Скасовуємо чергування голосних О, І, Е, А
03.01.2015 - 19:27
Скасовуємо чергування голосних О, І, Е, А
Світ
Проект «СЕНСАР»https://www.ar25.org/node/28981
Image
Схоже, що чергування голосних відбулися для того, щоб надати українській мові самобутності, передусім, щоб більше вирізнити її від московської і польської. Нині у нас зворотне завдання – створити універсальну слов’янську мову. А для цього треба повернутися до першоджерел.
Можливо, винятки таки залишаться, проте там, де можливо зберегти уніфікацію, чергування голосних скасовується. Залишаємо той варіант вживання голосної, який використовується частіше. Наприклад:
Воля – вольний – вольность – добровольний – добровольчий
водопо́й – водопо́ю, гу́ркот – гу́ркоту, дохо́д – дохо́ду, конь – коня́, ка́мень – ка́меня, ле́бедь – ле́бедя, льод – льо́ду, лой – ло́ю, носоро́г – носоро́га, пішохо́д – пішохо́да, по́пел – по́пелу, сок – со́ку, сто́гон – сто́гону, у́строй – у́строю; пе́вность – пе́вності – пе́вностю,
нога́ – ног, осо́ба – осо́б, село́ – сел, сло́во – слов;
ба́тьков – ба́тькового, бра́тов – бра́тового, Василе́в – Василе́вого, ковалі́в – ковалі́вого, Петро́в – Петро́вого,
Бори́споль – Бори́споля, Ки́їв – Київа, Львов – Льво́ва, Фа́стов – Фа́стова, Ха́рков – Ха́ркова, Черні́гов – Черні́гова;
ове́с – овса́, ове́ць – овця́, вісі – вісь;
бою́ся – бо́йся, стоя́ти – стой;
мо́жу (могла́, могти́) – мог, мо́гши; несу́ (несла́, нести́) – нес, не́сши; плету́ (плела́, плести́) – плев, пле́вши;
роди́ти – доро́дний, село́ – сельськи́й
Незалежность – незалежності (краще застосовувати слово "вольность").
Воск – восковий
Бой – бойовий – бойня (война) – боєць
Рой – ройовий – роїння
Сім (7) – сіми – сімидесятилітній (віддаємо перевагу букві "і", а не "е"), або Сем - семи - семидесятилітній (віддаємо перевагу букві "е").
Осінь – осіні – осінній
Гора – гор – горський
Радость – радості – радостю
Ноч – ночі – ночний – ночник – ночівля – опівночний
Мій – мого (тут, можливо, доведеться зробити виняток, або все ж таки перейти на форму "мой")
піч – печі – піччю, або печ - печі - печчу (оскільки "ч" тверде, до закінчення має бути "у", а не "ю").
Канів – Каніва, Харків – Харківа, Чернігів – Чернігіва, або Канев – Канева, Харков – Харкова, Чернігов – Чернігова
будова – будовник, робота – робочий, нога – підножжя
бог – богато – богатир – богач.
Думаю, що загальний підхід зрозумілий. Які будуть міркування?
Це мозковий штурм, тому допускаються будь-які фантазії.
Останні записи
Опубліковано
Андрій Солтівський
3 January, 2015 - 21:44
То вже на часі.
Незалежность – незалежности
Гора – гор – горский
Радость – радости – радостю
село́ – сельски́й
Золочів - Золочівский
Можливо, позбуваємось «лишних, м’ягких знаків та пом’якшень. Так легше, менш енергозатратно, природно в розмові.
Опубліковано
Доброслав Велесовий
3 January, 2015 - 22:31
Незмінний корінь - це круто! :) Тепер ще треба призначити чіткі значення для суфіксів, префіксів і закінчень, а після того спростити граматику, так щоб дієслова було дуже легко відміняти для різних осіб і часів. Також бажано від неживих речей забрати рід, щоб легко було їх вчити іноземцям. Ще треба буде запозичити по-більше слів з європейських мов, щоб не видумувати свої, і щоб зрозумілі були для всіх. То якраз отримаємо українське Есперанто - максимальну лаконічну, чітку, гнучку і легку у вивченні мову зі зрозумілими для іноземців словами.
До речі, вже є така штучна мова Словіо, яка легко зрозуміла всім слов’янам. https://ru.wikipedia.org/wiki/Словио Там вже є свій словник і своя легка граматика.
Поки що голосую ПРОТИ. Тому що хочу, щоб українська мова залишалася мовою українців. Щоб вона максимально відрізнялася від інших і була не дуже доступною для вивчення іноземцями, тобто щоб могла виконувати функцію інформаційного щита, а не міжнародної мови спілкування. Для міжнародного спілкування значно краще підходять інші мови.
P.S Тільки що додивився що стаття опублікована у відповідній групі, до якої я не належу. Тому можливо мені не треба було її коментувати чи голосувати, оскільки це внутрішня справа учасників самої групи, які вже для себе визначили головні принципи мови Сенсар. Якщо мій голос в голосуванні буде заважати, можете його забрати.
Опубліковано
Ігор Каганець
6 January, 2015 - 14:47
Сенсар - це мова українців. Ми її робимо для себе. Зручність для іноземців - це побічний ефект. Проте він корисний для просування у світі українського впливу.
Опубліковано
Арій
3 January, 2015 - 22:41
В цілому ініціативу підтримую, але конкретно цей набір слів заперечую.
Ось зауваги.
пе́вность – пе́вности – пе́вностю. Звук т в називному відмінку м'який, тому має залишатись таким і інших відмінках. Отже, певность - певності, але кров - крови.
Ба́тьков – ба́тькового, бра́тов – бра́тового, Василе́в – Василе́вого - не зрозумів.
ковалі́в – ковалі́вого - ще менше зрозумів.
Якщо Львов, тоді чому Чернігів? І як писатимемо Тернопіль?
Хибне слово незалежність вилучити зі словника. Замінити словом вольность (самостійность).
Може бути й мой. Що менше винятків, то краще.
Стосовно слова піч треба подумати. Воно походить від слова пек, але водночас у московитів збереглось слово кірпіч, імовірно запозичене від русів.
Будова – будовник. Що менше суфіків, то краще.
А в цілому напрям правильний.
Додаю галів за виконану працю. Але голосую проти і пропоную внести мої поправки.
Опубліковано
Арсен Дубовик
3 January, 2015 - 23:44
Арію, то, мабуть, мова про відповідь на запитання чий? - батьків, братів, Василів. ;) Тут правильно "батьков ремінь" і "батькового брата". Адже так?
Опубліковано
Vakula
5 January, 2015 - 08:49
Підтримую Арія, що так ще правильніше: певность - певності, але кров - крови, також Драбов, Тернополь...
Ці зміни не для іноземних учнів, а для очищення нашої мови. Забудьте ви про іноземців - творимо своє якісне, зрозуміле; і якщо воно буде важким для іноземців, але правильним, вони вивчать ще швидше, ніж легкий для засвоєння "напівпродукт".
Опубліковано
Vakula
5 January, 2015 - 09:29
Стосовно "піч" - "печ".
Треба пробувати, бо можливо, це рефлекс, звичка до "піч", але коли вималюється правильна цілісна мова, то з'явиться магічний потяг до неї.
Опубліковано
Ігор Каганець
6 January, 2015 - 15:08
Згоден, це звичка. В магічній мові має бути "печ", звідси - печі, печія, пекти, пекло, спека, печеня.
Опубліковано
Ігор Каганець
6 January, 2015 - 15:04
Можна переголосовувати. Виправив, має бути "пе́вность – пе́вності – пе́вностю". Згоден, що це має бути правило: м’якість або твердість в називному відмінку має відтворюватися у всіх інших, наприклад, Ігор - Ігору, кисіль - кисілю.
Згоден, що у назвах міст має бути "поль": поле - підвладна територія, поліс - місто, Триполля - троємістя (троя), тобто місто з трома концентричними захисними стінами.
До речі, якщо кажемо "три", то має бути "трома", а не "трьома". Тому "чотири" - "чотирма" (а не чотирьма).
"Незалежність" замінюємо на "вольность". Треба взагалі уникати слів, що починаються з "не".
Треба знайти заміну слову "небезпека" - тут узагалі подвійне заперечення. А що як "небезпека" замінити на слово "пека"? тобто те, що пече, а тому стимулює до дії. Звідси - пекло.
Відтак краще "печ" замість "піч".
"Мой" - нормальне слово, від нього походять "мого", "моє", "моя". Може бути й "моні" (мені).
Так само "Твой" - "твого" - "тобі" - "твоя", "твоє".
Опубліковано
Vakula
7 January, 2015 - 09:54
Згоден, крім: "моні" - "мені".
"Мені" од слова "мен", "меншчизна"(польськ.) тобто "я - муж". Виправдання ще таке: не кажемо ж геть однаково: "твой-твобі", або "той-тобі". Тож "мой-мені" іноземці можуть запам'ятати також.
Цілком хороше слово "пека", питання звички.
Опубліковано
Доброслав Велесовий
7 January, 2015 - 10:45
Покажіть джерело звідки ви взяли таке походження слова "мені"? Чи це просто ваші фантазії?
Опубліковано
Vakula
8 January, 2015 - 09:41
Чому "фантазії"? Це мої думки.
А европейське слово "фантазії" - щоб когось "принизити та стати кращим"? От же ш :)
Опубліковано
Українець
8 January, 2015 - 10:19
Фантазія - це вид розсіювання думки, що може привести до душевного лиха. Краще вживайте слово мрія.
Детальніше тут: http://wikiboria.sd.org.ua/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%B9%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%80-%D0%BA%D0%BB%D1%8E%D1%87._%D0%9C%D0%B5%D1%82%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BA%D0%B0#.D0.A3.D0.A0.D0.9E.D0.9A_8
і тут: http://wikiboria.sd.org.ua/wiki/%D0%9C%D1%80%D1%96%D1%8F
Опубліковано
Миро
3 January, 2015 - 23:17
Це ще не словник, а тільки можливі приклади і тема для роздумів. Мета статті - показати напрям роботи. Як конкретно формувати словник - ще треба поміркувати.
Опубліковано
Сергій Ждан
3 January, 2015 - 23:27
Мова - душа народу. Хіба можна директивно змінювати душу?
Не думаю, що спрощення мови можна назвати її розвитком.
Опубліковано
Арсен Дубовик
3 January, 2015 - 23:33
Так... голосування тут недоречне... спочатку визначаємось з словами, а потім можна і проголосувати. Поки що проти, бо треба голосувати ;). Ніби й не маю претензій до більшості, і хотів би проголосувати "за", але з "троянським конем" можуть пройти й дискусійні слова. От, наприклад, є такі зауваги:
1) "Чернігів". Це назва древнього руського міста, яке носило ймення Чернігов, тому "Чернігов - Чернігова".
2)не "роботник", а робочий - бо руське "робочич" ... хоч і означало це ніщо інше, як "раб", тому взагалі пузбуваймося рабства: робота - це коли найманий працівник (а хоч би й у супермаркеті!), який працює на когось, тому і раб (хоч і сучасний бюджетник - це також раб ;) ) - це праця - праці - працівник. Праця "сродна", як казав Сковорода, це діяльність вольних людей.
3)На рахунок "Незалежность – незалежності" згоден з Арієм. Тим більше про слова з цією "цікавою" часткою "не" ми вже раніше обговорили особливості... підсвідомість всеодно "хапатиме" "залежність"... а воно нам треба?! Хай буде вольность і самостійность!
Опубліковано
Ігор Каганець
6 January, 2015 - 15:17
Голосування тут потрібне тільки для того, щоб структурувати обговорення і пожвавити його.
1. Має бути Чернігов.
2. Робочий - нормальне слово для позначення несамостійного виконавця. Працівник - самостійний виконавець, вільна людина, творець.
Ще є трудівник - це працівник або робочий, який важко працює і йому "трудно".
3. Вольность - замість незалежність. Вольность - наголос на волю, тобто внутрішню силу, яка долає перешкоди. Свобода - це відсутність зовнішніх перешкод.
Опубліковано
Vakula
7 January, 2015 - 09:59
Чернигов - це ж не запозичене слово, потреби нема "і" зоставляти. Іноді російська граматика може слугувати як зберегач українського мовлення.
Вони пишуть по-нашому "шило", а кажуть "шьіло", "кого" - "каво". Тож, можливо, "Чернигов" - це вони так само взяли в нас наше старе написання, а читають по своєму "Чєрніґов".
Опубліковано
Vakula
5 January, 2015 - 08:54
думаю, що треба відновлювати нашу мову не стільки тому, що нею розмовляли наші діди, скільки тому, що вона є найправильнішою і найкориснішою. Все більше людей визнають ймовірність того, що думки і мислеобрази є матеріальними і впливають на наше життя. Так і мова впливає на культуру мислення, творчі здібності, навіть, на настрій людини. Спробуйте відчути, який настрій у людини, що розмовляє, неначе гавкаючи, німецькою мовою. Або англійською, коли відчувається постійне пережовування у роті чогось, що заважає висловлюватись. Той самий німець, або англієць можуть сказати, що він звик так розмовляти. Так це ж і погано, що він звик і не помічає своїх пут. Це як звикнути ходити в кайданах. Звикнути можна, але збоку добре видно, які можливості у такого “ходока в кайданах”. Чи не тому майже всі глобальні винаходи людства були зроблені слов’яномовними людьми?
Які зміни в сучасній українській мові вважаю доречними.
1. Переход “ять” в “і”. На зразок російського переходу “ять” в “є”. Наприклад, “бієда” - “бєда” (рос.) - “біда” (укр.) Це вже відбулося і може вважатися цілком природним. Звук “іє”, що передавався на письмі буквою “ять”, вважаю неслов'янським косноязиччям. Як визначив Платонъ Лукашевичъ (“ЧАРОМУТИЕ или СВЯЩЕННЫЙ ЯЗЫКЪ МАГОВЪ, ВОЛХВОВЪ И ЖРЕЦОВЪ” , 1846 - цю та інші його праці можна скачати з цієї сторінки), російська і українська мови, перехворівши, очистилися од нього. Але, навіть, схоже на те, що українське “і” було ще до появи “ять”. (До речі, Лукашевич наголошує, що першомовою людства є українська).
Опубліковано
Доброслав Велесовий
5 January, 2015 - 10:06
Для деяких народів і слов’янські мови звучать негарно. Наприклад для японців чи китайців. В той час як французька наприклад дуже подобається більшості європейців. Так що це питання звички і смаків.
Опубліковано
Vakula
6 January, 2015 - 08:04
Це те саме, що сперечатися чи подоба европедерастія чи ні, комусь - дуже.
А гнусавлячою мовою балакають бомжі та наркомани, котрі вже вкрай заслаблі. Так і французи у самій европі мають славу слабаків та збоченців. Це ж не я придумав усе збочене називати французьким, а ті, хто їх краще мене знають.
Наприклад, у спорті французький жим, у будівництві - французький балкон, ну і французький поцілунок ;)
А ті дальні народи - вони взагалі протилежні, їх мова звучить навпаки від нашої, ззаду наперед, а це дуже значна відмінність душі.
Опубліковано
Vakula
5 January, 2015 - 08:55
2. Переход звука “о” в “і”. Наприклад, “род” - “рід”, “соль” - “сіль” “одійти” - “відійти”. Ще приклад - “від” - “од”. Треба повернути назад, відновити звук “о”. В деяких словах допускаю цілком доречним переход “о ” в “у”, як природно сходний і подобний звук. Наприклад “огурок”. (Од слов “горчити”, “огорчати”).
Опубліковано
Українець
5 January, 2015 - 12:14
Огурек - це вже надто по-польськи.
Опубліковано
Vakula
6 January, 2015 - 08:08
Огірок - огурок, "о" перейшло в "і" без потреби. "о" та "у" ближчі за звучанням і ця заміна зрозуміліша, хоча правильно "огорок", бо горчить іноді, коли погано поливають.
Опубліковано
Vakula
5 January, 2015 - 09:22
3. Пом'якшення “і” на початку слова за допомогою звука “г”. Наприклад: “історія” - “гісторія”? тут для перевірки можна користати англійську мову “historia”. Спорно і скоріш за все у наш час недоречно, але треба обсудити. Сучасні люди вже звикли напружувати голос і терпіти різкость звуків, наче, для загартування психіки. Вважаю, що звук “і” трохи неприємний, особливо на початку слова. Небажано ним перевантажувати мову. Чув, що в оперному співі слова що починаються на “і” не співають, або по можливості або зовсім. І саме слово “істерика” - це в чистому виді звуконаслідувальне слово, (звук “і” нагадує істерику). Та і не у всякому слові можна пом'якшити звук “і”. Наприклад: “Ігор” “- “Гігор” незвично і має якесь нове значення.
4. Пом'якшення “а” на початку слова за допомогою звука “г”. Майже так само неприємно звучить на початку слова і звук “а”, але пом'якшувати ще і його було б занадто складно. Тоді б обмежились можливості словоутворення. (Дещо закріпилося таки “Анна” - “Ганна”). Звук “а”, хоч і дуже поширений та звичний для нашого слуха, але нагадує крик “а-а-а-а”. Це найпростіший і найдревніший звук людської мови дає відчуття некерованих інстинктів. І відповідно діє на людину. А на початку слова звук “а” різкостю схожий на звук “і”.
Опубліковано
Арсен Дубовик
5 January, 2015 - 11:13
Мабуть, не тільки "і"...
3. Пом'якшення “і” на початку слова за допомогою звука “г”.
У селах навколо Умані люди ставлять -г і перед -у. Навіть приказка така про уманську говірку ходить: "Поїду у Гумань, продам гоїрки та й куплю госеледців". Мовляв, - Поїду в Умань, продам огірки, та й куплю оселедців". ;)
Опубліковано
Vakula
7 January, 2015 - 08:48
Видно, добрі люди у Гумані живуть.
Опубліковано
Vakula
5 January, 2015 - 08:58
5. Пом'якшення будь-яких голосних звуков на початку слова за допомогою йотування. Можливо, що звук “й” виник для пом'якшення всіх голосних звуків на початку слова. І до голосних звуків додалися їх йотовані різновиди. “Уха” - “ушка” - “йушка” - “юшка”.
Опубліковано
Vakula
5 January, 2015 - 09:03
6. Переход “ф” - “хв” і “х” "в", "т". “Цифра” - “цихра”, “фанера” - “хванера”, "Афіни"- "Атени", "асфальт"-"асвальт".
Старі люди ще й досі зберегають слов'янську вимову. Бо запозичений звук “ф” по своєму характеру наближається до тваринного “фффррр”. Од нього пішло й слово “фу” з відповідним значенням. Це неестетичний, брудний звук. Наче у людини вибиті передні зуби і повітря шипить на губах.
Якщо замінити всі запозичені слова своїми, то звуку "ф" не буде, крім назв чужих міст, імен тощо.
7. Переход “ф” - “п”. В деяких словах доречна така заміна. “Филип” - “Пилип”. Багато слов у європейських мовах теж ще зберегають, на письмі, одсутність фиркаючого звука “f” - “ph”. “Федерація” — “П...”
Опубліковано
Ігор Каганець
6 January, 2015 - 19:43
Буква Ф була у глаголиці - одному з найдавніших алфавітів. Але вона, скоріше всього, використовувалася для іноземних або якихось специфічних слів.
Українцям властивий звук "хв". З погляду фоносемантики "хв" звучить значно потужніше, ніж "ф". Хведір - це круто, а Федір - так собі.
Опубліковано
Vakula
5 January, 2015 - 09:20
Уважніше ставитися до "-ся". Деколи можна його зкоротити.
"Користуватися" чимось - незрозуміло, як використовувати самого себе та ще й чимось? Коротше буде - користати (користувати) так зрозуміло.
Хоча, в цьому слові, може я не правий, бо тут "-ся" хоч і натягнуто, але додає сенсу, що не "себе", а "собі". Якщо в реченні це важливо сказати, то хай буде "-ся".
Опубліковано
Українець
5 January, 2015 - 12:17
Ся можна скоротити до сь.
Опубліковано
Vakula
5 January, 2015 - 09:15
"Зкоротити" - тільки но написав це слово - підказка, що треба писати "скоротити", але ж це не од "скорий", а од "з+короткий".
"Обкатую" деякі слова, як "од" (зрозуміло пов'язане з "до"), "Мериканець" - так в селі звали чоловіка, що їздив до Америки, та повернувсь. Тут прибрано різкувату "а" на початку, на сенс слова не вплива, бо що то, що то - чуже.
Опубліковано
Vakula
5 January, 2015 - 09:38
Европейці вимовляють м'яко "ль", так як наші сельські бабусі.
У поляків є дві схожі букви: для "л" і для "ль".
Діти зачасту теж вимовляють "ль".
Схоже, м'якість цього звуку є ознакою його первісності, чи варто його узаконювати, чи ні.... Як на мене, "ль" звучить по-дитячому і по-селянськи. Але ж так балакали тисячами років наші предки, може, треба його теж повернути, щоб відновити те світосприйняття, казкове, чарівне, райське зрештою.
Опубліковано
Українець
5 January, 2015 - 10:10
Діти взагалі схильні до пом'якшень.
Опубліковано
Миро
5 January, 2015 - 21:49
Можливо, в українській мові забагато пом’якшень, тому треба робити її твердішою й чіткішою. Наприклад, слова "гарний", "гаразд", "гармонія" - це пом’якшення первинних "арний" (сонячний, божественний), "аразд" (добре), "армонія" (божественний порядок). Прибираємо "г" - відкриваємо сенс.
Давня мова була твердішою. Наприклад, українці спочатку казали "ест", пізніше - "єсть" і "є". "Ест" законсервувалося в латині. "Ст" означає міцність, стабільність, сталевість. Тому "ест" - це те, що точно є.
"Є" і "ест" можна використовувати одночасно. Якщо хочемо підкреслити, що якась сутність є міцною і стабільною, то можемо казати "ест", а якщо слабкою і ефемерною - кажемо "є".
Опубліковано
Українець
5 January, 2015 - 23:03
По моєму слово лад ще краще від армонія чи порядок.
Опубліковано
Vakula
6 January, 2015 - 09:27
Лукашевич казав, що мова утворюється з імен богів - і це майже так.
Тому ЛАД - засадове слово, та ще й коротке і влучне.
"Гармонія", можливо, теж наше, принаймні, може відчуватися, як "гарно" - "гарнмонія"
Пом'якшення початків слів вважаю, треба зберегти - "Ганна"... ще й "historia" - "гісторія". (більшість таких слів проситься замінити їх своїми) Бо така наша мова споконвіку - відкриті склади. А азійські мови, навпаки, намагаються балакати закритими складами, що напружує, збуджує, дратує.
Опубліковано
Українець
6 January, 2015 - 10:53
Відхиляю обов'язковість встановлення г, й перед а, і.
Дуже чітко звучать слова Аз, алмаз, ангел, арій, активність, акцент, абетка, армія, армата, арматура, Андрій, Індра, андроїд, Артур, Артем, Аристотель, Аристокл, Аратта.
Звук і на початку слова надає йому витонченості, проникливості, тому дуже доречний в словах: інтелект, інтуїція, інтерес, Інна, Ізіда, Іларія, індекс, імпульс, істина.
Щоб чітко вимовити а, треба набрати побільше повітря, тобто це додаткове тренування. Побільше слів з гучним відкритим А та І !
Хоча в мистецтві допустимі пом'якшені слова: йарий, янгол, Ганна.
Опубліковано
Vakula
6 January, 2015 - 11:07
Можливо, не все треба міняти, але гляньмо у словник - українських слів на "а" майже нема, це не по-нашому.
Отож і воно, що щоб позвати на "а" треба напружитися, це, хай і витончено, дратує того кого кличеш ( і якщо поважаєш, то зови по-нашому).
Той же Артур, швидше б відгукнувся на Яртур. У селі кличуть: "Яринка!"
Витонченість "а" на початку - це коли людина вже бадьора, а коли спокійна і зайнята своїм, то "а" б'є по мізках, тому і звуть "Ганна".
Просто, українці не наважилися переробити под себе всі слова на "а". Української мови довгий час взагалі "не існувало", а тепер звикли до чужого та не наважуємося міняти.
Десь траплялося у нас раніше "гісторія", чи здається, у білорусів досі так.
Опубліковано
Vakula
6 January, 2015 - 10:01
Збільшення вживання "о" (замість "і") повинно мову зробити достатньо поважною, твердішою.
Додавання "г" перед "а" на початку слова (Андрій - Гандрей) подовшує слово тільки на письмі і не пом'якшує звучання. Воно забирає різкість, (таку, що нагадує різкий під'йом о 6-й: "рота пад'йом!").
Взагалі, пропоную визначити всі можливі нововведення, а потім вже, за доцільністю, не всі з них чи не в повному обсязі примінити.
Опубліковано
Арсен Дубовик
6 January, 2015 - 19:42
))) У казці про ріпку, народ закарбував: "Дід Гандрушка і бабка Марушка" ))
Опубліковано
Зоріна Небокрай
12 January, 2015 - 22:50
Ви праві п.Арсене. В селі Козин Радивілівського району кличуть - Гандрей, сама чула.
Опубліковано
Vakula
6 January, 2015 - 11:15
Ест - на диво, відчувається дуже по-нашому.
Якщо одкривати сенс :
гармонія - армонія, то очевидно - ярмонія (я, це йа - відкритий склад).
гарний, гаразд - не хотілося б міняти, бо коли міняти з одкриттям сенсу, то: ярний, яразд.
Загалом твердості та поважності додає віднова (однова) звуку "о" у багатьох словах.
Опубліковано
Зірка
5 January, 2015 - 23:32
Думаю, очистити і спростити українську мову треба.
1. Сьогоднішня українська мова страшенно обтяжена совєтською канцелярщиною. Позбудьмося її, і мова зразу стане зрозумілішою (?!чому казати «у мене є», коли простіше «маю», «голова був обраний радою» замість «рада обрала голову»?!),
2. Якщо намагатися зближувати українську мову до сусідніх
замість шукати найприродніше у нашій, ширити і творити з нього,
тоді можемо розійтися з добрим наміром.
Ӏснує багато чого природнього і по селах, чуємо його і з дитячих уст, як уже згадувалося.
3. Позбуватися відмінків і часів означало б відібрати від нашої мови точність і ясність. Французи, які не мають відмінків, щоби виразити думку, мусять додавати інші слова.
Чужинці милуються нашою мовою, французи завжди просять щось сказати-заспівати українською, натомість сміються, наприклад, з польської …
4. До того ж, якщо наша мова «матірна» - нелогічно її «зраджувати». Гадаю, краще докопуватися до її джерел,
і відсікати з неї непотріб.
Опубліковано
Доктор Смалець
6 January, 2015 - 01:14
Пані Зірко, підтримую Ваші чіткі і слушні пропозиції. Справді, спочатку треба очистити нашу мову від канцелярщини, громіздких конструкцій та невдалих запозичень з інших мов шляхом калькування чужих зворотів тощо. Це тривала і копітка праця, але, якщо нею захопиться велике число ентузіастів, то, можливо, відпаде необхідність "кривавої революції" в граматиці :-)).
Гадаю, дуже важливо, щоб не втратили почуття міри деякі завзяті реформатори, котрі свою любов до рідної мови живлять ненавистю до мов чужих: німці у них гавкають, британці розмовляють, жуючи стейка... ну, і фиркають усі, хто має в абетці F :-)). Для мене це дуже сумно, попри щойно поставлений смайлик, бо кожна мова - це величезний яскравий світ, який може духовно збагатити не тільки її носіїв (якщо, звичайно, мати трохи терпіння і наполегливості).
Ви кажете, що дехто сміється, почувши польську? Поляки справді мають фантастичний гумор, який непросто перекласти (хіба що галицькою говіркою :-)), а надмірна кількість шиплячих звуків ще й посилює ефект. Але там не тільки гумор. Наприклад, хіба можуть "печаль" або "грусть" передати поезію того відчуття, яке поляки називають "tęsknota"...
Кожна мова має свої "діаманти", які могли би виблискувати і в нашому Сенсарі (ех, якби ж то я їх усіх бачив...)
Не маю сумніву, пані Зірко, що і з французької нам би дещо пасувало :-))
Опубліковано
Vakula
6 January, 2015 - 09:10
Що сумного в тому, що я казав, що німці, наче, гавкають, розмовляють жорстко, я ж не брехав зловмисно, що вони гнусавлять як бомжі і французи, я не прискіпувався до них без потреби. Написано це було не для реверансів, а для розуміння важливості збереження мови.
Чи от поляки - очистити їх мову від пшекання та латиниці, де шиплячі приголосні вони вимушені писати трохи не по чотири літері підряд, то в них у головах у самих посвітлішало б, стало легше думати і розмовляти. Західняки набралися від них і шепелявлять, як беззубі старці - що тут цінного, хіба що прикольно. Навіть не бувавши у Польщі, всі знають, що польські фільми, здебільшого занадто не цікаві, мало подій, змісту, забагато дрібниць ні про що, одним словом - нудні. У фільмі (здається, "Куди зникають розумні діти") сказано, що інтелект у них теж середній, як у росіян та з.европейців - чи не плод це їхніх покручених мов?
От французи кажуть "bras" - рука, брака, те що бере, а "брати" в них не "brandre", а "prandre" - не однокорінні слова, не розуміють, зв'язку і своїх слів, бо позичали їх, по-суті, від нас, не розуміючи чужої їм мови.
А мовні перли та діаманти можна не тільки у Луврі знайти, а і серед гопників чи геймерів познаходити, при бажанні, їх повно всюди.
Але зрозумійте, наша культура не є бідною на діаманти, їй не треба побиратися, вона є пограбованою і потрощеною дещо і треба її правильно відновити.
А чудеса і діаманти є і будуть свої. І творитимуться вони не тими, хто шукатиме у чужих культурах, принижуючи тим самим свою, а творитиме правильне, своє.
І ті ж французи поважатимуть наших творців, вчитимуться в них із вдячністю і користю для себе, як було завжди.
Опубліковано
Gaydamaka
6 January, 2015 - 19:03
Доброго вечора, пане Вакула! Цілком з Вами згоден в тому, що Ви писали про інші мови, А ще якби Ви чули мову індусів або філіпінців...До речі, коли працюю з ними разом, то часто просять щось промовити українською, при цьому уважно прислухаються до звучання моєї мови. Кажуть,що гарна...
Опубліковано
Доброслав Велесовий
6 January, 2015 - 09:21
Згоден з твоєю думкою, пане Доктор. Особливо з цією "кожна мова - це величезний яскравий світ, який може духовно збагатити не тільки її носіїв (якщо, звичайно, мати трохи терпіння і наполегливості)."
А думка про те, що все "не наше" то збочення і брак, точно не є притаманною справжнім аріям. Для того, щоб любити своє, зовсім не потрібно ненавидіти чуже!
Опубліковано
Vakula
6 January, 2015 - 09:52
Звідки ця хвиля обурення від згадки про те, що гавкати, гнусавити, шепелявити, жувати, картавити.... не є добре? У нас гнусавість, шепелявість, гомосексуальність вважається недобрими речами і це правильно і має пояснення, без пустопорожньої балаканини (демагогії).
До теми українства - люди, в роду которих є іноземці, мимоволі тягнуться до свого коріння, тож хтось гаряче і беззмістовно виправдовуватиме гнусавість, хтось - ще щось... Тому просте правило - Україні потрібне українське. Не самі тільки вишиванки, а й нове, але українське за змістом.
Це як двійочник у школі - скільки він не зписуватиме у сусідів - свого не придума, доки не повірить у свої сили. І будь-який відмінник дивується, ну чого він такий недолугий, все ж так просто і зрозуміло і цікаво, а він все зписує та зписує! :)