Запевнення про те, що ця розробка чисто теоретична, що цi бомби нiхто робити ще не збирається, очевидно, нiяк не можуть заспокоїти свiтову громадськiсть, як не заспокоїли сенаторiв-демократiв, що виступали категорично проти вiдновлення розробок. Адже ми добре знаємо, що в США, якщо приймається рiшення, то видiляються грошi, причому значнi. А в цiй країнi грошi не звикли кидати надаремно.

Згадаймо, що одним з основних аргументiв за вiйну в Iраку було те, що у вiйськовий контингент в Перськiй затоцi було вкладено великi кошти. Отже, велика ймовiрнiсть того, що тактичнi ядернi бомби таки будуть падати на тисячi людей. Посилання на мiжнароднi угоди, якi це заборонять, очевидно, не можна сприймати всерйоз. Адже й вiйна в Iраку нiяк не вкладалася в норми мiжнародного права.

То що ж, знову Хiросiма й Hагасакi? Єдиною країною свiту, яка застосувала ядерну зброю, є Сполученi Штати Америки. I з точки зору елементарного здорового глузду мiжнародна спiльнота мала б в першу чергу добиватися ядерного роззброєння не вiд Iраку, Iрану, чи навiть Пiвнiчної Кореї, а вiд тiєї країни, яка не теоретично може здiйснити цей страшний злочин проти людства, а вже практично робила це. Рiшення Сенату стало ще одним аргументом для цього.

Повний виклад інформаційно-аналітичного тижневика СВІТ ЗА ТИЖДЕНЬ у форматі Word