Ростислав Новоженець:

- 26-го жовтня минає 15 років з того дня, як була створена політична сила, яка згодом отримала назву Партія Регіонів. УРП, як перша партія в Україні, що свого часу долучилася до заборони КПРС, не могла проминути нагоди, аби не зробити «подарунок» ПР. Ми підготували позов до Окружного адміністративного суду м. Києва з вимогою заборонити діяльність і вчинити примусовий розпуск Партії Регіонів. Ми вважаємо, що за 15 років вони «добра чимало натворили», і вже настав час їх заборонити.

У позові ми посилаємося на статтю 37 Конституції України, де записано, що утворення і діяльність політичних партій, дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, розпалювання міжетнічної ворожнечі, посягання на права і свободи людей, забороняються.

Цей позов ми подали за ініціативою Львівської крайової організації і за погодженням з Центральним проводом УРП.

Що ж примусило нас вимагати заборони ПР? Причин можна називати багато, я раніше називав їх у своїй статті, нещодавно опублікованій у газеті «Дух волі». Але цього разу ми зупинилися ось на чому:

По-перше, згадаємо сумнозвісний з’їзд у Сіверсько-Донецьку в 2004-му році, коли від лідерів ПР лунали заклики до створення бойових загонів, повалення існуючого ладу, створення окремої держави «Пісуар» – це злочин, за який були порушені кримінальні справи і проти покійного Кушнарьова, і проти нинішнього керівника фракції ПР у Верховній Раді Єфремова, і проти Колеснікова. Шкода, що ці справи не були доведені до кінця. Але чи ці люди самі вирішували, до чого закликати на партійному з’їзді? Звісно ж, ні. Вирішувала і підтримувала той сепаратизм вся верхівка партії.


Друге - Харківські угоди. Всупереч Конституції України керівники Партії Регіонів, які опинилися на вищих державних посадах, продовжили перебування окупаційного російського військово-морського флоту на території України по суті – на довічний термін. Хіба це не підрив безпеки держави? Щонайменше!

І третє: прийняття за ініціативою членів ПР і за підтримки цілої фракції ПР у Верховній Раді України сумнозвісного закону про засади державної мовної політики, який нахабно протягувався всупереч Конституції, регламенту ВР та іншим законам.

Партія Регіонів за два з половиною роки свого правління заманіфестовувала себе як сила антидержавна, антинародна, українофобська. Ми наголошуємо, що ПР здійснює політику апартеїду, оскільки корінна нація – українці – повністю відсунуті від управління державою, позбавлені основної частини власності. Натомість нащадки тих, які знищували УНР, організовували голодомори і репресії проти українців, сьогодні при владі.

Ця тема для нас не нова. У 2008-му році, коли я був депутатом Львівської обласної ради, ми ініціювали від депутатської групи УРП звернення до президента і до Кабміну з вимогою вжити заходів, щоб через суд заборонити Партію Регіонів. Тоді Львівська обласна рада це рішення підтримала. Однак тодішній слабкодухий керівник ради Мирослав Сеник не підписав цього листа. І не дивлячись на наше звернення до прокурора, нам не вдалося нічого змінити.

Хтось скаже: та що ви собі таке зафантазували! Партія Регіонів – це мільйон чотириста тисяч членів... Вона сьогодні при владі... Даруйте, нацистська партія у Німеччині також колись була при владі. І також мала багато прихильників. Але це не привід миритися з існуванням таких політичних сил.

Читати повністю ТУТ