Тон обговоренню задав голова «Громадської Ради України» Валентин Халецький. Він звернув увагу присутніх, що в Україні відбуваються латентні процеси, які ведуть до збільшення хаосу та некерованості. Наприклад, одна з таких ознак – ініціатива голови Вінницької облдержадміністрації зі скликання Ради Незалежних Губернаторів. Цікаво, як губернатори можуть бути незалежними, якщо вони призначаються.

Виходом з такого стану можуть бути радикальні дії з найбільш імовірним наслідком – встановленням диктатури. Схоже, що цей процес вже невідворотній, і питання тепер стоїть, чи буде це диктатура народу, диктатура закону, чи це буде диктатура якогось клану.

Клани, що зараз «при владі» (Адміністрація Президента, БЮТ, Партія регіонів) зараз починають свої ігрища з впровадженням нової Конституції; і кожний з цих кланів пише конституцію під себе.

Натомість вже почався народний рух за скликання Конституційної Асамблеї для впровадження в Україні справжньої народної Конституції. Вже в 23 областях йде робота по висуненню кандидатів у Конституційну Асамблею. Планується, що буде норма представництва по 1 кандидату від тисячі виборців. Одне з питань, хто буде більш спритним – провладні клани («офіційний істеблішмент») чи народ.

Валентин Халецький також повідомив, що за кілька тижнів відбудеться засідання представників позапарламентських політичних партій, де очікується підтримка ідеї скликання Конституційної Асамблеї. В свою чергу «Громадська Рада» ініціює з’їзд представників громадських організацій України з питання підтримки скликання Конституційної Асамблеї (вже біля 600 організацій готуються взяти участь у цьому з’їзді). А наприкінці листопада відбудеться з’їзд голів (мерів) міст України. Очікується, що на ньому також провідною темою буде питання Конституційної Асамблеї.

Юрій Збітнєв, голова оргкомітету з Конституційних зборів представив присутнім розроблений міжнародними експертами документ «Ознаки наявності в державі політичної корупції». Він підкреслив, що «політична корупція» — це не просто хабарі. Насправді політична корупція має багато варіантів, таких як «солідарність політико-фінансових груп в незаконному використанні коштів держбюджету, укладання збиткових угод, невигідна для держави приватизація» тощо.

Він переконливо показав, що в Україні присутні практично всі ознаки політичної корупції. І таким чином тут встановлена так звана «тоталітарна демократія» з елементами клептократії, яка відрізняється від відкритої диктатури лише тим, що влада номінально обирається, проте суспільство не має можливості здійснювати над нею контроль. Для виходу з цієї ситуації необхідно впровадити Новий Суспільний Договір між владою та суспільством, де буде передбачена персональна відповідальність керівників держави і незалежний контроль за діяльністю держави.

Зокрема необхідно ухвалити нову Конституції України на Конституційних Зборах (Конституційній Асамблеї), внести в Конституцію поняття «ганебна власність» (власність, що здобута ганебним, нечесним шляхом і не має терміну давності), ухвалити на державному рівні антикорупційне законодавство, засноване на моральних принципах поведінки держслужбовця та адекватних адміністративних впливах на його можливу корупційну діяльність.

Андрій Меліков-Колчак нагадав присутнім слова академіка Амосова, що слов’янський світ входить у період самоорганізації. Саме цей процес народної самоорганізаціє йде зараз в Україні. На думку Мелікова-Колчака радикальних процесів зараз в Україні не буде. Процес піде еволюційним шляхом, проте сьогоднішні «еліти» не зможуть ним повноцінно керувати.

Олексій Усачов, «Український клуб», вважає, що зараз в Україні немає передреволюційного стану. Натомість є якійсь в’ялопротікаючий процес. 1) Політичні сили з так званої «влади» не зацікавлені в змінах. Їхнє головне бажання – законсервувати існуючий стан років хоча б на 15 і продовжити розкрадання України. 2) Існує тотальна підміна понять – наприклад «Адміністрація Президента (гаранта Конституції)» насправді є передвиборчим штабом однієї з політичних партій тощо. 3) «Парламентська маса» не передбачає існування опозиції. Всі, хто зараз в Верховній Раді, – потенційно і «влада», і «опозиція». 4) В істеблішменті йде «говоріння» про проблеми замість пошуку рішень цих проблем. 5) Сьогоднішня «еліта» не народжена в середовищі українського народу, а нав’язана за тих чи інших обставин. Отже вона просто не в змозі діяти в інтересах народу. 6) Є потужній фактор злиття політикуму та олігархічного бізнесу. Обидва зацікавлені в консервуванні існуючого становища.

Владислав Константинів зауважив, що якщо ми говоримо, що «громадськість повинна диктувати свої умови», то це значить, що громадськість повинна висунути своїх лідерів, альтернативних існуючим. Він навів аналогії з подіями 1980-90-х років в Чехословаччині, Польщі тощо, коли громадськість висунула своїх лідерів, не пов’язаних з існуючими системами. Також він висловив побажання, щоб нова Конституція була би пакетом структурних реформ. Нова Конституція повинна бути ухвалена демократичним шляхом.


Ігор Мазур, УНА-УНСО, висловив думку, що диктатури народу ніколи не буде. Проте можливий і необхідний контроль народу за діями влади. Також він відзначив, що сьогодні вже мало просто порушувати питання необхідності нової Конституції – необхідно вже сьогодні пропонувати засади, на яких буде побудовано нову Конституцію. Необхідно вже писати варіант для обговорення. Що ж до питання лідера (лідерів), то Ігор Мазур сьогодні не бачить в існуючому політикумі людей, що могли би стати одноосібними лідерами.

Володимир Щербина, «Перехід-IV», звернув увагу присутніх на «роздвоєність влади», коли Адміністрація Президента та Кабінет міністрів мають майже однакові повноваження і постійно дублюють роботу один одного, коли в країні існує одразу два Генеральних прокурори, коли неясно, кому все ж таки підпорядковані внутрішні війська тощо. Адже для кожного виконавця постає питання, чиї ж вказівки виконувати, кого вважати керівником. Тоді вся виконавча дисципліна втрачається, адже кожен починає виконувати або не виконувати свої обов’язки за бажанням або за примхою. Система стає некерованою і врешті-решт іде шкереберть.

Натомість в суспільстві наростає бажання радикально вирішити це питання. Чим більше і довше пануватиме безлад, тим вище імовірність нової «Коліївщини». Боятись приходу авторитарної влади не треба. Адже у нас багато хто сьогодні плутає тоталітарну та авторитарну моделі управління. Насправді саме авторитарне управління спроможне вивести макросистему «Україна» зі стану безладу (див. Авторитарна модель управління з точки зору сучасного менеджменту). Саме впровадження відповідальної авторитарної системи здатне попередити кровопролитний варіант («Коліївщину») розвитку подій.

Володимир Щербина також звернув увагу на наявність індикаторів, що свідчать про наростання прихильності суспільства до авторитарної ідеї. Зокрема – збільшення популярності стилю «мілітарі» в одязі (військовий, військовоподібний, камуфляжний одяг), зростання популярності радикальних рок-гуртів, збільшення уваги суспільства до авторитарних історичних постатей – таких як Махно, Шухевич, Гітлер, Мусоліні, Де Голль, Піночет тощо.

-------------------------------------
В тему:

За міжнародними критеріями, в Україні тотальна політична корупція

Чорні списки ворогів української культури та реєстри ганебної власності

Візьми участь у Надзвичайних Зборах «Україна — зона культурного лиха» 30-го листопада 2007 року

Третина середнього класу бойкотувала вибори або голосувала «проти всіх»

Селекція бойкотом

Юрій Збітнєв: «Ми повинні чинити тиск на владу, а не чекати, що вона буде нам щось пропонувати»

Новий Суспільний Договір

Новый Общественный Договор (рос.)

Нова Угода партії снайперів

Як стати снайпером