Ледь не кожен місяць астролог Павло Глоба лякає нас всілякими катаклізмами і навіть кінцем світу. Хоча жоден з його прогнозів ніколи не збувається вже на наступний день після «святкування дня невиконаних обіцянок» Інтернет знову захлинається черговими «пророцтвами».

Все це нагадує щорічні «передбачення» від київських бабусь, які з щасливим виразом на обличчі влітку пророкують страшні морози взимку, коли «все замерзне», а взимку говорять про те, що літо буде таке, що все «згорить» і ми помремо з голоду.

Після чергового такого пророцтва в цьому році Україна зібрала найвищий врожай за всю свою історію (56 млн. тонн зернових). Такий врожай за часів «розвинутого соціалізму» нікому й не снився. Але не зважаючи на це «комуняки» продовжують балакати про те, як вони колись добре керували сільським господарством за часів Хрущова і Брежнєва. Та за нинішній врожай товариш Брежнєв був би обвішаний золотими зірками як свиноматка молочними залозами.

Думаю, що вже мабуть всім набридли недолугі балачки про якусь там фінансову кризу. Я щось не чув, щоб хтось влаштовував автодафе грошам на площах найбільших міст світу. Балачки про те, що долар падає теж у розумних людей викликають хіба що іронічну посмішку. Дай боже, щоб ми так стояли, як він падає.

Звичайно, якщо в Греції вже вся нація не хоче працювати, а бути на утриманні Німеччини і Франції, якщо громадяни всіх країн, які «намилилися» вступати до ЄС мріють про таке життя «як у Німеччині», але при цьому не бажають працювати, криза настане обов’язково.

Але це криза не фінансова, а цивілізаційна. Вона не в кишенях, а в головах людей. Ніколи ще не було такого напливу емігрантів до країн ЄС, як у 2011 році. Так їх ця «криза» притягує, що просто сил ніяких більше немає.

У нас же духовна чи цивілізаційна криза має найрізноманітніші прояви. Рівень «лохізації» суспільства, яке під «пророцтва» професійних віщунів одружується, засновує бізнес, навіть закладає храми «канонічної церкви» просто перевищив всілякі допустимі норми.

Нинішній світ просто на наших очах переживає очевидне переформатування, яке тільки-тільки починається. Розвиток цивілізації відбувається через кризи і інакше проходити просто не може. Так як все відбувається в двох вимірах: просторі і часі, саме їхня трансформація викликає неминучі суспільні зміни.

Чому так мало у світі футурологів, які вміють передбачати майбутнє на науковому рівні? Історія у нас повністю фальсифікована і міфологізована. Що вже там говорити про те, що відбувалося 100-200 років тому. У нас повністю викривлено те, що відбувалося місяць тому.

Як же тоді можна передбачити майбутнє без знання і розуміння минулого. Нинішнє – лише мить. Фальсифіковане минуле знищує базу для правдивого передбачення майбутнього і відкриває шлях всіляким шарлатанам.

Ми любимо минуле, бо його завжди можна зобразити у вигідному для нас світлі, і боїмося майбутнього, бо воно не підвладне нашій фальсифікації.

Що ж буде відбуватися зі світом далі? Чому нині так важко передбачити майбутнє? Чому ще за день ніхто не був здатен передбачити, скажімо «арабську весну»? Чим зайнята ціла армія всіляких професійних аналітиків? Чому вони не можуть відпрацювати мільярди доларів, які на них витрачають держави?

Справа в тому, що донині ніхто не звертає уваги на очевидний парадокс сучасного світу. В ХХІ ст. паралельно проходять два, здавалося б взаємовиключних процеси: простір все більше об’єднується, диверсифікується, глобалізується. Натомість територія все більше розпадається і дискретизується. Це відбуватиметься і надалі по наростаючій.

Наприклад, для мене очевидно, що кризові явища в ЄС виникли саме тоді, коли вирішили інтегрувати не простір, як до того, а територію, як нині. І це стосується всіх без винятку інтеграційних об’єднань. Поки інтеграція відбувається на просторовому рівні все добре, коли намагаються об’єднати територію, все починає розпадатися. Якщо лідери ЄС це зрозуміють, даром віддаю їм власну ідею, все буде добре. Якщо і далі будуть тиснути на територіальний чинник, тенденція об’єктивної дискредизації території неодмінно зруйнує цю найуспішнішу інтеграційну структуру.

Гаслом ХХІ ст. стає: управлятися локально, діяти глобально. Великі території внаслідок їх постійного ускладнення стають мало контрольованими. Через це простір намагається глобалізуватися у віртуальний простір, все більше відриваючись від конкретної території.

Час імперій пройшов. Ми будемо свідками дуже швидкого розпаду їх територій. В ХХІ ст. їх замінять все більш віртуальні просторові, а не територіальні інтеграційні об’єднання.

---

В тему:

Оптимізм Золотої доби і чесноти доби Заліза (аудіо)

Рене Генон. Криза сучасного світу

Модель «Галілея»: програма-інсталятор Золотої доби