В моїй душі, немов на митниці,
іде постійна перевірка...
Я ж - не порушую обітниці,
чекаю, поки зійде зірка,

моєї юності провісниця
(бо вже на скронях сивина)...
Гадаю, все на світі зміниться.
Незмінна буде лиш в о н а,

оця н а п о в н е н і с т ь Тобою,
одвічним гелієм світил,
що підіймав мене до бою
завжди, коли забракне сил,

завжди, як блиск Твоїх очей -
цей світлий і б е з ж а л ь н и й вектор, -
перевіряв контент речей,
мов митний брокер, чи директор...

Я буду слухати крізь муки
небесних сфер с в я т и й  х а р д к о р,
і спалахну під його звуки,
немов останній метеор;

космічний перейду екватор,
Тебе побачити аби...
Ти ж, вічний мій Екзаменатор,
не дай упасти.
Лиш люби!

Костянтин Струк, 2013