За словами координатора проекту в Закарпатській області Шандора Ф.Ф., про небезпеку торгівлі людьми та насилля у сім’ях більше знають у великих містах, зокрема у м. Ужгороді. На передодні проведення круглого столу, Карпатський центр полінгових досліджень провів соціологічне дослідження з метою отримання узагальненої інформації про проблему. Так за даними опитувань на Закарпатті, 25% людей чули про факти торгівлі людьми, дещо чули 28,4%. Тобто досить велика частина обізнана з наявністю проблеми, так само як 21% не цікавить дана проблема, і 7% не знає про проблеми. Найбільше інформації населення отримує з газет 31%, причому населення в районних центрах переважно читає місцеві районні газети, з телебачення дізналось 25%. Про організації, що допомагають жертвам від торгівлі людьми чуло 12,5% і дещо чули 6,8%. Найбільше, 19,8% таких громадян отримали інформацію про них з місцевих газет. На запитання, чи хтось постраждав з оточення респондентів від торгівлі людьми, “так” відповіло 2,4%.

Тренінги, що були проведені під час реалізації проекту у більшості районів Закарпаття, виявили факти, коли у пристарілих людей на піклування залишаються до 10 дітей, батьки яких на заробітках. Великий відсоток людей, що виїжджають за межі країни, реєструються у відповідних службах, через пільги на субсидії, тому відслідкувати відсоток тих, хто виїжджає, частково можна. У м. Сваляві з місцевої школи інтернату було викрадено 4 дитини, цей факт було підтверджено. В інших школах інтернатах, с. Вільшани, Берегівський, Перечинський інтернат, є випадки зникнення дітей, але факти викрадання чи вивезення дітей за кордон не підтверджені. Є факти, що дітей вивозять за кордон для жебракування, секс індустрії, трансплантації органів.

Семінари в Ужгородському, Перечинському, Міжгірському, Воловецькому районах показали, що семінари слід проводити в селах. І до просвітницької роботи залучати лікарів, вчителів, державних службовців середніх ланок, священиків, представників НГО. Оскільки представники правоохоронних органів завантажені й без цього значними об’ємами роботи, то саме зазначені категорії можуть посприяти у попереджені та запобіганні фактів торгівлі людьми.

За словами координатора проекту в Україні пані Наталки Сомолевської, масштаб явища росте, і всім представникам, сторін, що бореться з проблемою торгівлі людьми та запобіганню насилля в сім’ях слід об’єднати зусилля у лобіюванні змін до законодавства.

За даними Уповноваженого з прав людини Н.Карпачової, на сьогодні 5—7 млн. людей перебувають за межами країни. Якщо порахувати кількість пенсіонерів, інвалідів, дітей та тих, хто виїхав за межі країни, вийде вражаюча цифра. За кордоном 5—7 млн. тих, хто повинен працювати на нашу країну, тих хто повинен народжувати майбутнє. Вже зараз так звані “соціальні сироти” при живих батьках потребують додаткової уваги та психологічної допомоги.

За словами експерта-консультанта проекту Миколи Максюти, загалом по Україні дещо чули про проблему 70% населення. Тобто уявлення про загрозу є, і в цьому заслуга НГО та тих, хто бореться з цією проблемою. Західні країни говорять про Україну як постачальника злочинців, нелегальних робітників. Тому до нас і ставляться як до другосортних. Наявні приклади, випадки затримки наших моряків, льотчиків. Наші громадяни, що перебувають закордоном, мають відчуття страху перед поліцією в багатьох випадках через нелегальне перебування. На сьогодні існує соціально небезпечне явище — людина є предметом купівлі-продажу.

За останній рік в Україні відкрито 298 кримінальних справ по статті торгівля людьми, за кількістю справ це вже рівень Німеччини. Можемо констатувати, що правоохоронні органи краще виявляють факти торгівлі людьми та громадські організації працюють ефективно. Нажаль, трохи більше 70 справ дійшло до суду, і лише близько 60 чоловік засуджено. Це говорить про складність та тривалість слідства, особливо коли час витрачається на очікування запитів із закордону. Це недолік.

За словами Т. Руденко, координатора проекту Попередження торгівлі людьми, їхнім центром було проведено анкетування потерпілих людей від торгівлі людьми ( 200 чоловік).

Тих, кого опитували — це переважно 18–25 річні молоді люди (72%), більшість живе в обласних центрах та малих містах. 53% незаміжні, 23% розлучені, 73% з середньою освітою (2/3 без спеціальності). З тих, хто мав спеціальність до виїзду за кордон, 36% опитаних працювало у приватних господарствах, 28% у державних органах та отримували до 200 грн. зарплату. Основна причина, яка спонукала до виїзду за кордон: 50% — нестача грошей на елементарні потреби (їжу).

Серед країн виїзду, Росія займає 18%, 15% країни колишньої Югославії, Італія 12%, Туреччина 12%, Польща, Німеччина та інші. Цікавим є факт, що 82% опитаних респондентів виїхало за кордон легально, по туристичних візам, 7% за фальшивими документами. Виїжджаючи за кордон, 86% людей очікували мати роботу, з метою укладання шлюбу – 5%, примусово виїхали – 3%.

Основна робота, яку виконували респонденти за кордоном: у ресторанах – 25%, шоу-бізнес – 18%, прибирання – 14%. Мета, з якою люди виїжджали за кордон, 48% нестача грошей на життя, 12% — нестача на житло, 10% борги, 7% навчання дітей. Прикро, що у 48% випадків потерпілі взагалі не отримали грошей, 61% тривалий час були без оплати, 54% щось отримали (сума коштів у розмірі 150$).

Додаткову інформацію про опитування можна отримати у Winrock International e-mail: [email protected], www.winrock.org.ua , тел (044) 230-83-71.

Як зазначила Наталка Сомолевська, на сьогодні вартість людини 2,5 млн. $. Наявна проблема вивозу дітей не для усиновлення, а для жебрацтва, важкої праці, інтимних послуг.

Джерело — Фундація Регіональних Ініціатив (ФРІ)

-----------------------------------------
В тему:

Целофанова республіка

Про ксенофобію. Популярно