Роль “реактивної інформаційної бомби” виконала авторська книга відомого німецького журналіста Юргена Рота “Гангстери зі Сходу”. Головний персонаж цього журналістського розслідувального шедевру – Володимир Путін, який зацікавив автора лише одним важливим періодом власного публічного політичного життя: “чорна дира” в санкт-петербурзькому відрізку кар’єри.

Ніхто не знає, чим насправді, займався віце-губернатор Петербурга, який відповідав за приватизацію державної власності. Це був час, коли владний пріоритет знаходився в руках злочинних синдикатів. Юрген Рот, з’ясував, що пан Путін був офіційним членом ради спостерігачів санкт-петербургзької фірми, котра в 90-х роках займалась відмиванням грошей для тамбовського кримінального угрупування.

Але ані російський лідер, ані тамбовське злочинне угрупування не є об’єктами слідства німецької прокуратури. Та й сам Юрген Рот не відважується називати Путіна “хрещеним батьком російської мафії”, він лише наголошує на активному сприянні під час встановлення авторитарного впливу вищезгаданого тамбовського угрупування в країні. Уникаючи цих прямолінійних висловлювань, німецький журналіст безапеляційно і цілком впевнено констатує очевидний факт (на його власну думку) – Кремль - “криша” організованої злочинності Росії. Корупція заполонила все суспільство, судочинство, прокуратури, вищі політичні формації за часів Єльцина. А найдивовижніше те, що “путінська епоха” характеризується ще вдвічі більшими показниками криміналізованості російського суспільства.

Авторитетний німецький громадсько-політичний тижневик “Шпігель” також вирішив зробити помітний інформаційно-просвітницький внесок для активного розвитку цієї проблеми на міжнародних теренах. Кореспондент цього видання Фритьоф Мейєр в матеріалі під заголовком “Як знайомі Путіна з КДБ контролюють владу в Росії” не забажав миттєвої журналістської слави і досліджує постать російського президента в абсолютно протилежному “ракурсі”. “Прихованим державним переворотом” називає він сучасну внутрішньополітичну ситуацію в Росії, яку намагаються спровокувати колишні соратники президента з таємних служб та контррозвідки, а тепер його найближче оточення.

Саме ці “сірі кардинали” мріють про повернення славетного статусу Росії - “світової наддержави і головного ворога США”. Проте, на “порядку денному” – зміцнити позиції всередині держави. З їх ініціативи фабрикуються нові “кримінальні справи зі шпигунства”, проводиться стеження за громадянами і незаконно прослуховуються розмови по мобільних телефонах.

А останнім часом розпочалась грандіозна інфільтрація людей в погонах – армійських генералів, офіцерів, розвідників – до органів державного управління, політики і бізнесу. Не зникли характерні для радянських часів групові інтереси за принципом земляцтва: пам’ятаєте Горбачов залучав політичні кадри зі Ставрополя, Єльцин з Єкатеринбургу, а Путін відповідно з Санкт-Петербургу.

Інновацією державного політичного менеджменту під патронатом Путіна можна назвати всеохоплюючий однорівневий контроль вихідців зі спецслужб. Досить красномовно закінчується матеріал у “Шпігелі”: “Якщо ви подивитись у вікно, то побачите споруду спецслужби на Лубянці. Раніше на майдані стояв пам’ятник основоположнику КДБ – Феліксу Дзержинському. Його послідовники із великим задоволенням би поставили його на попереднє місце”.


Немає сенсу додавати власні думки і міркування стосовно сенсаційних висновків німецьких мас-медіа. В будь-якому випадку подібні публікації мають небувалий міжнаціональний резонанс і звичайний обиватель вже підсвідомо погоджується з тим, що влада в пострадянських країнах – корумпована і антигуманна. Йому для цього не потрібні достовірні докази, документальні підтвердження чи міжнародне розслідування. Варто лише висловити припущення і така крилата фраза “мета виправдовує засоби” стане основним елементом під час формування громадської думки. І ще один парадокс. Саме в Німеччині, де Володимир Путін провів більшу половину своєї трудової діяльності в лавах спецслужб, знайшлись ентузіасти, яких привабили темні сторінки його біографії для проектування міжнародного скандалу найвищого політичного масштабу.