Народне свято з древнього коріння…
Народне свято з древнього коріння…
В ці червневі дні можливо по справжньому відчути дух Литви та познайомитися з її культурними та національними традиціями, стати свідком і безпосереднім учасником барвистих і видовищного литовського свята Йонінес (Jonines) —аналог українського Івана Купала). Традиція свята сягає корінням ще в дохристиянську епоху Литви, часи язичницького поклоніння силам природи. Спочатку день літнього сонцестояння називався святом Расос ( свято Роси), іноді його називали Куполінес (Купала), так як в ніч з 23 на 24 червня місцеві знахарки збирали лікувальні трави, що мали особливу силу і називались Купали. Після введення християнства, цей день став ототожнюватися зі Святим Йонасом. Сьогодні Йонінес широко відзначається починаючи з 21 по 24 червня у всіх куточках Литви. З особливим розмахом його святкують в найдавнішій столиці Литви — Кернаве (національний заповідник знаходиться в 35 км від Вільнюса). Протягом усього дня вшановують Йонасів та Янін, проходять численні виставки та вернісажі, виступи фольклорних колективів, ярмарки.
У цей день - 24 червня стала популярною поїздка в Йонава - «столицю Йонасів і Янін». В Литві є обов'язковим привітати всіх знайомих з такими іменами. Ніч святого Йонаса - магічна. Напередодні свята дівчата збирають квіти, так як зібрані саме в цей час трави є цілющими: приносять людям щастя і здоров'я. Вважалося, що ці польові квіти можуть оберігати від пожеж, злих сил і тому ними прикрашали будинок, розвішували на горищі. Зібрані букети або сплетені вінки вивішували перед воротами, через які будуть провозити на тік зерно. Дівчата закидали на дах вінок з дев'яти трав, сплетеними важкими вінками з троянд, спаржі, гвоздики, волошок, зеленої рути прикрашали все хрести. Сплетені вінки з дев'яти трав дівчата кидали через голову на дерево - скільки буде спроб закинути, через стільки років і вийде заміж. Вінки клали під подушку, щоб приснився обранець, кидали їх у воду.
Також цю ніч святкувала і містична нечисть. Розповідали, що на горі Шатріес збираються відьми, розпалюють багаття, збирають ягоди і несуть старому з вільховим носом, що сидить біля багаття. Люди кажуть, що після свята Йонінес заливні луки пахнуть сіном. Напередодні свята з пасовищ раніше приганяли домашніх тварин і закривали їх в хліві. Двері в паркані перед хлівом утикані будяками, кропивою або гілками горобини, щоб коли прийдуть до тварин відьми натрапили на них і злякалися. Жителі Дусятай двері в хлів закривали бороною, а біля порога клали дзеркало і дерев'яні черевики. Крім того, напередодні ночі на Йонінес з парканів знімали горщики, щоб відьми не користувалися горщиками, якщо стануть доїти корів. Щоб залякати відьом, запалювали снопи соломи і носили їх навколо будинку і лугом. Існувало повір'я, що роса на Йонінес може відняти у корів молоко, тому виганяли тварин на пасовища, тільки коли роса випаровувалася. Однак вмиваючись і занурившись в ранкову росу на Йонінес, людина здавалось немов молоділа. Перед сходом сонця хворі йшли купатися на річку і озера, бродили по росі в надії одужати. Люди на свято збиралися в найкрасивіших місцях: на пагорбах, берегах річок, лісових галявинах. Вони розводили велике багаття або запалювали лучину. Близько багаття куштували різні частування, танцювали, перестрибували через багаття. Вогонь на Йонінес чудотворний: він не тільки очищає душу, але і додає сил, лікує, може збільшити урожай хліба, льону. Тому напередодні свята чистою водою гасили в будинку вогнище і знову його розпалювали принесеним вугіллям з святкового багаття. З пагорбів котили палаючі обручі, бочки - це символи сонця. Молодь в ніч Йонінес не лягала спати до зорі - вірили, що хто не засне в святкову ніч, придбає цілющу силу.
У ніч на Йонінес обов'язково слід шукати квітку папороті. Вважалося, що він розквітає опівночі, на коротку мить. Ця квітка показується тільки хорошим людям і тільки один раз в житті. Якщо людина знайде цю квітку, він стане не тільки багатою, а й перетвориться в знахаря, буде розуміти мову рослин і тварин. Квітка папороті - це втілення найбажаніших надій людини, своєрідного ідеалу мудрості, щастя, любові. Існує багато способів пошуку цієї квітки. Вважалося, що потрібно заглибитися в ліс, щоб було не чутно гавкання псів, розстелити біле полотно, окреслити навколо себе коло за допомогою горобинової палиці, запалити свічку і поводити їм по горщику. Після цього стати на коліна посередині кола і чекати, але не озиратися і нічого не боятися. За межами накресленого кола збереться всяка нечисть: відьми, коні і собаки без голів, колеса колісниці без коней. Після всіх випробувань папороть розквітає. Квітка потрібно зірвати і швидко заховати. У XIX ст. етнограф Л. Лунцявічюс писав, що в день свята Йонінес сонце зі свого палацу виїжджає на трьох конях: срібного, золотого та алмазного.
До свого чоловіка Місяця Сонце їде і танцює по колу. І правда танцює. Підніміться перед сходом сонця в ранок Йонінес - і ви переконаєтеся в цьому. А в Вільнюсі, забравшись на гору Гедимінаса в святковий ранок, побачите сонце, що встає над костелом Святого Петра і Павла - там, де стояло легендарне святилище всіх язичницьких богів.
Йонінес - це найкращий спосіб познайомитися з фольклором литовців. Всі чотири червневих дні на вулицях великих і малих міст країни практично не припиняються виступи народних ансамблів. Вся Литва танцює і співає з ранку до ночі. Йонінес - це ще й шанс побачити національні литовські костюми «в дії», спробувати різноманітні страви литовської кухні, найкращий спосіб познайомитися з фольклором литовців. В Клайпеді святковим концертом народних колективів, танцями довкола багаття на березі річки Дана відзначали це улюблене свято литовців.
А якщо переїхати від Клайпеди буквально на 30 кілометрів по узбережжю Балтійського моря, то в ці дні потрапимо на одне з найулюбленіших літніх свят латишів – Ліґо. Цей день знаменує літнє Сонцестояння (з 23 на 24 червня). Це свято в Латвії настільки ж популярне, як Новий Рік, або Різдво, якщо не популярніше!
Свято Ліґо пов’язане з дохристиянськими культами плодючості й поклоніння сонцю. Початково цей день асоціювався з іменем бога врожаю Яніса (Івана). Традиції цього свята міцно пов’язані з природою. У ці дні жителі латвійських міст часто їдуть у сільську місцевість, де влаштовують вечірки в фольклорному стилі. Святкування зазвичай відбуваються біля вогнища, яке символізує животворчу силу сонця. Дубові гілки – ще один невідмінний атрибут Ліґо. Їх використовують для прикрашання домівок, дівчата й хлопці уплітають у віночки з польовими квітами.
Святкування заполонять всі міста й селища Латвії, а центральним же місцем святкувань стане набережна в Ризі, де пройде святковий концерт.
Аналогічне свято Івана Купала буде в Україні 7 липня , тому є час згадати свої давні традиції та побачити як багато спільного з генетичного коду предків мають наші народи.
Петро та Анна Олар ( Клайпеда)
Свята, які показують наше спілне прадавнє коріння