Про "мудрий" народ, що дуже любить мучити себе та інших
Про "мудрий" народ, що дуже любить мучити себе та інших

На мій погляд, це один з найтрагічніших (і водночас найсмішніших) фільмів про євреїв, які я бачив. І не тільки про євреїв, бо ця епідемія зараз штучно поширюється по всьому світу. Йдеться про базові світоглядні засади, з якими ми крокуємо в наше світле майбутнє. Найвеличніший і найцінніший дар, який ми отримали від Творця - це свобода вибору. Він подарував її нам тому, що Він не тільки нас любить, але також і довіряє нам. Господь нас поважає, як справедливо стверджує Юрій Шевчук у своїй відомій пісеньці (http://www.youtube.com/watch?v=L8eUE8SR8s4). Цю Богом дану свободу неможливо відібрати навіть у засуджених, бо вона знаходиться не назовні, а всередині людини.
Найгірший вибір, який можна зробити в цьому світі, - відмовитися від цієї свободи. Для цього слід розписати на папері у двох стовпчиках весь свій життєвий уклад у найдрібніших деталях: це можна, а це не можна (інакше - "геєна огненна і скрегіт зубний"). Зате вже не треба мучитися щоденним вибором між світлом і темрявою. І ось наш позитивний герой Ларрі Гопник начебто повністю вписався в перший стовпчик, але в нього чомусь все починає раптом валитися: робота, сім'я і так далі. У чому ж справа? - питає він по черзі у трьох рабинів. Я ж нічого поганого не зробив! Дуже характерно, що ніхто з "наймудріших" не дав йому чіткої відповіді або поради, а лише напустив словесного туману. Мовляв, що б ти не робив, мерзенний рабе божий, не дано тобі втямити мету великого божого задуму, а тим паче - щось у цьому задумі змінити! Змирися, працюй і не нарікай!

Це фальшиве гасло, цю туфту постійно втокмачують з допомогою маскультури в суспільну свідомість не тільки ортодоксальних іудеїв, але й звичайних трудящих. Воно є дуже зручним і корисним для тих багатих гопників, які вже влаштувалися (як їм здається) там, на відрізаному вершечку піраміди зі всевидячим оком, і дуже бояться звідти впасти.

На відміну від іудеїв, які так і не змогли вийти з рабства, вільній людині позбутися цієї навіяної мани можна досить легко. Треба тільки постійно пам'ятати, що ми - Діти Божі, а не раби єгови. У кожному з нас - частина Творця, отож і творіть собі на здоров'я, прислухаючись до свого серця. Озирніться і побачите, скільки навколо можна всього змінити, якщо почувати себе господарем, а не рабом.
І не треба відволікати дурними запитаннями рабинів та попів: вони, як і Ларі Гопник, теж намагаються зв'язатися зі своїм головним "шефом", щоб зрозуміти, що відбувається. Тож, якщо хтось намагається переконати вас, що Бог насолоджується вашими слухняними стражданнями, не вірте своїм вухам! Гадаєте, Творцеві цікаво спостерігати за діяннями сумних мучеників-невдах? Та ні, зовсім навпаки: Бог любить веселих переможців!