Тривалий час місцева влада уникала офіційної участі у відзначенні цієї події як свята. І на так званий Холм Слави у Львові, що є суто імперським символом «во славу русского оружия», бо там поховані окрім радянських ще й воїни царської армії, що по суті одне і те ж. В таких урочистостях раніше брали участь лише проросійські і ветеранські організації.

А цього року голова Львівської обласної державної адміністрації Василь Горбаль прийшов на Холм Слави та виголосив стандартну промову про «славу визволителів». Він також разом зі своїм заступником Мироном Янківим взяв участь в урочистих зборах у залі Палацу культури ім. Г.Хоткевича та привітав присутніх зі святом, яке, за його словами, ніколи не буде забуте нащадками. Святкування, нагадаю, відбувалося саме у той день, коли місто було завішане прапорами із траурними стрічками.

Скільки можна жити у полоні московської брехні? Адже визволитель приходить та відходить, а москалі у 1944 році прийшли вдруге після встановлення у 1939 році радянської влади на західноукраїнських землях, і залишилися, як вони самі вважають, назавжди.

До нинішнього дня вони не дають можливості розбудовувати українську державу. Поводять себе як завойовники, ненавидять або ж ігнорують українську мову, культуру, спотворюють історію. Добре зробили у Прибалтиці, де нащадкам завойовників не надали громадянства, і вони не мають можливості впливати на політику держави.

А що, власне, святкувати? Те, що один окупант змінився іншим – ще жорстокішим і більш цинічним? Коли німець винищив десятки тисяч мирного населення на окупованих землях, то москаль, нібито своїх громадян СРСР, лише в Україні вимордував мільйони!

Василь Горбаль показав себе цього разу представником повністю чужої і ворожої влади. Вчора мало бути не так зване свято визволення міста, а подвійна жалоба – за жертвами Скнилівської катастрофи та через річницю другої московсько-радянської окупації Львова.

Ростислав Новоженець,
заступник голови Української Республіканської партії,
депутат Львівської обласної ради