Нагадаємо, що 19 грудня було прийнято закон «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» (це його офіційна назва). Закон одразу ж розкритикували за те, що він не може бути застосований на практиці. Так, заступник голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Павло Гвоздик заявив, що закон не може бути застосований через відсутність у законодавстві механізмів його реалізації. Також Законом не було визначено чіткого кола осіб, на яких поширюється його дія. Вадим Колесніченко, який, зокрема, є членом парламентського комітету з верховенства права, заявив: «Цей документ взагалі не можна називати законом про амністію. Я за нього не голосував, бо нема механізму його реалізації – він суперечить і Конституції, і Кримінально-процесуальному кодексу. Це політико-правове рішення, яке, по суті, неможливо юридично виконати» (цитата з «Радіо Свобода»).

 Насправді ж деякі правники вважають це свідомою дискредитацією закону. Адже в теорії права діє так звана «остання воля законодавця». Тобто коли виникають колізії між правовими актами рівної сили, то діє той законодавчий акт, який було прийнято пізніше. Оскільки закон та Кримінально-процесуальний кодекс мають однакову юридичну силу і норми жодного з них не мають верховенства над іншим, то у випадку із даним законом потрібно було у випадку суперечностей використовувати саме закон «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань».

  Однак 16 січня, у День миттєвого підрахунку рук, з подачі С.Ківалова був внесений проект про зміни до цього закону. І його, разом із іншими «прекрасними» законодавчими ініціативами, таки прийняли. То краще стало чи гірше? І чи можна казати про краще, коли йдеться про сумнозвісного Ківалова?

 Так, у законі від 19 грудня у Статті 1 йшлося: «Звільнити від відповідальності осіб, які були учасниками акцій протесту та масових заходів». У новій редакції від 16 січня формулювання змінили на «за умови, що ці злочинипов’язані з масовими акціями протесту». Тобто якщо раніше героїчний Беркут не підпадав під дію закону, оскільки не був учасником акцій протесту, а типу виконував службовий обов’язок, то тепер його представники, як особи, «пов’язані» із акціями, можуть скористатися цим законом.

 Що саме теоретично списує з рахунків закон недобросовісній міліції і тітушкам?

 Запропоновані і прийняті зміни до закону визначили все-таки, кого саме звільняють від відповідальності, перелічивши статті Кримінального кодексу.

Новий закон звільняє від відповідальності тих, хто перешкоджав професійній діяльності журналістів, наносив умисні тілесні ушкодження середньої тяжкості, крав майно чи зумисне його нищив (розбивав фото- та відеотехніку, наприклад чи палив авто). Також звільняються від відповідальності ті, хто повідомляв про підкладання бімб в метро, незаконно заволодівав транспортним засобом і будь-яким чином перевищував свої службові повноваження.

 Але і мітингувальникам наче щось вигоріло: у переліку звільнених від відповідальності законом, ідеться про тих, хто закликав або вчиняв дії до захоплення державної влади,  блокував транспортні комунікації, порушував громадський порядок, влаштовував масові заворушення чи закликав до них, вчиняв дії, характеризовані як хуліганство. Звільняються також ті, хто захоплював громадські будівлі, ті, хто чинив опір представникам правоохоронних органів і втручався у їхню діяльність, погрожував їм чи навіть посягав на життя. Це якщо розшифрувати номери статей Кримінального кодексу.

 Проте не все так просто, адже ініціатори законопроекту «обдурили самі себе». Цей закон може так і не встигнути бути застосованим!

 Річ у тім, що первинна редакція закону була прийнята 19 грудня. Стаття 5 цього закону визначає, що він набуває чинності наступного дня з дня опублікування. Його опублікували в «Голосі України» 25 грудня, тобто закон вступив у силу 26 грудня.

 Верховна рада 16 січня прийняла закон Про внесення змін до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань». А далі в гру вступають правила пунктуації. Після речення «Внести зміни до Закону України «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» (Голос України від 25.12.2013 №245, Урядовий кур’єр від 25.12.13 №239), виклавши його у такій редакції» стоїть двокрапка і відкриваються лапки, які закриваються аж після Статті 8, у самому кінці Закону. Тобто все те, що написано всередині лапок, стосується закону від 19 грудня, якщо вірити формулюванню. А от сам закон від 16 січня не містить положення про те, коли саме він набуває чинності.   Згідно із частиною 5 Статті 94 Конституції України, Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом. Тобто внесені Ківаловим зміни набудуть чинності аж через 10 днів після опублікування. Стаття 8 говорить про те, що закон «підлягає виконанню протягом одного місяця» (а оскільки написане всередині лапок, то йдеться про закон від 19 грудня, а не 16 січня!). Тобто якщо нову редакцію закону опублікують, то вона набуде чинності лише з як мінімум 30 січня, тобто тоді, коли офіційна дія закону припиниться 25 січня. І його не можна буде застосовувати.

 Але поки діє старий Закон. І він повинен бути застосований, без посилань на «відсутність» механізмів.

В тему:

Спікер Рибак порушив норми регламенту, підписавши скандальні закони - нардеп