Ви супротивник системи визискування людей, але ви із цієї системи виросли, підкорялися її законам. Чи може не давали хабарі?

— У середині 1980-х я відкрив кооператив у Будинку торгівлі у Дніпропетровську. До мене почала чіплятися адміністрація. Я дивуюся, що від мене хочуть? Знаючі люди запитують: ”А ти директору платиш?” Коли я прийшов до директора, він хвилин 20 розповідав, що комуніст, порядна людина. Я сказав, що мені треба вирішувати питання, швидко кинув гроші на стіл і побіг. А він за мною: ”Почекай, як ти міг таке подумати?”

Чого тікали?

— Так мене мій заступник, старший чоловік, навчив. Це така своєрідна гра. Він тільки перший раз за мною гнався, та й то з кабінету не вискочив. Потім приходжу до директора, а мене приймають першим. Він розказує, що має бути певне коло людей, які довіряють одне одному. Дає зрозуміти, що ці люди повинні з ним вирішувати питання. Щомісяця я давав йому гроші. І в мене зникли проблеми.

Система наша передбачає, що підприємець стоїть у позі прохача перед можновладцями. Але їй можна протидіяти.

Вас звинуватять в егоїзмі. Адже на податки громадян утримують лікарів, учителів, інших бюджетників.


— Про те, щоб платити зарплату бюджетникам, повинна подбати наша заможна влада. Сьогодні 80 процентів економіки перебуває в руках дуже багатих людей, які ніколи не платили і не збираються платити податків. Те, що мало б іти до бюджету, йде їм у кишеню. Тож маємо в уряді мільйонерів, мільярдерів — всі про це знають. Але подивіться їхні декларації про доходи — вони жебраки.

Населення України розділилося на дві категорії — бідні та супербагаті. І є трохи більш-менш забезпечених підприємців, які на свій страх і ризик почали бізнес. Вони нічим не зобов’язані владі. З їхнього боку цілком логічно працювати передусім на свою сім’ю, забезпечити дітей. Людина іноді соромиться не платити податки. Але нічого соромитися, коли державна машина шахрайська.

Проти неплатника можуть застосувати репресії?


— Мій досвід доводить, є маса способів вести бізнес і убезпечуючися від податкової. Перший — мати міцні двері, щоб до вас не проникнули зненацька. Другий — просто не пускати податкового інспектора або заважати йому працювати. Третій — не тримати на фірмі жодних цінностей. Нерухомість узагалі оформити на інших, щоб її не могли у вас конфіскувати. Це не дасть заробити величезні капітали, але дасть можливість існувати в межах 3–10 тисяч доларів заробітку.

Рано чи пізно вас притягнуть до відповідальності.


— Якщо люди здатні до самоорганізації, їм нічого не страшно. Наприклад, є в районі десяток перукарень. Домовтеся, коли приходить інспектор, скинути один одному СМС. Зійшлися колеги, почали кричати інспектору, що він хабарник, не дає працювати, грабує. Той напише доповідну, начальник розлютується й викличе податкову міліцію. Вона прийде, а на дверях замок. Вриваються, а всередині нічого нема, документи чортзна-де.

Зареєструєте кілька підприємств. Директором запишіть якогось бомжа. Рік попрацювали, спалили документи. Або спалили тоді, коли якась екстремальна ситуація. Як засновник ви несете відповідальність в межах статутного фонду, він може бути малим. А директора-бомжа хто і де знайде? Нескладна маніпуляція.

Ви в усьому зізналися. Після публікації вас точно ”загребуть”.

— Я не відкрив нічого нового. Всі зацікавлені особи і так про це знають. У СРСР всі знали, що нічого нема в магазинах, а телевізор казав, що є. Ненавиділи Комуністичну партію, а по телевізору казали, що вона дбає про народ. Ми жили в суцільній брехні. Тепер знаємо, що Янукович — мільярдер, а чиновники — супербагаті люди, які їздять на дорогущих машинах. Народ не вірить владі.

Недавно розігнали майдан підприємців. Як людям боротися за свої права, якщо влада ігнорує їхні вимоги?

— Українці гірше самоорганізовуються, але здатні до індивідуального протесту. Вони повинні переходити до особистої громадянської непокори. Така непокора може бути закритою, як-то уникання сплати податків. А може бути відкритою. Коли в податковій з вами поводяться по-хамськи, не бійтеся піднімати скандал. Податківці все чудово розуміють. Знають, що вони нечисті на руку, що система заплутана.

От ми стоїмо в черзі до віконця чиновника й знаємо, що ця черга свідомо створена, щоб викачувати з людей гроші. Ми можемо влаштувати скандал у керівника, викликати міліцію, зібрати однодумців. Чиновники не такі вже й сильні. Вони бояться за своє місце, бояться публікації їхніх прізвищ. Ось на це треба тиснути.