За допомогою цих методів А.Григор'єву вдалося добитися кращого в світі результату при пошуку і розпізнаванні фотопортретів людей. Процес виглядає приблизно таким чином. Формується база фотографій людей, знятих з декількох позицій. Далі при необхідності (наприклад, міліційному пошуку або для програми типу «Чекай мене») береться знімок людини, якої потрібно пізнати, запускається в створену базу – і, якщо шуканий там фігурував, він буде пізнаний. Навіть якщо на знімку – всього лише мінімальна частина його обличчя.

Експерименти, що підтверджують метод, Григор'єв проводив у Харцизській міліції. Його дослідження дозволили досягнути непередбаченого результату: на 20% підвищилася точність пошуку потенційних злочинців за їхнім словесним описом. Причина та ж сама – принцип «нечіткої ідентифікації». Виходить, як не дивно, що чим неконкретніші описи людини надаються, тим більше шансів знайти його за описом зовнішності.

Якби напрацювання Григорьєва вдалося впровадити, це дозволило б не тільки вдосконалити різні пошукові системи (перш за все – інтернет-пошукачі), але й поліпшити фейс-контроль у системах безпеки, а також системі глобального стеження.

Проте для впровадження, як завжди, немає грошей. Утім, по визнанню молодого ученого, немає у нього й особливого бажання та здібностей для того, щоб свої напрацювання проштовхувати. Він уміє та любить лише генерувати ідеї.

---

В тему:

Молекулярні свідки: ДНК відтворює людське обличчя

Колір відбитків пальців

Нова методика зняття відбитків пальців