країни укрів) і є ідейно духовним центром відродження.

Археологічно доведено, що найдревніші поселення людей на території міста датуються близько 2,5 тис. років до Р.Х.! На території Львова розкопано п’ять давньослов’янських святилищ, так, на Знесінні є місцина, яка віддавна називалася Світовидове поле, а біля неї гора Рода…». І, трохи далі: «Відомий галицький вчений Ізидор Шараневич довів, що первісно Львів був збудований на Знесінні, а замок короля Лева стояв на Чортовій скелі, і це мало слугувати свідоцтвом перемоги Духа».

Глибинний пласт історії Львівського краю (ширше – Західної України) – арійський, а ближча за часом історія культурологічно переплетена з європейськими впливами…

Звернімо увагу на картину «Відень. Собор Святого Стефана». Цей храм є одним з головних символів столиці Австрії. З будь-якого куточка міста видніється величний шпиль будови, висота якого сягає 136 метрів. У храмі окрім ікон, можна побачити велику кількість творів Світового мистецтва. Перший камінь в будівництво собору був закладений в 1359 році, зберігся до наших днів майже без змін.

Австрійські будинки старого Львова (збудовані: кінець 18 – початок 19 ст.)… Монументальні, красиво оздоблені, одні з найгарніших будівель Львова.

Леонід Коврига працелюб, тому робіт ним створено багацько: краєвиди довкілля, старовинні дерев’яні церкви, мальовничі натюрморти, графічні твори, загадкові абстракції….

Розмова поволі наближалася до завершення. На моє запитання: «Щоб Ви хотіли сказати насамкінець?...». Пан Леонід відповів так: «Все що я хочу сказати відображено на картинах. А кожен другий українець – філософ…».

Андрій Будкевич (Буткевич), історик мистецтва, брендолог. Керівник ЛЕЛЕГ – 4 (Лабораторія Експансії Латентних Експериментів Горішнього – 4) та БУМ (Брама Українського Мистецтва).