Оскільки кіт є головним героєм мого сну, продовжуємо пізнання його образу. В руках кіт тримає систр, кажуть, що цей музичний інструмент дзвонить.

Уривок вірша Шарля Бодлера: 

Коти - друзі наук і солодких забав,
Для них ні тиша, ні морок нічний не тяжкі,
Ереб обрав би їх для траурної упряжки,
Коли б вони могли приборкати свою непокірну вдачу.
Спочивають вони в задумливій гордині,
Як сфінкси стародавні серед німої пустелі,
Застиглі в мріях, яким немає кінця …

Початкове походження богів і Ереба: “Ереб- первісний Туман і Ніч, народжений від рухів Тартара (матерія, похмура пустота) і впливу Ероса (породжуюча сила). В них став діяти Ерос і вони породили Ефір (Гемеру). Матерія, яка перебувала в Хаосі, склалася в першу богиню - «широкогруду» Гею (Землю), матір і живительку всього, що виробляє все живе, і приймаючу знову в своє темне лоно все вироблене. Гея, піднявшись, породила Урана (зоряне небо), і він розпростерся склепінням над нею; опустившись, вона породила море (Понт), і воно розляглося під нею; породила вона і гори, і титанів. Титанів було дванадцять: шість чоловічої статі і шість жіночої. Деякі з них обрали житлом небо, інші землю, треті море. На сяючому небі, згідно давньогрецької міфології, жили титан Гіперіон «високоходячий» і титанка Тейя (блиск); від них народилися боги Геліос (Сонце), Селена (Місяць) і Еос (Зоря), Еос по-грецьки слово жіночого роду)...”

 Втім, історія богині Місяця Діани значно багатша. Є ще італійська Діана - не одна з дванадцяти олімпійських богів, а богиня творчості, мати Арадії. Легенди про італійську Діану, царицю відьом, відрізняються від відомих класичних римських і грецьких міфів.
“Діана була створена найпершою з живих істот. Відокремивши в собі темряву від світла, вона стала темрявою, а інша її половина - близнюк і духовний чоловік - світлом. Світло носив ім'я Діан — світлоносний. (В інших образах він звався братом Діани Люцифером, найкрасивіший, сяючий, її самість, її половина). Бачачи його красу, зачарована Діана захотіла з ним з'єднатися, всіма силами прагнучи знову вмістити в себе світло, щоб вони стали одним цілим.

Однак Діан цього не хотів. Завеличавшись своєю пишністю, відвернувся від Діани, зійшов в реальний світ в образі земної смертної людини, бо він був вигнаний з раю. Діана вирушила до праотця і праматері всього Сущого запитати, як возз'єднатися з Діаном, і почула у відповідь, що вона сама повинна зійти на землю, прийнявши участь смертної. Щоби взійти вище їй треба впасти; щоби стати верховною з усіх богинь, їй треба стати смертною. Безмежно люблячи Діана, вона так і зробила.
У Діана була улюблена кішка, за переказами, щоночі спала в його ліжку. Він навіть не здогадувався про її чаклунські здібності. Діана попросила тварину поступитися їй місцем і, перетворившись в кішку, лягла з Діаном. Дочекавшись, коли він засне, перетворилася в жінку і зайнялася з ним любов'ю, зачавши Арадію.

Вранці Діан зрозумів, що пітьма заволоділа світлом. Витівка Діани його обурила, але вона втихомирила коханого, проспівавши чарівне заклинання. Діан покорився її любові. Потім сіла за прядку і почала прясти нитку життя, надавши Діану- Люциферу крутити колесо. Імена Діани і Діана часто асоціюються з чародійством, зі «старою вірою», яка була в Італії. Діан-бог природи, рослинного і тваринного світу, а Діана, яку іноді звуть фауною, - авторка і богиня магії. ЇЇ бажання було Зірницею, (світання, пробудження).

Зрештою Діана наказала своїй доньці Арадії залишитися на Землі, навчаючи людей божественного сприйняття. Арадію називали красивою посланницею, енергійною, дивовижною і могутньою чародійкою. На Землі у неї було багато прихильників серед чоловіків і жінок. Вона вчила їх традиційній магії, звертанню в повний Місяць до матері Діани, спонукала звільнятися від рабства і гноблення. Арадія була духовним вождем свого часу, що закликала всіх людей пишатися собою, відшукуючи в собі душевні і духовні сили.”

З.Н. Ось ще раз “... коли він засне...”, що і надає значення, що все твориться у пітьмі, адже сон- це пітьма. У сні вносяться програми, про що  розказують і міфи снів Соломона. Також, згадуючи минуле, ми ніби перебуваємо у сні, відходимо від реальності.

 1 січня 1897 року, Ч. Леланд, отримав поштою "Євангеліє" (Vangelo). Рукопис був написаний почерком Маддалени. Леланд сприйняв його, як автентичний документ "Старої релігії " відьом, де говорилось про Арадію. Сучасник і друг Леланда повідомляв, що, Маддалену в реальності звали Маргарита, і вона була "відьма" з Флоренції, яка стверджувала, що веде своє походження від етрусків, знавців древніх ритуалів. Маддалена в листуванні з Леландом підписувалася як Маддалена Таленті.

 Більшу частину змісту леландовскої "Арадії" складають заклинання, благословення і ритуали, але текст також містить легенди і міфи, які припускають вплив давньоримської релігії і римсько-католицької віри.

Основними персонажами в міфах є римська богиня Діана, сонячне божество назване Люцифером, біблійний Каїн, як фігура місячного культу і месіанський образ власне Арадії. Чаклунські практики в "Євангелії відьом" є одночасно і методом складання заклинання, і антиієрархічною "контррелігією" по відношенню до католицької церкви.Учні Арадії, таким чином, стали першими відьмами, які потім продовжували поклонятися Діані.

Леланд був вражений цією космогонією: "У всіх інших писаннях всіх рас, це чоловік ... який створює Всесвіт, в чаклунський традиції - основоположним принципом є жіночий".

 Як Діана народила Арадію (Іродіаду, Іродію)

(З.Н. А може це слово Іродія тепер значить Пародія)
"Це Діана! Дивись!
Вона зійшла півмісяцем ".
Кітс "Ендіміон”
"Ще яскравіше засяє
Півмісяць Королеви Зірок
в її шлюбну ніч ".
Там же (Євангеліє -Vangelo) Відьом:

(З.Н. А може це слово іродія тепер має значення пародія?)                           Одного раза Діана сказала своїй дочці Арадії:

... Це дійсно вірно, що ти є дух,
Але ти була народжена, щоб стати знову смертною;                                  Ти повинна спуститися вниз на землю,
Щоб бути вчителем серед жінок і чоловіків.
Які охоче будуть вивчати чародійство в твоїй школі.

…І коли священик чи дворянин
Говоритиме вам, що ви повинні виражати вашу віру
У Отця і Сина і Марію, то відповідайте:                                                      "Ваш Бог, Отець і Марія, Всі троє демони ...

"Істинно Бог Батько не ваш **;
Бо я прийду, щоб вимести все погане,
Людей зла, всіх я буду знищувати!..

Ви, хто бідні, страждаєте від неприємного голоду,
І перебуваєте в нещасті, і страждаєте так само
Часто в ув'язненні; проте, не дивлячись на все це
Ви маєте душу, і ви позбудетесь страждань,
Ви будете щасливі в іншому світі,
Але найлютіша доля для тих, хто завдавав вам образи!..

**В іншій молитві "... ми не від світу цього і світ цей не наш ..." (Рене Неллі "Катари. Святі єретики", М-ва, "Віче", 2005, стор.80)

Тепер, коли Арадія була навчена ремеслу чародійства, як зруйнувати злі гоніння (від гнобителів) вона (наділила цим своїх учнів) і сказала їм: ...
"Коли я повинна буду відбути з цього світу,
Коли б ви не потребували чого-небудь,
Один раз в місяць, коли Місяць повний,
Ви повинні збиратися в безлюдних місцях,
Або в лісі, всі разом об'єднуватися,
Щоб поклонятися могутньому духу вашої Королеви,
Моїй матері, великій Діані...

• ...Та, яка охоче вивчатиме все чародійство,
• проте ще не доб'ється його найлибших секретів,
• які ще не відомі,
• Тих моя мати буде навчати правдиво всім речам,
  І ви повинні бути звільнені від рабства,
  І так само ви повинні бути вільні у всьому;

Плутарх у своїй книзі "Ізис і Озіріс" писав: "Місячне світло, зволожуюче і могутнє зробити вагітність, сприяє появі на світ живих істот і сприяє заплідненню рослин".

Світильник з місячною символікою і ім'ям Артеміс-Діани.
У Стародавній Греції світильники Гекати так само встановлювалися на свіжозасіяному полі, щоб допомогти зернам проклюнутися. Італійські відьми здійснювали обряд закликання Богині в дні повного місяця, вірячи, що місячне світло передає їм окультне знання, так само і під час сну. У стародавній Італії при святкуванні дня Діани (13 серпня) в честь місячної богині запалювалося незліченна кількість світильників.
Запалювання свічок при місячному служінні практикується і під час вікканского шабашу, що святкується 2 лютого і званого Імболком. У стародавніх кельтів світильники запалювалися на честь місячної богині Брігити так само, як це робилося раніше в Греції і Римі на честь Гекати і Діани.
Ось цей світ, очевидно, і асоціювався з Люцифером, в кінці кінців, і був їм! Саме це Світло - запліднює і дає життя - і був об'єктом поклоніння відьом в образі Люцифера, поряд з іншою складовою, яка так само була приєднана пізніше і очорнена до неможливості - рогатого Бога лісів і полів. Саме цій сутності і стараннями Церкви Люцифер зобов'язаний своїми рогами, яких спочатку у нього, як у ангела, зрозуміло, не було.

Є три красиві легенди, що розповідають про те, як на світі з'явилися кішки.
Згідно з однією з них, за часів Ноя і будівництва його ковчега кішок ще на світі не існувало.
Але ось настали дні самітництва для всіх, кого Ной узяв в свій ковчег, оскільки за бортом бушувала стихія. Всі звірі терпляче переносили своє тимчасове ув'язнення. Однак мавпі стало нудно. І щоб якось розвеселитися, вона вирушила заводити нові знайомства, натрапила на левицю дивовижної краси і шалено в неї закохалася. В результаті цієї любові на світі і з'явилася кішка. Коли дивитесь на свою хвостату бешкетницю, хай вам на думку спаде саме ця легенда ..
Інша версія. А потім Ной підійшов до лева, погладив його лоб, і з носа царя звірів вистрибнула маленька кішка, яка із задоволенням взялася за знищення обридлих всім щурів.
В Індії існує легенда про одомашнення кішки: дуже давно кішка жила в лісі разом з тигром. І одного разу тигр захворів, і кішка пішла шукати вогонь, щоб обігріти тигра. І знайшла житло людини. Вона хотіла попросити людину, щоб вона дала їй вогонь, але побачила біля вогнища підсмажене м'ясо і варений рис. Кішка спробувала шматочок, і захотіла все це з'їсти, але раптом згадала, що її другу потрібен вогонь, і взявши палаючу головешку помчала в ліс. Коли кішка розпалила тигру вогонь, вона згадала про смачну їжу, і тепле вогнище, і зрозуміла, що поруч з людиною зовсім інше життя і залишилася завжди жити з людиною.

Жартівливо: «Давним-давно до людини прийшла кішка і сказала:" Візьми мене в свій будинок. Я - твій Бог, ти - мій раб ". У людини не залишалося вибору і вона погодилась ».

Етнолог Конрад Лоренц, «кішка це не соціально активна тварина, вона не мій бранець, просто це незалежна істота з майже рівним статусом, якій доводиться жити в тому ж самому місці, де живу і я». Ред'ярд Кіплінг в своєму вислові: «Найбільш дика з усіх диких тварин - кішка. Вона ходить сама по собі і тільки там, де їй подобається ». ”... і кішки дивляться зверху вниз”.

Втім, булгаковський кіт Бегемот сприймається читачами переважно як «комік в житті», і мало хто згадає, що він ще й «злодій на сцені». Саме він викрав голову Берліоза.

Прийшла думка, що всі витівки демонів- це наша одягнута карма, з якою чистий дух опускається на Землю, де нижчі вібрації. Всі витівки почету сатани є необхідними, бо інакше їм на землі нічого робити, вони ж чистота праведна. Ангели одягнули маски і творять маленькі витівки, допоки людина не проснеться і не усвідомить, який напрямок для неї потрібний.

Вони з нами жартують. В мене два рази пропадав гаманець, я не можу сказати, що його вкрали, він зник. Останній раз сталось на днях і я навіть вже і не сердилась, а сказала з усмішкою: “ Хватить жартувати, поверни мені гроші.” Гаманець зникає з сумки при обставинах, коли я щось захоплено роздивляюсь і аналізую як, наприклад, картину. Коли “роззявлю рота” і відключаюсь від зовнішнього світу. Ще не можу зрозуміти, чому в найкращі для мене моменти я оплачую “данину”. А потім йду додому ногами, бо і білет не можу купити, то думаю, як гарно пожартували зі мною- це ж для здоров'я добре ходити пішки.

З книги П. Корі “Космос душі” : “Уявіть собі на мить, що вимагалось би, щоб виконати роль противника світла Божественної сили. Яка духовна істота намірилась би взяти на себе подібну місію? Тепер, виходячи з того, що ви вірите в Все Суще, ви, по визначенню, повинні вірити і в те, що Люцифер є частиною цієї повноти буття. Тоді вам залишається прийти до єдиного очевидного висновку: зловісний Люцифер, темна протилежність Божественного світла, насправді є відображенням цього світла. Таким чином, виходить, що диявол, аспект Всього Сущого, служить вам, оскільки сама природа цієї темної частини буття дозволяє вам, свідомим чоловікам і жінкам, робити вибір у відповідності зі своєю вільною волею. Ось що і відрізняє вас від тварин; ось у чому основа вашого існування.
Темрява, таким чином, повинна отримати нове визначення, і ви зможете його дати, коли усунете свій страх перед смертю і пеклом. Ми знову нагадуємо вам, що тільки невігластво може утримати вас в ланцюгах. Дослідивши свої тіні і прийнявши ідею про те, що і пітьма служить людству, ви зможете по-справжньому жити в світі.
На початку нашого послання ми говорили вам про священну темряву. Зрозумівши нас, ви зможете пробачити тих, хто вирішив підтримувати темну вібрацію, пробачити самого диявола, а потім включити їх в свої плани, націлені на об'єднання і інтеграцію - адже ціле складають два полюси. Замість того, щоби боятися темряви, ви можете осяяти її світлом.” “Адже сам по собі погляд на проблему - це вже початок зцілення і вивільнення емоцій. Щоб ви підходили до нашого вчення з відкритим розумом, вірячи в те, що знання завжди звільняє. Ви, маги і чарівники, творіть свій власний світ у міру свого просування в ньому.”

 Егрегор (від лат. еgrego - входити, збирати в групу) - це якесь «групове психічне поле», колективний розум як «жива мисляча сутність», приналежність до певної групи, що надає людині сили за допомогою залучення до об'єднуючого її початку.

Ось кіт і є тією групою масок, ролей, він-все в одному. І грає роль присутності ця сукупність визначень кота. Якщо подумати, що таке є присутність, то стане зрозуміло, що це життя і любов. Не дивуйтеся такому визначенню щодо котів, бо тільки недавно взнали, що кити і дельфіни мають не менш важливу роль на Землі, вони ультразвуками підтримують матерію, вони ткачі.

Дехто є абсолютно впевненим, що архетип Кішки можна розглядати як сукупність (або навіть синтез) цих чотирьох юнговских архетипів.

Можна додати, що Юнг виділяє чотири основні архетипи: персона, аніма/душа, тінь і Я. Персона - це «маска» для спілкування з іншими людьми (іншими словами, рольова поведінка).

Аніма /Душа - прояв жіночого в чоловічому характері, і навпаки.

Тінь - це якась зворотна, темна, ірраціональна сторона Я, але в той же час - джерело емоцій, творчості, осяянь.

Я - найбільш важливий архетип - поєднуючий і гармонізуючий всі аспекти несвідомого, створює єдність і стабільність особистості, її самоактуалізацію.

 Приклад амбівалентоного розуміння цього символу дає єгипетська міфологія.
"Єгиптяни уявляли місяць як кішку, - пише О.П.Блаватська - Місяць був споглядачем в нічних небесах, і кішка була його еквівалентом на землі; і, таким чином, звичайна кішка була прийнята як вираз, як природна емблема і живе відтворення Місяця . Сонце, що дивилося вниз в пекло, під час ночі, могло також називатися кішкою, як воно і було, бо воно теж бачило в темряві. Кішка називалася по-єгипетськи may, що означає - зрячий, від дієслова may - бачити ".

У римській міфології Артеміда відома як Діана, яка також вважалася уособленням Місяця. Вона богиня рослинності, родопомічниця. Кіт є супутником Діани, вона тримає його у своїх ніг. Діана приймає вигляд кішки, щоб вислизнути від Тифона.

З міфу стародавньої Греції про Тифона.

 Не давала спокою Геї гірка доля її синів, і породила вона в Кілікії, з'єднавшись з Тартаром, жахливого Тифона. Саме його ім'я греки створювали від дієслова «тифоо» - диміти, чадіти, випускати пар. Був Тифон вище всіх гір. Головою зачіпав він зірки, простягаючи руки, однією торкався сходу, іншою - заходу. Замість пальців у нього сто драконівських голів. Частина тулуба до стегон — людська, нижче стегон замість ніг у Тифона - звиваються кільця змій, тіло вкрите пір'ям.

 Драконові голови то вивергали прокляття на мові богів, то гарчали як леви, то ревли як бики, то гавкали як собаки.Тільки Зевс і Афіна не стали ховатися від Тифона, а вступили з ним у бій. Здригнулася земля, і разом з нею затремтіли в тартарі титани.

Здригнулися боги побачивши Тифона і пустилися навтьоки. Пробігаючи Єгиптом, вони прийняли вигляд мешкаючих там тварин, сподіваючись таким чином обдурити чудовисько. Аполлон обернувся шулікою, Гермес - ібісом, Арес - рибою, Діоніс - козлом, Гефест — биком. Тільки Зевс і Афіна не стали ховатися від Тифона, а вступили з ним у бій. Кинув Зевс в Тифона останню, найпотужнішу блискавку. Розплавився Тифон і потік як розплавлена руда, перетворюючись в метал. По іншій версії Зевс наклав на Тифона величезну гору Етна в Сіцілії. Так завершилася остання з битв богів з синами Геї і тепер боги могли володіти світом, втановлювати свою владу. ( На мал. Бог Сонця Ра, перетворившись в рижого кота, відрізає голову змію Апопу.)

 Грецький міф, розказаний Овідієм, в якому Діана, втікаючи від Тифона, перетворюється у кішку, надалі знаходить своє підтвердження у Геродота. Геродот, що подорожував по Єгипту приблизно в 450 році до н. е., докладав усіх зусиль, щоб підкреслити ідентичність єгипетських і грецьких богів, хоч йому походження Баст здавалося досить невиразним. Він вважав її дочкою Осіріса (або Бахуса) і Ісиди, тобто грецької Діани. Храм в скелі, присвячений Баст, що носить ім'я Speos Artemidos (Печера Артеміди, тобто Діани), показує, що в Єгипті періоду еллінізму це вже була усталена думка.

 До речі, в енциклопедії Є. М. Мелетинского є і словосполучення "дев'ять життів кішки". Воно пояснюється як сакральне число 3 в третьому ступені - тріада тріад = 9 .

 Повір'я, що повний Місяць здатий посилити безумство або навіть стати його причиною, має римське походження (звідси термін «лунатик»). Недоумкуватих від народження часто називають «дитя Місяця» не тільки з цієї причини, але ще й тому, що планета Місяць, повелителька снів, також пов'язана з фантазіями і курйозами.
Тонкий серп нового Місяця символізує непорочне зачаття, як, наприклад, в християнських зображеннях Діви Марії з молодим Місяцем у її ніг (Одкровення, 12: 1).

З часів хрестових походів півмісяць - емблема, що протиставляється хресту.

 Зміни форми Місяця протягом місячного циклу пояснюють багато в його символізмі, котрий відображається в міфах і ритуалах в честь повалених і знов народжених богів як, наприклад, давньоєгипетського Осіріса.

 Зміна місячних фаз - символ зникнення, проміжності, послідовності, емблема вічної молодості в традиціях народів Океанії і, майже повсюдно, - символ безсмертя. Звідси і асоціації з деревами на деяких ісламських надгробках, де Місяць зображується над Деревом Життя.

 У східній іконографії місячний заєць (кіт) змішує еліксир безсмертя під Деревом Життя і (в деяких зображеннях Місяць — це кубок, в який налитий цей еліксир). У Західній Азії півмісяць - древній символ космічних сил. Півмісяць також вважався кораблем великого вавілонського бога Місяця Сіна, на якому він плавав по безмежних просторах космосу. Ще в 341 році до н. е. в Візантії карбувалися монети із зображенням півмісяця і зірки на честь богині Місяця Гекати, покровительки цієї держави. Найчастіше в міфах Сонце і Місяць складають нерозривну єдність - як чоловік і дружина, брат і сестра, холод і жар, вогонь і вода, чоловік і жінка.

 Хоча Місяць вважається перш за все символом жіночого початку, іноді його уособлювали боги-чоловіки, особливо у кочових і мисливських народів. Великий шумеро-семітських бог Місяця Сін, якого зображували у вигляді півмісяця з вістрями, спрямованими вгору, вважався повелителем календаря і людської долі. Місяць мав чоловічий вигляд в Японії, Океанії, в германо-скандинавській культурі, а також у деяких африканських і північноамериканських племенах.

 Вілкінсон вказував, що ми повинні визнати ідентичність Діани і Венери, інакше вона не була б серед восьми великих богів, а розміщувалася б в кращому випадку тільки серед третіх або навіть четверостепенних божеств і це суперечило б тому піднесеному характеру, який вона мала в храмах Фів.

 Місяць в Єгипті був уособленням Баст (Бастет) - богині радості і веселощів, всього, що є ніжного в жінці і матері. Баст зображувалася у вигляді жінки з головою кішки і систром в руці. Її ототожнювали з Мут, а також з богинями-левицями Тефнут і Сехмет (Баст іноді зображується з головою левиці), а пізніше з Ісидою, що виявляє зв'язок образу кішки з ідеєю царственості. Жителі Фів називали кішку Володаркою Неба. 

Продовження слідує...