Заступник голови Української Республіканської партії Ростислав Новоженець поділився з нами своїми враженнями від учорашніх подій під стінами Верховної Ради, учасником яких він був особисто. Його висновок невтішний – якщо опозиція терміново не змінить методи боротьби з існуючою владою, вона буде приречена на програш. - Будь-яка революція як форма зміни існуючого порядку речей, робиться у столиці, - сказав Р.Новоженець. – І ми вчора побачили, що до Києва з’їхалося багато людей з областей. Проте, без активної підтримки мешканців столиці акції протесту аж ніяк не можна вважати дієвими. Так, людей було багато, але не настільки багато, щоб досягти поставленої мети – змінити владу в Україні. Ростислав Новоженець вважає, що українська опозиція, передусім, повинна зробити висновки із тих помилок та прорахунків, яких припустилися організатори протестів 27-го квітня. Зокрема, на його думку, необхідно звернути увагу на такі речі: 1. Обов’язково активізувати киян. Люди з інших міст – це добре, але вони не можуть перебувати у столиці надто довго. Щоб акції протесту були постійними та перманентними, їх основною силою повинні стати кияни. Водночас, в обласних центрах також повинні тривати заходи супротиву. 2. Потрібно визнати, що акції 27-го квітня були слабо підготовані, зокрема, усередині парламенту. Дивно, чому депутати, які мають добрий досвід блокувати роботу ВР, цього разу потерпіли поразку. Там же дві сотні опозиціонерів, і вони не могли протистояти «коаліції», яка була присутня більше картками, ніж особисто? Крім того, чому опозиція досі не навела порядку з відступниками? «Ми знаємо, - сказав Р.Новоженець, - що 9 депутатів від БЮТ та 7 – він НУНСу голосували «за». Ці люди мали б бути давно відлучені від депутатства, а їх прізвища - стати відомими усій країні. Наприклад, Писаренко, що недавно був як спікер фракції, або Жванія – вихованець Ющенка, чи Олександр Омельченко – колишній багаторічний голова Києва…». 3. Треба визнати, що люди, які прибули на акцію з інших міст, так і не змогли згуртуватися. Вони були розпорошені навколо Верховної Ради, часом, на значній віддалі, що створювало враження неефективності акції і наражало протестувальників на реальну небезпеку. Один загін ЗМОП, перебігаючи з місця на місце, фізично придушував осередки активного супротиву. А тим часом між учасниками акції не було якоїсь узгодженості. Віче провели вже тоді, коли відбулося голосування за «харківські угоди», а потрібно було – раніше. 4. Досі немає єдності між лідерами опозиції. Скажімо, коли виступала Тимошенко, «Свобода» кричала «Тягнибок – наш президент!». І не дарма не виступав Ющенко, який втратив авторитет на посаді Президента, і навіть тепер не бажає об’єднуватися з іншими опозиціонерами. Та найгірше – недовіра до помаранчевих лідерів. Сьогодні люди чудово розуміють, що якби свого часу було реалізоване гасло «Бандитам – тюрми!», якби за п’ять років попередня влада спромоглася навести в країні порядок, протестувати зараз не було б проти чого. Ростислав Новоженець наполягає: якщо нинішні опозиціонери справді хочуть добра Україні, а не лише йдуть, аби боротися за владу, вони повинні негайно виробити план дій на усунення нелегітимної антидержавної нинішньої влади. Ще зараз зробити це не пізно, але пізно може бути вже завтра. На думку Р.Новоженця, конче потрібно змінити методи та гасла, визнати свої попередні помилки, нарешті почати називати речі своїми іменами. Якщо ж лідери попередньої влади, котрі тепер вважають себе головними опозиціонерами, не спроможні до таких дій, їм краще відійти убік та пропустити молодших, розумніших людей, за якими немає шлейфу старих гріхів. А поки що ситуація виглядає так, ніби коли горить хата, люди, які нарекли себе пожежниками, замість вогонь гасити, починають між собою сперечатися. За таких обставин може на попіл згоріти не тільки хата, але й усе село. «Дух волі» http://www.duhvoli.com.ua